Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/8470/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/8470/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014

у справі № 910/8470/14

за первісним позовом Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс»

про стягнення 308 265,19 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс»

до Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом:

1) Фізична особа-підприємець Тесля Сергій Олександрович;

2) Фізична особа-підприємець Чижевська Мар`яна Адамівна;

3) Фізична особа-підприємець Сергієнко Сергій Миколайович

про стягнення 256 490,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс» (далі, позивач за первісним позовом або ПП «Малахіт Н-Плюс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.06.2014; том 2, а.с. 100-101) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» (далі, відповідач за первісним позовом або ТОВ «ЮБС Плюс») про стягнення 308 265,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» не сплатило Приватному підприємству «Малахіт Н-Плюс» кошти за надані транспортні послуги за період з 10.10.2013 по 14.01.2014 згідно Договору від 29.04.2013 № В-004.

13.06.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» було подано зустрічний позов (том 2, а.с. 41-45) (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.10.2014; том 2, а.с. 71-72) про стягнення з Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» 256 490,00 грн., з яких - 255 370,00 грн. відшкодування шкоди та 1 120,00 грн. витрат на довіз вантажу.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на виконання умов Договору № В-004 від 29.04.2013 в період з 25.12.2013 по 27.12.2013 відповідач за зустрічним позовом здійснював перевезення за маршрутом Київ-Черкаси-Кіровоград-Миколаїв-Херсон-Миколаїв-Кіровоград-Черкаси-Київ, за товарно-транспортною накладною № АП0002/2, актом виконаних робіт № 1102 від 25.12.2013. Під час перевезення сталася ДТП, внаслідок чого було пошкоджено перевезений товар, який належить третім особам у справі.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, саме з вини ПП «Малахіт Н-Плюс» - перевізника за Договором від 29.04.2013 № В-004, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» зазнало збитків у розмірі вартості пошкодженого товару, які, відповідно, і мають бути йому відшкодовані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом залучено Фізичну особу-підприємця Теслю Сергія Олександровича (далі, третя особа-1), Фізичну особу-підприємця Чижевську Мар`яну Адамівну (далі, третя особа-2) та Фізичну особу-підприємця Сергієнка Сергія Миколайовича (далі, третя особа-3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/8470/14 первісний позов Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» на користь Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» 295 436,00 грн. основного боргу, 11 226,56 грн. збитків від інфляції, 1 602,63 грн. 3% річних, 6 165,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» 255 370,00 грн. збитків, 5 107,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду про задоволення первісного позову мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт надання ПП «Малахіт Н-Плюс» відповідачу за первісним позовом транспортних послуг за Договором № В-004 від 29.04.2013, у той час, як доказів своєчасної та повної оплати ТОВ «ЮБС Плюс» наданих йому послуг суду не надано.

У частині зустрічного позову рішення суду мотивоване тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» доведено протиправну поведінку ПП «Малахіт Н-Плюс», наявність та розмір завданих збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою водія ПП «Малахіт Н-Плюс» - Стасюка В.В. та збитками у сумі 255 370,00 грн. і виною відповідача за зустрічним позовом. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині стягнення 1 120,00 грн. за довезення вантажу відмовлено з огляду на зміст пункту 3.1.9. Договору № В-004 від 29.04.2013.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/8470/14 скасувати частково в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» та прийняти нове рішення, згідно якого первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник наголошує на тому, що факт пошкодження товару й розмір збитків позивачем за зустрічним позовом не доведено, а висновки суду про підстави виникнення відповідальності у вигляді відшкодування збитків, причинний зв'язок між фактом, що послужили підставою для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, і заподіяними збитками, розмір збитків, хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 10.02.2015.

09.02.2015 представник відповідача за первісним позовом подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 клопотання представника відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 05.03.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача за первісним позовом та третіх осіб розгляд справи відкладено на 17.03.2015.

13.03.2015 представник позивача за первісним позовом подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та додаткових доказів немає.

Представники відповідача за первісним позовом та третіх осіб в судове засідання 17.03.2015 вкотре не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача за первісним позовом та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.04.2013 між ПП «Малахіт Н-Плюс» і ТОВ «ЮБС Плюс» було укладено Договір № В-004 (далі,Договір) (том 1, а.с. 16-19), відповідно до умов якого виконавець - Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс» приймає на себе зобов'язання доставити ввірений вантаж до пунктів призначення згідно виписаних документів на власному транспорті та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮБС ПЛЮС» зобов'язується оплатити ці послуги.

Відповідно до пункту 4.1. Договору замовник сплачує транспортні послуги виконавцю, після здійснення звірки наданих транспортних послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

29.04.2013 між ПП «Малахіт Н-Плюс» і ТОВ «ЮБС Плюс» було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої Договір доповнено пунктом 4.1.1. в наступній редакції: «4.1.1. Замовник здійснює оплату транспортних послуг виконавця на підставі акту виконаних робіт, в залежності від виду та вантажопідйомності транспортного засобу, що використовується для конкретного перевезення...».

У пункті 4.3. Договору сторони погодили, що взаєморозрахунки за надані транспортні послуги відбуваються на підставі актів виконаних робіт, наданих виконавцем замовнику.

Виконання ПП «Малахіт Н-Плюс» зобов'язань за Договором, а саме надання ТОВ «ЮБС Плюс» у період з 10.10.2013 по 14.01.2014 транспортних послуг підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 873 від 10.10.2013 - сума боргу 2 120,00 грн.; № 884 від 14.10.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 887 від 15.10.2013 - сума боргу 10 092,00 грн.; № 888 від 15.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 889 від 15.10.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 892 від 16.10.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 895 від 17.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 896 від 17.10.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 897 від 17.10.2013 - сума боргу 8 112,00 грн.; № 902 від 18.10.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 907 від 21.10.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 908 від 21.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 909 від 21.10.2013 - сума боргу 10 092,00 грн.; № 910 від 21.10.2013 - сума боргу 3 024,00 грн.; № 911 від 21.10.2013 - сума боргу 3 630,00 грн.; № 919 від 23.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 927 від 25.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 940 від 29.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 946 від 31.10.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 953 від 04.11.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 966 від 08.11.2013 - сума боргу 3 952,00 грн.; № 977 від 14.11.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 984 від 18.11.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 985 від 18.11.2013 - сума боргу 5 184,00 грн.; № 986 від 18.11.2013 - сума боргу 3 024,00 грн.; № 987 від 19.11.2013 - сума боргу 3 024,00 грн.; № 1005 від 25.11.2013 - сума боргу 2 496,00 грн.; № 1010 від 26.11.2013 - сума боргу 2 496,00 грн.; № 1016 від 28.11.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1023 від 30.11.2013 - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1024 від 30.11.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1029 від 03.12.2013 - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1031 від 04.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1038 від 06.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1039 від 06.12.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1049 від 10.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1050 від 10.12.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1056 від 12.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1059 від 13.12.2013 - сума боргу 5 904,00 грн.; № 1060 від 13.12.2013 - сума боргу 4 408,00 грн.; № 1067 від 16.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1074 від 18.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1075 від 18.12.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1084 від 20.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1085 від 20.12.2013 - сума боргу 4 788,00 грн.; № 1091 від 23.12.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1098 від 24.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1099 від 24.12.2013 - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1102 від 25.12.2013 - сума боргу 4 788,00 грн.; № 1108 від 26.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1109 від 26.12.2013 - сума боргу 5 760,00 грн.; № 1112 від 27.12.2013 - сума боргу 3 838,00 грн.; № 1118 від 30.12.2013 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 1119 від 30.12.2013 - сума боргу 6 048,00 грн.; № 1121 від 31.12.2013 - сума боргу 3 024,00 грн.; № 3 від 09.01.2014 - сума боргу 3 024,00 грн.; № 5 від 10.01.2014 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 14 від 14.01.2014 - сума боргу 4 992,00 грн.; № 15 від 14.01.2014 - сума боргу 6 048,00 грн., на загальну суму 296 236,00 грн. (том 1, а.с. 29-87).

Вказані акти виконаних робіт містять напис, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Водночас, сам відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву від 29.05.2014 (том 2, а.с. 3-4) визнав за собою суму основного боргу у розмірі 295 436,00 грн.

13.03.2014 позивачем за первісним позовом була направлена відповідачу за первісним позовом вимога про виконання грошового зобов'язання вих. №1-15 від 12.03.2014 (том 1, а.с. 26-27).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем за первісним позовом заявленої до стягнення з нього суми заборгованості у розмірі 295 436,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Отже, зобов'язання боржника в частині оплати вартості виконаних послуг, мало бути негайно виконаним після підтвердження факту виконання робіт виконавцем та підтверджено актами виконаних робіт.

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом за виконані згідно Договору послуги з перевезення становить 295 436,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви, враховуючи положення Договору, є таким, що настав.

Також, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 11 226,56 грн. інфляційних нарахувань та 1 602,63 грн. 3 % річних.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок 3 % річних та інфляційних, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ПП «Малахіт Н-Плюс» про стягнення з ТОВ «ЮБС Плюс» 3% річних у сумі 1 602,63 грн. та 11 226,56 грн. збитків від інфляції за період з 09.04.2014 по 13.06.2014.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача за первісним позовом суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача за первісним позовом, суду також не надано.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з ТОВ «ЮБС Плюс» визначеної грошової суми обґрунтованими.

Також, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № В-004 від 29.04.2013 згідно товарно-транспортної накладної № АП 0002/2 в період з 25.12.2013 по 27.12.2013 відповідач за зустрічним позовом здійснював перевезення за маршрутом Київ-Черкаси-Кіровоград-Миколаїв-Херсон-Миколаїв-Кіровоград-Черкаси-Київ. Під час перевезення сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого було пошкоджено перевезений товар, який належить Фізичній особі-підприємцю Теслі Сергію Олександровичу, Фізичній особі-підприємцю Чижевській Мар`яні Адамівні та Фізичній особі-підприємцю Сергієнко Сергію Миколайовичу.

На думку позивача за зустрічним позовом, з вини Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» - перевізника за Договором 29.04.2013 № В-004, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» зазнало матеріальної шкоди у вигляді сплати третім особам грошових коштів за зіпсований товар, який перевозив відповідач за зустрічним позовом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені шляхи захисту прав суб'єктів господарювання, серед яких, зокрема, передбачено такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Частиною 1 статті 226 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення норм чинного законодавства України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач за зустрічним позовом повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки у даній справі заявлені позивачем за зустрічним позовом як реальні, отже, у разі, якщо сторона вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Як підтверджується матеріалами справи, 27.12.2013 під м. Канів сталася ДТП під керуванням водія автотранспортного підприємства «Малахіт Н-Плюс» - Стасюка В.В.

Дана обставина підтверджується висновком про аварію, катастрофу, пригоду (подію) на транспорті, що сталася 27.12.2013 о 08:10 год., протоколом огляду місця події від 27.12.2013, витягом з кримінального провадження № 12013250020000725 (том 2, а.с. 213 - 223).

Згідно вказаних документів причина настання аварії, катастрофи, пригоди (події) на транспорті - невідповідність дій водія автомобіля МАN LE 8.180 д.н.з. ВТ 1715 Стасюка В.В. вимогам пункту 13.1. Правил дорожнього руху України.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, після ДТП, він був змушений організувати перевезення вантажу на інший автомобіль, оскільки представник відповідача за зустрічним позовом на місце події не з'явився.

При перевантаженні вантажу був складений Акт о 14 годині 21 хвилині від 27.12.2013 між представником ТОВ «ЮБС Плюс» Іщенком Олександром Григоровичем та водієм Цимбал В.В., автомобіль МАN АІ 4028 АР, який був викликаний за місцем ДТП відповідно до Договору № В-004/1 від 29 квітня 2013 року. За дане довезення багажу ТОВ «ЮБС Плюс» просило суд стягнути з ПП «Малахіт Н-Плюс» 1 120,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ПП «Малахіт Н-Плюс» 1 120,00 грн. за довезення вантажу, оскільки відповідно до пункту 3.1.9. Договору № В-004 від 29.04.2013 доправити вантаж у такому разі повинен був перевізник - Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс». Обґрунтувань, чому саме замовник знайшов іншого перевізника та відправив вантаж, незважаючи на те, що Договором визначено інший порядок, суду не надано.

Згідно частини 1 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Так, висновки про те, що вантаж, який перевозився за товарно-транспортною накладною № АП0002/2 в період з 25.12.2013 по 27.12.2013 був пошкоджений внаслідок ДТП, що сталась 27.12.2013 о 08:10 год. з вини водія автотранспортного підприємства «Малахіт Н-Плюс» - Стасюка В.В., що спричинило порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» своїх зобов'язань перед контрагентами - третіми особами, внаслідок чого він зазнав збитків у розмірі 255 370,00 грн., підтверджується наступними доказами: вантажні декларації № ОД151694 від 26.12.2013, № ОД0141501 від 26.12.2013, № КД0125419 від 26.12.2013, листи: № 21 від 04.03.2014, № 11 від 14.02.2014, № 20 від 20.01.2014, акти пошкодження (нестачі) вантажу 26/12 від 28.12.2013, рахунки на оплату № 5 від 20.12.2013, Договір № 227 на перевезення вантажу від 28.10.2013, претензія № б/н від 20.02.2014, акт погодження суми компенсації від 20.03.2014, акт пошкодження (нестачі) вантажу від 30.12.2013., претензія від 20.01.2014, лист № 11 від 19.02.2014, видаткова накладна № 219 від 23.12.2013 та видаткові касові ордери (від 02.07.2014, від 07.07.2014, від 08.07.2014., від 09.07.2014, від 11.07.2014, від 17.07.2014, від 18.07.2014, від 21.07.2014, від 23.07.2014, від 24.07.2014, від 01.08.2014, від 06.08.2014, від 07.08.2014, від 08.08.2014, від 11.08.2014, від 12.08.2014, від 15.08.2014, від 19.08.2014, від 20.08.2014, від 22.08.2014, від 29.08.2014, від 03.09.2014, від 09.09.2014, від 15.09.2014, від 17.09.2014, від 18.09.2014, від 22.09.2014, від 24.09.2014, від 26.09.2014, від 29.09.2014, від 11.09.2014, від 09.09.2014, від 10.09.2014, від 22.08.2014, від 28.08.2014, від 01.09.2014, від 14.08.2014, від 01.08.2014, від 11.08.2014, від 16.01.2014.) і платіжне доручення № 6 від 13.10.2014, на загальну суму 255 370,00 грн.

Отже, оскільки ДТП, під час якої пошкодився вантаж, сталось з вини водія автотранспортного підприємства «Малахіт Н-Плюс» Стасюка В.В., вказане є безумовною причиною понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» витрат по сплаті контрагентам відшкодування за пошкоджений товар, що вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між винними діями відповідача за зустрічним позовом, які є причиною, а збитки, які виникли у позивача за зустрічним позовом - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6.2. Договору виконавець - Приватне підприємство «Малахіт Н-Плюс» несе повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження вантажу, що прийнятий ним до перевезення: у випадку втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу або тієї частини, що не вистачає; у випадку ушкодження чи псування вантажу - у розмірі суми на яку знизилась вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведено протиправну поведінку відповідача за зустрічним позовом, наявність та розмір завданих збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою водія Стасюка В.В. та збитками і виною відповідача за зустрічним позовом, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Плюс» про стягнення з Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» збитків в розмірі 255 370,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1112 від 27.12.2013 (том 2, а.с. 184), яким на його думку підтверджується факт належного виконання зобов'язань ПП «Малахіт Н-Плюс» при здійсненні перевезення вантажу, оскільки позивачем за зустрічним позовом за даним актом не було заявлено жодних претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт, оцінюються судом критично, оскільки згідно ТТН № АП0002/2 кінцевий пункт доставки - місто Київ, у той час, як у Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1112 від 27.12.2013 зазначено про доправку вантажу лише до міста Черкаси. Як зазначив позивач за зустрічним позовом з цього приводу, оскільки ДТП сталося у м. Канів, тому у нього немає претензій з приводу доставки вантажу до вказаного населеного пункту.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Малахіт Н-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/8470/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі № 910/8470/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8470/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко