Ухвала

від 21.10.2014 по справі 2а/2370/4988/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4988/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс ПТР» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Комплекс ПТР» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.08.2012 року №0004092301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2014 року зазначені рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на безпідставність висновків податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з ПП «Скіпер», ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Кримбудіндустрія», внаслідок яких першим сформованого податковий кредит.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ПП «Скіпер», ТОВ «Кримбудіндустрія» та ПП «Севелітстрой», за підсумками якої складено акт від 17.08.2011 року №187/22-12/21356037 та виявлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 481478 грн, в т. ч. за серпень 2009 року - на суму 15833 грн, за вересень 2009 року - на суму 33000 грн, за жовтень 2009 року - на суму 187333 грн, за листопад 2009 року - на суму 1500 грн, за жовтень 2011 року - на суму 38606 грн, за листопад 2011 року - на суму 163486 грн, за грудень 2011 року - на суму 41720 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0004092301 від 30.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 601847 грн, в тому числі 481478 грн - за основним платежем, 120369 грн - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача взаємовідносини останнього з ПП «Скіпер», ТОВ «Кримбудіндустрія» та ПП «Севелітстрой», які, за висновком відповідача, не підтверджуються документально належними первинними документами, а відтак - не створюють юридичних наслідків, в тому числі для податкового обліку, зокрема, щодо формування на основі цих відносин податкового кредиту.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на викладеному в актах про неможливість проведення зустрічної звірки названих контрагентів, складених посадовими особами податкових органів, в яких, зокрема, зазначено про нікчемність правочинів, що укладались ним та неможливість підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями й контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Окрім того, в акті перевірки позивача, відповідачем зазначено, що до такої не надано документів, що повністю підтверджують фактичне отримання від ПП «Скіпер», ТОВ «Кримбудіндустрія» та ПП «Севелітстрой» комплектуючих та виконання робіт по газифікації. Також, відповідач посилається на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення придбаних позивачем комплектуючих від ПП «Скіпер» та ПП «Севелітстрой», а тому не підтверджено первинними документами транспортування комплектуючих.

За вказаних обставин, податкова інспекція дійшла висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Скіпер», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Кримбудіндустрія».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Колегією суддів установлено, що 23.09.2011 року між Сімферопольською філією ТОВ «Комплекс ПТР» (генпідрядник) та ПП «Севелітстрой» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №3/453 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується у 2011 році виконати роботи, зазначені в п. 1.2 договору з використанням власних матеріалів, а генпідрядник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. 1.2 договору роботи полягають у будівництві зовнішнього газопровода в с. Верхня Кутузовка м. Алушта Автономної Республіки Крим, а саме:

- монтаж зовнішнього газопроводу середнього тиску із труб Д 159 - 1200 м; Д 57 - 120м;

- монтаж зовнішнього газопроводу низького тиску із труб: Д 108 - 767,6 м; Д 89 - 1875м; Д 57 - 2887 м.

Довжина запроектованого зовнішнього газопроводу середнього тиску складає 1320 метрів. Довжина запроектованого зовнішнього газопроводу низького тиску складає 5529 метрів.

Також, 01.11.2011 між Сімферопольською філією ТОВ «Комплекс ПТР» (замовник) та ПП «Севелітстрой» (підрядник) укладено договір підряду №110711.1/495, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, своїми силами, а також силами залучених, за необхідності, субпідрядних організацій, виконати роботи по об'єкту «Облаштування Фонтанівського ГКМ на період дослідно-промислової експлуатації. Підключення газової свердловини №5, будівництво трубопроводу-шлейфа до свердловини №5», а замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх.

Окрім того, у період, що підлягав перевірці, позивач мав господарські відносини з ПП «Севелітстрой», за якими здійснював придбання комплектуючих.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ПП «Севелітстрой», позивачем до суду надані: податкові накладні, видаткові накладні (щодо поставки комплектуючих), довідки про вартість будівельних робіт (форма №КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КВ-2в), банківські виписки щодо оплати товарів та послуг.

Із матеріалів справи також вбачається, що 28.08.2009 року між Сімферопольською філією ТОВ «Комплекс ПТР» (замовник) та ТОВ «Кримбудіндустрія» (підрядник) укладено договір підряду №01-09/202, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, своїми силами, а також силами залучених, при необхідності, субпідрядних організацій, виконати роботи на об'єкті «Облаштування Фонтанівського ГКМ на період дослідно-промислової експлуатації. Підключення газової свердловини №11» (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх.

На підтвердження господарських відносин за цим договором позивачем надано до суду податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також, судом встановлено, що в жовтні 2011 року Сімферопольська філія ТОВ «Комплекс ПТР» мала господарські відносини з ПП «Скіпер» щодо придбання комплектуючих на загальну суму 31637,00 грн., в тому числі ПДВ 5273,00 грн. На підтвердження придбання комплектуючих у ПП «Скіпер» позивач надав суду податкову та видаткову накладні.

Колегія суддів зауважує, що досліджені договори з контрагентами укладені з Сімферопольською філією ТОВ «Комплекс ПТР», яка діє на підставі положення про Сімферопольську філію товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс ПТР», затвердженого зборами учасників товариства (протокол № 2 від 12.05.2004 року), та перебуває на обліку як платник податків з 28.07.2004 року у державній податковій інспекції у місті Сімферополі.

Відтак, саме у Сімферопольської філії ТОВ «Комплекс ПТР» були наявні первинні документи, що складались при господарських відносинах з ПП «Скіпер», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Севелітстрой», на що звертав увагу представник позивача під час здійснення податкової перевірки та під час розгляду справи в суді. Проте, контролюючий орган вказані посилання позивача не врахував, стверджуючи про відсутність в останнього будь-яких первинних документів, що опосередковували спірні господарські операції.

За результатом здійснення господарських операцій із названими контрагентами позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія виходить із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у відносини із вищезазначеними контрагентами позивач вступав в період їх правового регулювання Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

За пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Податковим кодексом України, пп. пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185, до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. А відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом України «Про податок на додану вартість» (п. 1.7 ст. 1).

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зміст юридичних норм, закріплених в Податковому кодексі Україні у його V розділі «Податок на додану вартість», що набрав чинності 01.01.2011 року, відповідає вищенаведеним положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених податковим законодавством та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що саме на момент надання податкових накладних будь-який з вищезазначених контрагентів позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Досліджуючи замовлені позивачем у контрагентів послуги на предмет їх реальності, колегія суддів зауважує, що згідно матеріалів справи основними видами діяльності позивача є, зокрема, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, будівництво водних споруд.

Судом встановлено, що договори підряду позивача з контрагентами були укладені на виконання договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 22.09.2011 року, укладеного між виконавчим комітетом Ізобільненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим (замовник) та ТОВ «Комплекс ПТР» (генпідрядник), відповідно до якого позивач зобов'язувався у 2011 році виконати роботи з газифікації с. Верхня Кутузова (ІІ черга, І етап).

Таким чином, судом встановлено наявність зв'язку між фактом виконання підрядних робіт та господарською діяльністю позивача.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що можливість контрагентів позивача ТОВ «Кримбудіндустрія» і ПП «Севелітстрой» виконувати роботи, що становили предмет укладених ними з позивачем договорів, підтверджується ліцензіями на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Так, відповідно до ліцензії АВ №458268 від 27.01.2009 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією, ПП «Севелітстрой» має право на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), строком дії ліцензії до 29.08.2012 року, згідно з якою це підприємство має виконувати зокрема, роботи з монтажу конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем газопостачання низького та середнього тиску.

Разом з тим, згідно дозволу Територіального управління Держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополю, ПП «Севелітстрой», в період з 27.07.2009 року по 27.07.2012 року дозволялось виконання робіт підвищеної небезпеки при ремонті будинків, споруд.

Також, відповідно до ліцензії АВ №555955 від 12.11.2010 року, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією ТОВ «Кримбудіндустрія», вказане товариство має право на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) на період з 09.11.2010 року по 09.11.2015 року, в тому числі робіт з монтажу конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем газопостачання низького та середнього тиску.

Окрім того, згідно ліцензії Міністерства будівельної політики, архітектури, житлово-комунального господарства автономної Республіки Крим серії АБ №344015 від 05.12.2005 року ТОВ «Кримбудіндустрія» має право здійснювати розвідувальні і проектні роботи в будівництві, зведення несучих і огороджуючих конструкцій, будівництво і монтаж інженерних і транспортних мереж, включаючи сейсмічні райони і особливо складні інженерно-геологічні умови. Термін дії ліцензії з 05.05.2005 року по 05.05.2010 року.

Зазначені дозвільні документи підтверджують юридичну можливість указаних контрагентів виконувати роботи, що були предметом укладених з позивачем договорів підряду.

Колегія суддів не враховує покликання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як основних документів на транспортування комплектуючих від ПП «Скіпер» та ПП «Севелітстрой», з огляду на пояснення представника позивача про те, що перевезення комплектуючих здійснювалось його власним автотранспортом, що не потребує оформлення товарно-транспортних накладних, які є обов'язковими згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, лише для перевізників.

До того ж, судова колегія наголошує, що зазначені Правила не встановлюють правил податкового обліку, а документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

До того ж акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, на які посилається податковий орган, свідчать про те, що такі звірки фактично не відбулися, а тому наведені в них обставини та висновки жодним чином не доводять порушень позивачем норм податкового законодавства.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «Скіпер», ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Кримбудіндустрія», а тому не підтверджено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М