Постанова

від 11.12.2014 по справі 922/2646/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 922/2646/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Коритцев Г.І. - дов. від 25.09.14, відповідача: Гулий О.В. - дов. б/н, Скольський В.В. - був присутній у с.з. 04.12.14,

касаційну скаргуХарківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.10.14 у справі№922/2646/14 Господарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради доРемонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М" проповернення земельної ділянки У судовому засіданні 04.12.14 оголошувалася перерва до 11.12.14.

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М" про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,0560 га, на вул. Шевченка, 211, у м. Харкові, та стягнення 224921,97 грн. доходів, отриманих відповідачем від такого майна. Позивач посилався на те, що відповідач використовував спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав, оскільки він не оформляв правовстановлюючих документів на неї, і це, на думку позивача, є підставою для повернення такої земельної ділянки та стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Позов обґрунтований приписами статей 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.08.14 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 224921,97 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. В іншій частині позову відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що відповідач використовував спірну без достатніх правових підстав, а тому визнав обґрунтованим задоволення позову в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Відмовляючи в позові про повернення земельної ділянки, суд виходив з того, що відповідач з грудня 2013 року не є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, і такі дії призведуть до порушення прав нового власника майна.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.14 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Ільїн О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача 224 921,97 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна та відмовлено у позові в цій частині. В решті рішення господарського суду залишено без змін. Апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач набув право власності на нежитлове приміщення, яке розташоване на спірній земельній ділянці, і до нього в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України перейшло право користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Суд апеляційної інстанції установив, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном та відповідач не зберігає майно за рахунок іншої особи.

Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 92, 120, 125, 182, 206 Земельного кодексу України, статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статей 14, 135, 287, 297 Податкового кодексу України. Він наголошує на тому, що відповідач використовує спірну земельну ділянку безпідставно, оскільки речові права на неї за відповідачем не реєструвалися. Рада вказує на те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. При цьому, на думку скаржника, спірна сума доходу від безпідставно набутого майна є обґрунтованою.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Судом апеляційної інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що Ремонтно-будівельний кооператив "Вікторія-М" (відповідач у справі) за договором купівлі-продажу №1821-КК, посвідченого нотаріально 15.12.00, набув у власність нежитлову будівлю (лазню) літ. "А-2" на вул. Шевченка, 211, у м. Харкові, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.06.01, реєстраційним посвідченням КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 10.07.01. Установив апеляційний господарський суд і те, що земельна ділянка, на якій розташована вказана нерухомість, надавалася Лазне-пральному тресту - попередньому власнику будівлі на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих №1244 від 21.10.1953. Отже, суд апеляційної інстанції установив, що відповідач у зв'язку із переходом права власності на нерухомість набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Апеляційним господарським судом також було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що в подальшому, частина нежитлової будівлі на вул. Шевченка, 211, у м. Харкові, у розмірі 2/3, перейшла у власність Гула І.В. (договір купівлі-продажу від 20.11.13), 1/3 цієї ж будівлі - до Приватного підприємства "ІРИНА" (договір купівлі-продажу від 23.12.13). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради до Ремонтно-будівельного кооперативу "Вікторія-М" про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,0560 га, на вул. Шевченка, 211, у м. Харкові, що знаходиться під нерухомістю, та стягнення з відповідача 224921,97 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього ж Кодексу). Згідно з приписами статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Порядок набуття прав на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду унормований статтею 30 Земельного кодексу України від 18.12.90 (чинного на час придбання спірного майна). За приписами наведеної норми при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Статтею 120 Земельного кодексу України від 25.10.01 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. В процесі розгляду спору апеляційний господарський суд установив, що відповідач у 2001 році набув право власності на нерухоме майно (будівлю лазні), розташоване на спірній земельній ділянці; що така земельна ділянка раніше була надана в користування попередньому власнику цього майна, отже, відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, як установив суд апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову також в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна. Виходячи з встановлених апеляційним господарським судом обставин справи та вимог вказаних норм, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та спростовуються викладеним. Отже, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин справи, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.14 у справі №922/2646/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Харківської міської ради - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець