Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/8470/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8470/14 21.10.14

За первісним позовом Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс"

Про стягнення 308 265,19 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс"

До Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

Про стягнення 256 490,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс": Сєдов Д.О. представник за довіреністю № б/н від 15.04.14.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс": Стадницький С.В. представник за довіреністю № 1 від 27.05.14.

Від третіх осіб: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 312 378,71 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за первісним позовом не сплачено отримані транспортні послуги за період з 10.10.13. по 14.01.14. згідно Договору від 29.04.13. № В-004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.14. порушено провадження у справі № 910/8470/14 та призначено її до розгляду на 29.05.14.

29.05.14. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" через відділ діловодства суд убуло подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач за первісним позовом просить суд позовні вимоги задовольнити частково на суму 295 436,00 грн.

В судовому засіданні 29.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 17.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

16.06.14. через відділ діловодства позивач за первісним позовом подав заяву № б/н від 13.06.14., якою на підставі ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги та просить стягнути 308 265,19 грн., з яких: 295 436,00 грн. сума основного боргу, 11 226,56 грн. збитки від інфляції, 1 602,63 грн. три відсотки річних. Позивач за первісним позовом вказує на те, що в зв'язку із частковим погашенням боргу відповідачем: 02.04.2014 р. - 200,00 грн.; 03.04.2014 р. - 200,00 грн.; 04.04.2014 р. - 200,00 грн.; 07.04.2014 р. - 200,00 грн., загалом у сумі 800 гривень, сума основного боргу зменшилась та складає 295 436,00 грн.

Вказану заяву було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

13.06.14. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" через відділ діловодства було подано зустрічний позов про стягнення з Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" 258 884,00 грн. матеріальної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" посилається на те, що з вини Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс", перевізника за Договором від 29.04.13. № В-004, він зазнав матеріальної шкоди на суму, пред'явлену до стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.14. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" до Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" про стягнення 258 884,00 грн. до розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 17.06.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

26.06.14. Приватним підприємством "Малахіт Н-Плюс" через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом проти пред'явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" зустрічних позовних вимог заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/8470/14 було призначено до розгляду на 24.07.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.14. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі № 910/8470/14 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, розгляд справи було відкладено на 11.09.14.

За результатами судового засідання 11.09.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.10.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.14. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/8470/14 на п'ятнадцять днів.

В судових засіданнях 02.10.14. та 07.10.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 07.10.14. та 14.10.14.

14.10.14. представником позивача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду було подано заяву про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру зустрічних позовних вимог.

Згідно вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" 256 490,00 грн., з яких - 255 370,00 грн. відшкодування шкоди та 1 120,00 грн. витрат на довіз вантажу.

Вказану заяву прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

14.10.14. позивачем за зустрічним позовом через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення до зустрічного позову.

В судовому засіданні 14.10.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.10.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 21.10.14. Приватне підприємство "Малахіт Н-Плюс" підтримав свої первісні позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечував.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" в судовому засіданні 21.10.14. первісні позовні вимоги визнав частково та підтримав свої зустрічні позовні вимоги.

Представники третіх осіб в судове засідання 21.10.14. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8470/14.

В судовому засіданні 21.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс", всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

29.04.13. між Приватним підприємством «Малахіт Н-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» було укладено Договір № В-004 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець - приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс» приймає на себе зобов'язання доставити ввірений вантаж до пунктів призначення згідно виписаних документів на власному транспорті та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «ЮБС ПЛЮС» зобов'язується оплатити ці послуги.

29.04.13. між Приватним підприємством «Малахіт Н-Плюс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № В-004, відповідно до якої Договір доповнено пунктом 4.1.1 в наступній редакції « 4.1.1. Замовник здійснює оплату транспортних послуг виконавця на підставі акту виконаних робіт, в залежності від виду та вантажопідйомності транспортного засобу, що використовується для конкретного перевезення...».

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник сплачує транспортні послуги виконавцю, після здійснення звірки наданих транспортних послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Положеннями п. 4.3 Договору визначено, що взаєморозрахунки за надані транспортні послуги відбуваються на підставі актів виконаних робіт наданих виконавцем замовнику.

Виконання Приватним підприємством «Малахіт Н-Плюс» зобов'язань за договором від 29.04.13. № В-004, а саме надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» у період з 10.10.13. по 14.01.14. транспортних послуг підтверджується актами виконаних робіт: № 873 від 10.10.13. - сума боргу 2 120,00 грн.; № 884 від 14.10.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 887 від 15.10.13. - сума боргу 10 092,00 грн.; № 888 від 15.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 889 від 15.10.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 892 від 16.10.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 895 від 17.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 896 від 17.10.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 897 від 17.10.13. - сума боргу 8 112,00 грн.; № 902 від 18.10.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 907 від 21.10.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 908 від 21.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 909 від 21.10.13 р. - сума боргу 10 092,00 грн.; № 910 від 21.10.13. - сума боргу 3 024,00 грн.; № 911 від 21.10.13. - сума боргу 3 630,00 грн.; № 919 від 23.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 927 від 25.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 940 від 29.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 946 від 31.10.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 953 від 04.11.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 966 від 08.11.13. - сума боргу 3 952,00 грн.; № 977 від 14.11.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 984 від 18.11.13. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 985 від 18.11.13. - сума боргу 5 184,00 грн.; № 986 від 18.11.13. - сума боргу 3 024,00 грн.; № 987 від 19.11.13. - сума боргу 3 024,00 грн.; № 1005 від 25.11.13. - сума боргу 2 496,00 грн.; № 1010 від 26.11.13. - сума боргу 2 496,00 грн.; № 1016 від 28.11.13. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1023 від 30.11.13. - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1024 від 30.11.13. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1029 від 03.12.13. - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1031 від 04.12.13. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1038 від 06.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1039 від 06.12.13 р. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1049 від 10.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1050 від 10.12.13 р. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1056 від 12.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1059 від 13.12.13 р. - сума боргу 5 904,00 грн.; № 1060 від 13.12.13 р. - сума боргу 4 408,00 грн.; № 1067 від 16.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1074 від 18.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1075 від 18.12.13 р. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1084 від 20.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1085 від 20.12.13 р. - сума боргу 4 788,00 грн.; № 1091 від 23.12.13 р. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1098 від 24.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1099 від 24.12.13 р. - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1102 від 25.12.13 р. - сума боргу 4 788,00 грн.; № 1108 від 26.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1109 від 26.12.13 р. - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1112 від 27.12.13 р. - сума боргу 3 838,00 грн.; № 1118 від 30.12.13 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1119 від 30-12.13 р. - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1121 від 31.12.13 р. - сума боргу 3 024,00 грн.; № 3 від 09.01.14 р. - сума боргу 3 024,00 грн.; № 5 від 10.01.14 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 14 від 14.01.14 р. - сума боргу 4 992,00 грн.; № 15 від 14.01.14 р. - сума боргу 6 048,00 грн., на загальну суму 296 236,00 грн.

Так, зазначені акти виконаних робіт містять напис, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Крім того, замовник у відзиві на позов від 29.05.14. визнав суму основного боргу у розмірі 295 436,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання боржника в частині оплати вартість виконаних послуг, мало бути негайно виконаним після підтвердження факту виконання робіт виконавцем та підтверджено актами виконаних робіт.

13.03.14. відповідачу за первісним позовом було направлено вимогу про виконання грошового зобов'язання, дана вимога залишена без розгляду.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки, відповідачем - замовником не виконано свої зобов'язання за договором перед виконавцем станом на день вирішення спору існує заборгованість у сумі 295 436,00 грн.

Отже, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення суми збитків від інфляції у розмірі 11 226,56 грн. та 3% річних складає 1 602,63 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" не виконано свої зобов'язання за договором перед Приватним підприємством "Малахіт Н-Плюс" станом на день вирішення спору існує заборгованість у сумі 295 436,00 грн., позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення суми збитків від інфляції у розмірі 11 226,56 грн. та 3% річних, що складає 1 602,63 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" у зустрічному позові просить стягнути з Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" 256 490,00 грн., з яких - 255 370,00 грн. відшкодування шкоди та 1 120,00 грн. витрат на довіз вантажу. За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС ПЛЮС", даної шкоди воно зазнало з вини Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" - перевізника за договором 29.04.13. № В-004.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" покладено на позивача за зустрічним позовом ТОВ "ЮБС -Плюс", наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.

На думку позивача за зустрічним позовом, з вини Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" - перевізника за Договором 29.04.13. № В-004, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" зазнало матеріальної шкоди, у вигляді сплати грошових коштів за зіпсований товар, який перевозив відповідач за зустрічним позовом.

Так, 27.12.13. під м. Канів сталася ДТП під керуванням водія ОСОБА_7 автотранспортного підприємства «Малахіт Н-Плюс».

Вказане підтверджується висновком про аварію, катастрофу, пригоду (подію) на транспорті, що сталася 27.12.13. о 08:10 год., протоколом огляду місця події від 27.12.13., витягом з кримінального провадження № 12013250020000725.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, після ДТП, він був змушений організувати перевезення вантажу на інший автомобіль, оскільки представник відповідача за зустрічним позовом на місце події не з'явився.

При перевантаженні вантажу був складений Акт о 14 годині 21 хвилині від 27.12.13. між представником ТОВ «ЮБС Плюс» Іщенком Олександром Григоровичем та водієм ОСОБА_9, автомобіль МАN НОМЕР_1, який був викликаний за місцем ДТП відповідно до Договору № В-004/1 від 29 квітня 2013 року. За дане довезення багажу ТОВ «ЮБС Плюс» просить суд стягнути з Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" 1 120,00 грн.

Проте, відповідно до п. 3.1.9 Договору № В-004 від 29.04.13. доправити вантаж у такому разі повинен був перевізник - Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс». Обґрунтувань, чому саме замовник знайшов іншого перевізника та відправив вантаж незважаючи на те, що Договором визначено інший порядок, суду не надано. Крім того, доказів повідомлення та виклику представника перевізника за Договором 29.04.13. № В-004 на місце події матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 1 120,00 грн. задоволенню не підлягають.

Висновки про те, що вантаж, що перевозився за товарно-транспортною накладною № АП0002/2 в період з 25.12.13. по 27.12.13. був пошкоджений та знищений та факт того, що внаслідок ДТП, що сталась 27.12.13. о 08:10 год., було пошкоджено майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс», що спричинило порушення ним своїх зобов'язань перед контрагентами, внаслідок чого він зазнав збитків підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В матеріалах справи також наявні докази того, що контрагенти позивача за зустрічним позовом пред'явили Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» вимоги про відшкодування вартості пошкодженого та знищеного вантажу.

Такими доказами є: вантажні декларації № ОД151694 від 26.12.13., № ОД0141501 від 26.12.13., № КД0125419 від 26.12.13., листи: № 21 від 04.03.14., № 11 від 14.02.14., № 20 від 20.01.14., акти пошкодження (нестачі) вантажу 26/12 від 28.12.13., рахунки на оплату № 5 від 20.12.13., Договір № 227 на перевезення вантажу від 28.10.13., претензія № б/н від 20.02.14., акт погодження суми компенсації від 20.03.14., акт пошкодження (нестачі) вантажу від 30.12.13., претензія від 20.01.14., лист № 11 від 19.02.14., видаткова накладна № 219 від 23.12.13. та видаткові касові ордери (від 02.07.14., від 07.07.14., від 08.07.14., від 09.07.14., від 11.07.14., від 17.07.14., від 18.07.14., від 21.07.14., від 23.07.14., від 24.07.14., від 01.08.14., від 06.08.14., від 07.08.14., від 08.08.14., від 11.08.14., від 12.08.14., від 15.08.14., від 19.08.14., від 20.08.14., від 22.08.14., від 29.08.14., від 03.09.14., від 09.09.14., від 15.09.14., від 17.09.14., від 18.09.14., від 22.09.14., від 24.09.14., від 26.09.14., від 29.09.14., від 11.09.14., від 09.09.14., від 10.09.14., від 22.08.14., від 28.08.14., від 01.09.14., від 14.08.14., від 01.08.14., від 11.08.14., від 16.01.14.) і платіжне доручення № 6 від 13.10.14., на загальну суму 255 370,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що оскільки ДТП, під час якої пошкодився вантаж позивача за зустрічним позовом, сталась з вини водія ОСОБА_7 автотранспортного підприємства «Малахіт Н-Плюс», то вказане є безумовною причиною понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» витрат по сплаті контрагентам відшкодування за пошкоджений товар, що вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між винними діями відповідача за зустрічним позовом, які є причиною, а збитки, які виникли у позивача за зустрічним позовом - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 6.2 Договору визначено, що виконавець - Приватне підприємство "Малахіт Н-Плюс" несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження вантажу, що прийнятий ним до перевезення: у випадку втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу або тієї частини, що не вистачає; у випадку ушкодження чи псування вантажу - у розмірі суми на яку знизилась вартість.

Вказане законодавчо закріплено положеннями ст. 314 ГК України.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом доведено протиправну поведінку відповідача за зустрічним позовом, наявність та розмір завданих збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою водія ОСОБА_7 та збитками і виною відповідача, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБС Плюс" про стягнення з Приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" збитків в розмірі 255 370,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Приватне підприємство "Малахіт Н-Плюс".

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 48/50, ідентифікаційний код 38639412) на користь Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 12-А, кв. 17/18, ідентифікаційний код 37239414) 295 436 (двісті дев'яносто п'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 11 226 (одинадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 56 коп. - збитків від інфляції, 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 63 коп. - 3% річних, 6 165 (шість тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 29 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 12-А, кв. 17/18, ідентифікаційний код 37239414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 48/50, ідентифікаційний код 38639412) 255 370 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. - збитків, 5 107 (п'ять тисяч сто сім) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко