Постанова

від 05.08.2014 по справі 814/612/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/612/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Філевський Р.М. (за довіреністю),

представник відповідача - Навратюк О.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» (далі - позивач, або ПП БК «Глиноземпромбуд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд», результати якої оформлено актом № 310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0008562208 від 05.12.2013 року та № 0001672208 від 17.02.2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд», результати якої оформлено актом № 310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013 року. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0008562208 від 05.12.2013 року та № 0001672208 від 17.02.2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП БК «Глиноземпромбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, березень, квітень, вересень, листопад 2011 року, травень, листопад 2012 року та з податку на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 року, II - IV квартали 2011 року, за 2012 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП «Єпраксія» за липень, вересень, грудень 2010 року, березень, квітень, листопад 2011 року, ТОВ «Вега-групп» за грудень 2010 року, ТОВ фірма «Светар-ТВ» за жовтень 2010 року, ТОВ «Дах і Ко» за грудень 2010 року, ТОВ «Центргаз» за вересень 2011 року, ТОВ «Строй-Люкс» за травень, листопад 2012 року та контрагентами-покупцями.

За результатами проведення вказаної перевірки посадовими особами відповідача було складено акт № 270/14-03-22-08/01273042 від 25.10.2013 року (а.с.78-126 т. 1), у висновках якого зазначено про порушення позивачем: пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 676897 грн., в тому числі, по періодах: в жовтні 2010 року на суму ПДВ 16667 грн.; в грудні 2010 року на суму ПДВ 660230 грн.; п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120625 грн., в тому числі, по періодах: в березні 2011 року на суму ПДВ 2250 грн.; в квітні 2011 року на суму ПДВ 1986 грн.; в вересні 2011 року на суму ПДВ 14928 грн.; в листопаді 2011 року на суму ПДВ 1099 грн.; в травні 2012 року на суму ПДВ 91624 грн.; в листопаді 2012 року на суму ПДВ 715 грн.; в грудні 2012 року на суму ПДВ 8023 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення вказаної перевірки та висновками акту, складеного за результатами її проведення, 22.10.2013 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист за вих. № 83, а також 31.10.2013 року подано заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.63-65, 127-130 т.1).

З огляду на зміст поданих заперечень позивача, на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП БК «Глиноземпромбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, березень, квітень, вересень, листопад 2011 року, травень, листопад 2012 року та з податку на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 року, II - IV квартали 2011 року, за 2012 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ПП «Єпраксія» за липень, вересень, грудень 2010 року, березень, квітень, листопад 2011 року, ТОВ «Вега-групп» за грудень 2010 року, ТОВ фірма «Светар-ТВ» за жовтень 2010 року, ТОВ «Дах і Ко» за грудень 2010 року, ТОВ «Центргаз» за вересень 2011 року, ТОВ «Строй-Люкс» за травень, листопад 2012 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт від 18.11.2013 року № 310/14-03-22-08/01273042 (а.с.131-202 т.1).

У висновках вказаного акту відповідачем зазначено про порушення позивачем: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 846122 грн., в тому числі, по періодах: 2010 рік на суму 887789 грн. (розрахунково IV квартал 2010 року на суму 846122 грн.); п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128909 грн., в тому числі, по періодах: І квартал 2011 року на суму 2813 грн.; II квартал 2011 року на суму 2284 грн.; ІІ - ІІІ квартал 2011 року на суму 19451 грн. (розрахунково III квартал 2011 року на суму 17167 грн.); IV квартал 2011 року на суму 20715 грн. (розрахунково IV квартал 2011 року на суму 1264 грн.); І півріччя 2012 року на суму 87869 грн. (розрахунково II квартал 2012 року на суму 87869 грн.); 2012 рік на суму 105381 грн. (розрахунково IV квартал 2012 року на суму 17512,00 грн.); пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 660230 грн., в тому числі, по періодах: в грудні 2010 року на суму ПДВ 660230 грн.; п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120625 грн., в тому числі, по періодах: в березні 2011 року на суму ПДВ 2250 грн.; в квітні 2011 року на суму ПДВ 1986 грн.; в вересні 2011 року на суму ПДВ 14928 грн.; в листопаді 2011 року на суму ПДВ 1099 грн.; в травні 2012 року на суму ПДВ 91624 грн.; в листопаді 2012 року на суму ПДВ 715 грн.; в грудні 2012 року на суму ПДВ 8023 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав відповідачу заперечення від 25.11.2013 року (а.с.203-212 т. 1), на які 04.12.2013 року отримав відповідь № 2346/10/14-03-22-08 від 02.12.2013 року, згідно з якою в перегляді висновків акту перевірки відмовлено повністю.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0008562208 від 05.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 975031 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 237877 грн.; № 0008572208 від 05.12.2013 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 780855,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 194157 грн. (а.с.19, 21 т.1).

Не погоджуючись з прийнятими позивачем податковими повідомленнями-рішеннями, ПП БК «Глиноземпромбуд» оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, яке своїм рішенням № 396/10/14-29-10-03-10 від 12.02.2014 року скасувало в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 10416,25 грн. (за основним платежем на 8333 грн., за штрафом на 2083,25 грн.) (а.с.25-33 т.1).

У зв'язку з вищевказаним, відповідач надіслав позивачу замість податкового повідомлення-рішення № 0008572208 від 05.12.2013 року нове податкове повідомлення-рішення № 0001672208 від 17.02.2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 772522 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 192073,75 грн. (а.с.34 т.1).

Не погодившись з діями відповідача щодо проведення вказаної перевірки та з прийнятими за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлений позивачем адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду законність проведення перевірки позивача та обґрунтованість прийнятих податкових - рішень, натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з матеріалів справи, з посиланням на підпункти 78.1.11 та 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови від 07.07.2012 року старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Миколаївській області Гупаленко В.Р. по кримінальній справі № 12800009, та у зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий запит № 2779/10/22-222 від 30.05.2013 року, відповідачем було видано наказ № 316 від 01.10.2013 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП БК «Глиноземпромбуд» (а.с.36-37 т.1).

Не погодившись з прийнятим відповідачем наказом позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, який постановою від 29.10.2013 року у справі № 814/4286/13-а був задоволений частково, а саме: визнано протиправним наказ в.о. начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ОСОБА_5 від 01.10.2013 року № 316 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП БК «Глиноземпромбуд»; визнано протиправним рішення в.о. начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ОСОБА_5 від 08.10.2013 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП БК «Глиноземпромбуд»; визнано протиправними дії головних державних ревізорів - інспекторів відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо складення акта відмови від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП БК «Глиноземпромбуд» від 08.10.2013 року № 3/14-03-22-08/01273042 та акта про неможливість розпочати перевірку ПП БК «Глиноземпромбуд» від 08.10.2013 року № 33/14-03-22-08/01273042.

При цьому, зі змісту вказаної постанови вбачається, що доходячи висновку щодо наявності підстав для задоволення заявленого адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальну справу № 12800009 було закрито 19.11.2012 року. На думку суду, ця обставина свідчить про те, що відповідач не мав права проводити перевірку позивача у жовтні 2013 року на виконання постанови від 07.07.2012 року. Також, суд вказав, що у листі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 30.05.2013 року № 2779/10/22-222 не вказана підстава для його направлення (з перелічених у підпункті 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України), в зв'язку з чим цей лист не набув статуту обов'язкового запиту. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач цілком правомірно відмовив ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області у наданні документів і пояснень (лист підприємства від 21.06.2013 року № 21). Таким чином, суд зазначив, що у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області не було підстав проводити перевірку позивача відповідно до підпунктів 78.1.1 і 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2013 року відповідачем було прийнято наказ № 340 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП БК «Глиноземпромбуд», при цьому, з тих самих питань та на тих саме підставах, що і визнаний протиправним постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі № 814/4286/13-а наказ № 316 від 01.10.2013 року (а.с.59-60 т.1).

Так, у вказаному наказі про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП БК «Глиноземпромбуд» зазначено дві підстави для проведення перевірки позивача, а саме: пп. 78.1.1 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. При цьому, як на підстави для проведення спірної перевірки позивача, встановлені вказаними положеннями Податкового кодексу України, відповідач посилається на постанову старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Миколаївській області Гупаленко В.Р. від 07.07.2012 року по кримінальній справі № 12800009 та ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запит № 2779/10/22-222 від 30.05.2013 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу № 12800009, на постанову прийнятою в рамках якої посилається відповідач, закрито 19.11.2012 року (а.с.66-67 т.1).

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо направлення на адресу позивача обов'язкового письмового запиту та отримання його останнім, та, в свою чергу, не надання на нього відповіді, що могло б дати підстави для проведення вказаної перевірки.

Посилання відповідача на ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запит № 2779/10/22-222 від 30.05.2013 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у зв'язку з ненаданням позивачем відповіді на вказаний запит відповідачем вже приймався наказ щодо проведення перевірки позивача, який останнім, станом на момент прийняття наказу від 15.10.2013 року № 340, оскаржувався в судовому порядку.

Крім того, як вірно наголошено позивачем, що не спростовано відповідачем, останнім не надсилалось копію наказу від 15.10.2013 року № 340 щодо проведення перевірки позивача та відповідного повідомлення щодо її проведення, вказаний наказ був отриманий позивачем вже після проведення перевірки позивача разом із пропозицією щодо ознайомлення з актом, складеним за результатами проведення перевірки, призначеної вказаним наказом.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на зміст поданих позивачем заперечень на вказаний акт перевірки, на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем було прийнято наказ від 05.11.2013 року № 390.

При цьому, вказаний наказ, також, не був надісланий позивачу.

Більш того, колегія суддів наголошує, що в даному випадку відповідачем, також, як і перед проведенням перевірки, так і під час її проведення, не було витребувано жодних первинно-бухгалтерських документів, складених позивачем за перевіряємий період.

Доходячи ж висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства, що став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відповідач послався лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органом державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, які були використані відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, витяги яких наводиться відповідачем в акті спірної перевірки, під час проведення зазначених зустрічних звірок/перевірок відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами, також, не досліджувались перевіряючими.

Висновки вказаних актів, які в подальшому і стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників позивача маються підприємства з ознаками фіктивності, а також виключно на аналізі податкової звітності вказаних суб'єктів господарювання, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ПП БК «Глиноземпромбуд» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять. Більш того, колегія суддів наголошує, що податковий орган доходячи таких висновків взагалі не врахував, що контрагенти позивача надавали останньому послуги, зокрема, щодо проведення будівельних робіт, а не тільки поставляли товар.

Також, колегія суддів наголошує, що на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами, позивачем до суду надано: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передавання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних ремонтно-будівельних робіт (а.с.7-216 т. 2, а.с.1-132, 200-238 т.3), які взагалі не досліджувались відповідачем при проведення спірної перевірки, при цьому, перевірка позивача проводилась саме документальна, предметом якої, згідно положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Крім того, як вірно наголошено позивачем, при проведенні перевірки на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто з огляду на подані платником податків заперечення на акт, складений за результатами проведеної перевірки, податковий орган має право її проводити виключно з питань, що стали предметом оскарження, а в даному випадку предметом оскарження були виключно питання неврахування контролюючим органом окремих документів, що стосувалися нарахування та сплати податку на додану вартість. Питання ж нарахування податку на прибуток взагалі не було предметом першої перевірки, оформленої актом від 25.10.2013 року № 270/14-03-22-08/01273042, за результатами розгляду заперечень на який складений акт від 18.11.2013 року № 310/14-03-22-08/01273042.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів щодо наявності передбачених законодавством підстав для проведення перевірки ПП БК «Глиноземпромбуд», відповідно до вимог Податкового кодексу України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність нормативного обґрунтування рішень про проведення перевірки та конкретних фактичних підстав для її проведення, які надають право податковим органам на позапланову невиїзну перевірку платника податку для визначення факту порушень з боку останнього, а також враховуючи, що, як і перед проведенням перевірки, так і під час її проведення, відповідачем не було витребувано жодних первинно-бухгалтерських документів, складених позивачем за перевіряємий період, висновок ж податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, які, в свою чергу, ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації щодо контрагентів позивача та їх постачальників, без дослідження взаємовідносин зазначених підприємств, зокрема, з позивачем, при наявності у позивача відповідних первинних документів, в тому числі, податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ, сплачені позивачем у складі вартості придбаних товарів (послуг), були включені до складу податкового кредиту та підставі яких останнім сформовані валові витрати і розраховано сплату податку на прибуток, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було протиправно проведено спірну перевірку позивача та винесено на її підставі оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Поряд з цим, на думку колегія суддів, вирішуючи спірне питання, судом першої інстанції не було взято до уваги, що фактично позивачем оскаржуваються дії щодо проведення відповідачем перевірки, в рамках якої останнім було складено акт від 25.10.2013 року № 270/14-03-22-08/01273042, за результатами проведення самої перевірки, та акт від 18.11.2013 року № 310/14-03-22-08/01273042, за результатами розгляду заперечень на вищевказаний акт перевірки, при цьому, підстави для проведення такої перевірки визначені саме у наказі від 15.10.2013 року № 340.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 11 КАС України, колегія суддів вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню документальних позапланових невиїзних перевірок ПП БК «Глиноземпромбуд», результати яких оформлені актами № 270/14-03-22-08/01273042 від 25.10.2013 року та № 310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013 року, оскільки останній акт перевірки, на підставі якого відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, складений за результатами перевірки, проведеної в рамках розгляду заперечень позивача на акт № 270/14-03-22-08/01273042 від 25.10.2013 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підлягає зміні, оскільки суд по суті правильно вирішив справу, проте помилково визначив спосіб захисту прав позивача який підлягає застосування у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області по проведенню документальних позапланових невиїзних перевірок Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» (код ЄДРПОУ 01273042), результати яких оформлені актами № 270/14-03-22-08/01273042 від 25.10.2013 року та № 310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013 року.».

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/