Постанова

від 16.06.2016 по справі 814/612/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/48989/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Моторного О.А.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2014

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014

у справі № 814/612/14

за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Глиноземпромбуд»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватного підприємства «Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» (далі по тексту - позивач, ПП «Будівельна компанія «Глиноземпромбуд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Будівельна компанія «Глиноземпромбуд», результати якої оформлено актом №310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008562208 від 05.12.2013 та №0001672208 від 17.02.2014.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 змінено , викладено абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області по проведенню документальних позапланових невиїзних перевірок Приватного підприємства Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» (код ЄДРПОУ 01273042), результати яких оформлені актами №270/14-03-22-08/01273042 від 25.10.2013 та №310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013.». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 846122,00 грн., в тому числі, по періодах: 2010 рік на суму 887789,00 грн. (розрахунково IV квартал 2010 року на суму 846122,00 грн.); п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128909 грн., в тому числі, по періодах: І квартал 2011 року на суму 2813,00 грн.; II квартал 2011 року на суму 2284,00 грн.; ІІ - ІІІ квартал 2011 року на суму 19451,00 грн. (розрахунково III квартал 2011 року на суму 17167,00 грн.); IV квартал 2011 року на суму 20715,00 грн. (розрахунково IV квартал 2011 року на суму 1264,00 грн.); І півріччя 2012 року на суму 87869,00 грн. (розрахунково II квартал 2012 року на суму 87869,00 грн.); 2012 рік на суму 105381,00 грн. (розрахунково IV квартал 2012 року на суму 17512,00 грн.); пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 660230 грн., в тому числі, по періодах: в грудні 2010 року на суму ПДВ 660230,00 грн.; п.п. 198.1, 198.3,198.6 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120625,00 грн., в тому числі, по періодах: в березні 2011 року на суму ПДВ 2250,00 грн.; в квітні 2011 року на суму ПДВ 1986,00 грн.; в вересні 2011 року на суму ПДВ 14928,00 грн.; в листопаді 2011 року на суму ПДВ 1099,00 грн.; в травні 2012 року на суму ПДВ 91624,00 грн.; в листопаді 2012 року на суму ПДВ 715,00 грн.; в грудні 2012 року на суму ПДВ 8023,00 грн.

Висновки відповідача мотивовані тим, що позивачем задекларовано податковий кредит та валові витрати на підставі удаваних правочинів, оскільки провести зустрічні перевірки одних контрагентів не має можливості, а аналіз податкової звітності таких контрагентів свідчить на користь того, що останні не мають матеріально - технічні, трудові ресурси для здійснення відповідної господарської діяльності, а результати проведених перевірок інших контрагентів - про безтоварність господарських операцій у ланцюгу постачання цих контрагентів.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав відповідачу заперечення від 25.11.2013, на які 04.12.2013 отримав відповідь №2346/10/14-03-22-08 від 02.12.2013, згідно з якою в перегляді висновків акту перевірки відмовлено повністю.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013: №0008562208, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 975031,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 237877,00 грн.; №0008572208, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 780855,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 194157,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП БК «Глиноземпромбуд» оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, яке своїм рішенням №396/10/14-29-10-03-10 від 12.02.2014 скасувало в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 10416,25 грн. (за основним платежем на 8333,00 грн., за штрафом на 2083,25 грн.).

У зв'язку з вищевказаним, відповідач замість податкового повідомлення-рішення від 05.12.2013 №0008572208 надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0001672208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 772522,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 192073,75 грн.

Судом першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, позовні вимоги були задоволені з тих мотивів, що відповідачем не доведено законності проведення перевірки позивача та обґрунтованість прийнятих податкових рішень.

Проте, колегія суддів з таким висновком судів частково не погоджується з наступних підстав.

Згідно із ст. 1, ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження виконання позивачем та його контрагентами своїх господарських зобов'язань, позивачем оформлено та надано всі необхідні первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передавання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних ремонтно-будівельних робіт. Укладення договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків та відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При цьому, згідно з вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до цього Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Крім того, даним Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення.

Будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод платника податків та/або неправомірного формування суб'єктом господарювання податкового кредиту, а також визначати платнику податків податкове зобов'язання з податку на додану вартість та/або з податку на прибуток.

Отже, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області по проведенню документальних позапланових невиїзних перевірок ПП «Будівельна компанія «Глиноземпромбуд», результати яких оформлені актами №270/14-03-22-08/01273042 від 25.10.2013 та №310/14-03-22-08/01273042 від 18.11.2013, колегія суддів не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки реалізація певних етапів перевірки як то встановлення підстав для проведення перевірки, прийняття наказу про проведення перевірки, допуск до перевірки, вивчення наданих платником податків документів, оформлення результатів перевірки означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, а певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства.

Таким чином, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки та складанню акта перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 змінити.

Позовні вимоги Приватного підприємства «Будівельна компанія «Глиноземпромбуд» задовольнити частково: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0008562208 від 05.12.2013 та №0001672208 від 17.02.2014.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Моторний (підпис)М.В. Сірош