Постанова

від 21.10.2014 по справі 815/4862/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4862/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача : Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» Чіканчі О.І. - за довіреністю від 21.08.2014року б/н.

Від відповідача : Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до суду не з'явився, незважаючи на те, що про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014р. №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо складення Акта від 27.02.2014р. №1319/15-53-22-06/38295071 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Індепендент Груп» за період жовтень 2012р., листопад 2012р., та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період», визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.03.2014р. №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., з яких 7881грн. - основний платіж, 1970грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., з яких 7633грн. - основний платіж, 1908грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність, встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА», оскільки при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, Підприємством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та правомірно віднесено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 7688грн., сплачену у ціні наданих послуг та отриманого від ТОВ «Індепендент Груп» товару товару, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентом позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, Приватне підприємство «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» наголошує на правомірності віднесення суми грошових коштів у розмірі 7881грн. до складу валових витрат, оскільки факт передання та надання позивачу - ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» його контрагентом - ТОВ «Індепендент Груп» обумовленого укладеними договорами товару, та послуг, повністю підтверджено відповідними первинними документа, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, тощо, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача. Окрім того, позивач наголошує, що Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.05.2014р., залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі №826/4869/14, задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індепендент Груп», визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві при проведенні перевірки ТОВ «Індепендент Груп» за наказом №1829 від 26.12.2013р. в частині недотримання права на участь у перевірці.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 22.09.2014р. вхід.№23217/14), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014р. №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн., оскільки Приватним підприємством «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 7633грн., у т.ч. за жовтень 2012р. - у сумі 5833грн., за листопад 2012р. - у сумі 1800грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 636грн., у т.ч. за 2012р. - у сумі 636грн., та занижено податок на прибуток у загальному розмірі 7881грн., у т.ч. за 2012р. - у сумі 7881грн., внаслідок чого порушено вимоги п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р., адміністративний позов Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій стосовно складення Акта від 27.02.2014р. №1319/15-53-22-06/38295071 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Індепендент Груп» за період жовтень 2012р., листопад 2012р., та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період», залишено без розгляду відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.155 КАС України, у зв»язку з відкликанням позовної заяви в означеній частині позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 14.02.2014р. по 20.02.2014р., на підставі Наказу від 06.02.2014р. №294, та повідомлення від 06.02.2014р. №86/10/22-06, виданих ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Авіловою Л.О., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Індепендент Груп» за період жовтень 2012р., листопад 2012р., та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №1319/15-53-22-06/38295071 від 27.02.2014р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Індепендент Груп» за період жовтень 2012р., листопад 2012р., та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період», у висновках котрого наголошено, що Підприємством занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 7633грн., у т.ч. за жовтень 2012р. - у сумі 5833грн., за листопад 2012р. - у сумі 1800грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 636грн., у т.ч. за 2012р. - у сумі 636грн., та занижено податок на прибуток у загальному розмірі 7881грн., у т.ч. за 2012р. - у сумі 7881грн., внаслідок чого порушено вимоги п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1319/15-53-22-06/38295071 від 27.02.2014р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 18.03.2014р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., з яких 7881грн. - основний платіж, 1970грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., з яких 7633грн. - основний платіж, 1908грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2014р. №0000572206, №0000582206, та №0000592206, ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» звернулось до Головного управління Міндоходів в Одеській області зі скаргою (вихід.№26/03-14 від 26.03.2014р.) про їх скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення №1160/10/15-32-10-02-07 від 19.05.2014р., яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.03.2014р. №0000572206, №0000582206, та №0000592206, а первинну скаргу директора ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» Заболотної К.В. - без задоволення.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2014р. №0000572206, №0000582206, та №0000592206, ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» звернулось до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою (вхід.№02/06-14 від 02.06.2014р.) про їх скасування, за результатами розгляду якої Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення №10775/6/99-99-10-01-15 від 17.06.2014р., яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.03.2014р. №0000572206, №0000582206, та №0000592206, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2014р. №0000572206, №0000582206, та №0000592206, ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 18.03.2014р. №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн., винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі документами, між ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» (Замовник) та ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ» (Експедитор) 01.10.2012р. був укладений Договір на організацію вантажних перевезень №4, відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого Експедитор, діючий за дорученням Замовника, надає послуги по організації перевезень вантажів Замовника вантажним автотранспортом згідно з виставленими Експедитором рахунками-фактури. На підставі даного Договору експедитор виконує наступні функції: організовує перевезення вантажів автотранспортом по території України; притримується інструкцій Замовника, які стосуються маршруту проходження; терміново інформує замовника про затримки і проблеми, які виникли при транспортуванні вантажів; за згодою сторін виконує інші доручення Замовника.

Судом також з'ясовано, що між ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» (Покупець) та ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» (Продавець) укладено Договір поставки №2 від 01.10.2012р., відповідно до п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує наступну продукцію: будівельні матеріали, чорнозем, пісок, світодіодні лампи, запчастини, тощо.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» та ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме Рахунків-фактури, Податкових накладних, Платіжних доручень, Видаткових накладних, Актів здачі-прийняття (надання послуг), останні містять опис господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання (отримання) товарів, послуг.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, судом встановлено, що факт отримання позивачем - ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА», визначених умовами Договору на організацію вантажних перевезень №4 від 01.10.2012р., та Договору поставки №2 від 01.10.2014р., наданих послуг, та поставлених товарів, повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірної суми до складу валових витрат Підприємства.

Також судом з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними, були включені ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 7633грн.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зокрема, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» позивачу вище окреслених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, судом встановлено, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, беручи до уваги те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні дають можливість ідентифікувати платника податку на додану вартість, особу, котрою їх складено, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, а також враховуючи, що правильність виписування податкової накладної покладено не на покупця, а на продавця товарів, суд дійшов висновку, що вказані податкові накладні також є доказом здійснення господарських операцій та на їх підставі платником податку правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе належними та допустимими доказами неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому, доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безумовно та беззаперечно підтверджують існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у даному випадку не доведено належними доказами існування таких обставин.

Згідно з п.п.3-6, 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів . У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень .

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені податковим органом порушення, котрі викладені у Актах інших контролюючих органів, зокрема: ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 31.12.2013р. №2650/26-59-22-08-15/36050449 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІНДЕПЕНДЕНТ ГРУП» по фінансово-господарських відносинах у 2012-2013р.р. на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства до бюджету в період 2012-2013р.р.», у якому, у тому числі, досліджувались фінансово-господарські операції між ТОВ «Індепендент Груп» та позивачем - ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА», та встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Індепендент Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно-необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також порушення вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Індепендент Груп» з постачальниками та покупцями, з урахуванням наступного.

Так, судом з»ясовано Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.05.2014р., залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. по справі №826/4869/14, задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індепендент Груп», визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві при проведенні перевірки ТОВ «Індепендент Груп» за наказом №1829 від 26.12.2013р. в частині недотримання права на участь у перевірці.

Зокрема, в межах розгляду означеної справи судом апеляційної інстанції окрім іншого, встановлено, що відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Крім того, Київським апеляційним адміністративним судом в Ухвалі від 24.09.2014р. наголошено, що чинним законодавством України не передбачено право податкового органу визнавати дані, котрі відображено суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях за перевіряємий період - недійсними.

Відтак, в Ухвалі від 24.09.2014р., по справі №826/4869/14, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що викладені податковим органом в Акті від 31.12.2013р. №2650/26-59-22-08-15/36050449 висновки про відсутність у TOB «Індепендент Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань - не відповідають вимогам статей 215, 216 Цивільного кодексу України. Висновки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про нікчемність операцій є необґрунтованими, оскільки контролюючим органом не наведено жодної підстави, та не надано належних доказів вважати укладені TOB «Індепендент Груп» угоди - нікчемними правочинами. Посилання ДПІ на частини 1, 2 статті 215, статті 216 є безпідставними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

До того ж, суд вважає за доцільне зазначити, що отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом, та не має статусу документа, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення ПП «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Індепендент Груп», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 7633,00грн., віднесення до складу валових витрат 7881,00грн., та від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 636грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014р. №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014р. №0000572206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 9851грн., №0000582206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 9541грн., №0000592206 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 636грн., задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.03.2014р. №0000572206, №0000582206, №0000592206.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СТРОЙДОМ-ОДЕСА» (65023, м.Одеса, вул.Ніжинська,71, код ЄДРПОУ 38295071) судовий збір у сумі 182(сто вісімдесят дві)грн. 70коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 21 жовтня 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.