Рішення

від 01.10.2014 по справі 922/3013/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р.Справа № 922/3013/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Фінекс Капітал", яке діє в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків про визнання недійсними договорів за участю представників сторін:

позивача - Бей Я.М.

відповідача - Стриж Л.А.

третьої особи - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати недійсним Договір процентної позики №П/Мр/Гр-1 від 10.01.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством банк "Меркурій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот";

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" (Код ЄДРПОУ 34333275) повернути Публічному акціонерному товариству банку "Меркурій" (Код ЄДРПОУ 14360386) грошові кошти в сумі 3 404 109 (три мільйони чотириста чотири тисячі сто дев'ять) грн. 55 коп., отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" за Договором процентної позики №П/Мр/Гр-1 від 10.01.2013 року;

- визнати недійсним Договір іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством банк "Меркурій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №37;

- визнати недійсним Договір іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством банк "Меркурій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №11;

- визнати недійсним Договір іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством банк "Меркурій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Грот", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №18;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек: запис № 4926 про іпотеку нерухомого майна - будівлі, нежитлової будівлі (адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Пісочин, вул. Автомобільна, будинок ЗБ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 327263251); запис № 4974 про іпотеку нерухомого майна - земельної ділянки (адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Пісочин, вул. Автомобільна, 36, кадастровий номер 6325157900:00:004:0026, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 377963251); внесені на підставі Договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №37;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: запис № 4868 про обтяження нерухомого майна - будівлі, нежитлової будівлі (адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Пісочин, вул. Автомобільна, будинок ЗБ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 327263251); запис № 4969 про обтяження нерухомого майна - земельної ділянки (адреса: Харківська обл., Харківський р., смт. Пісочин, вул. Автомобільна, 36, кадастровий номер 6325157900:00:004:0026, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 377963251); внесені на підставі Договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №37;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек: запис № 4954 про іпотеку нерухомого майна - нежитлового приміщення, нежитлових приміщень мансарди № 1-10, І в літ. "А-2" (адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Громадянська, буд. 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 329363000); запис № 4885 про іпотеку нерухомого майна - нежитлового приміщення (адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 343363000); внесені на підставі Договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №11;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: запис № 4948 про обтяження нерухомого майна - нежитлового приміщення, нежитлових приміщень мансарди № 1-10, І в літ. "А-2" (адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Громадянська, буд. 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 329363000); запис № 4847 про обтяження нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу № І, Іа, 1-4, 4а, 5, 6, 7, 7а, 8, 9, 18, 19, 19а, 20; 1-го поверху № 1-4, 4а, 5-15, 15а, І, II, IX, X; 2-го поверху № 43-49, 49а, 50-58, 58а, 586, 58в, 58г, 58д, 58е, 58ж, 58з, 58и, 59-64, VI, антресолі 2-го поверху: 78-81 в літ. "А-2", загальною площею 1541,6 кв.м.; "літ. Б-1" площею 19,2 кв. м. (адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 343363000); внесені на підставі Договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №11;

- зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек: запис № 4983 про іпотеку нерухомого майна - нежитлових приміщень 2-го поверху №№ 53-55, 57, 58, 61, 62а, 68-70, 85-87, 89-92, 94-96, 96а, 966, 97, 97а, 98, 98а, загальною площею 475,2 кв. м. в літ "А-10" (адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 123, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 373563101); запис № 4981 про іпотеку нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху №1-8, загальною площею 63,9 кв.м. в літ "А-4" (адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Петровського, буд. 36, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 368763101); запис № 4978 про іпотеку нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху №80-1- :80-5 в літ "А-5", загальною площею 74,7 кв. м. (адреса: Харківська обл., м. Харків, просп. Леніна, буд. 54, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 360263000); внесені на підставі Договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №18. Судові витрати Позивач просить суд покласти на Відповідача.

На думку Позивача спірний Договір позики містить положення про завищену процентну ставку у розмірі 35% річних та передбачає забезпечення зобов'язань за Договором нерухомим майном, вартість якого в декілька разів перевищує отриману позику, Договір позики був укладений з Відповідачем зі створенням для Позивача значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а тому є недійсним. У зв'язку з тим, що Договір позики є недійсним, недійсними є також укладені на його забезпечення Договори іпотеки.

04.08.2014 року до суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

06.08.2014 року до суду від Позивача до суду надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази. Надане клопотання та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.08.2014 року до 17.09.2014 року до 11:30 години.

08.08.2014 року до суду від Відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи свідоцтво про включення Відповідача до державного реєстру фінансових установ та Ліцензію ДКЦПФР № 581344 від 14.06.2011 року. Надане клопотання досліджене судом та долучено до матеріалів справи.

12.09.2014 року до суду від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

17.09.2014 року до суду від Позивача надійшли письмові пояснення по справі. Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.09.2014 року до 01.10.2014 року до 11:30 години.

01.10.2014 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про припинення провадження у справі відносно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд, дослідивши клопотання, долучає його до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

10.01.2013 року між позивачем (позичальник) та відповідачем (позикодавець) був укладений договір процентної позики № П/Мр/Гр-1 (далі - договір, спірний договір), відповідно до умов якого Позикодавець (відповідач) передає у власність Позичальнику (позивач) грошові кошти у розмірі, встановленому договором, на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності.

Розмір позики складає 10000000,00 грн. Розмір процентів за користування позикою складає 35% процентів річних. Кінцевий термін повернення позики 11.03.2013 року. Додатковою угодою № 1 від 11.03.2013 року до спірного договору строк повернення позики був продовжений до 11.04.2013 року. Додатковою угодою № 2 від 11.04.2013 року до спірного договору строк повернення позики був продовжений до 30.05.2013 року.

Днем фактичного отримання всієї суми позики вважається день зарахування всієї суми позики на поточний рахунок Позичальника. Докази надходження всієї суми позики на вказаний рахунок (у вигляді виписки з цього рахунку, засвідченої уповноваженими на це належним чином особами).

Проценти нараховуються за методом "факт/факт", тобто за фактичний час - з дня, наступного, за днем фактичного отримання всієї суми позики до дня, що слідує за днем фактичного повернення позики і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір було укладено між позивачем та відповідачем у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін, як цього вимагають ст.ст.207, 208 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів відповідачем на поточний рахунок позивача підтверджується платіжним дорученням № 2 від 10.01.2013 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір був укладений з відповідачем зі створенням для позивача значно гірших умов за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, тобто із завищеної процентною ставкою, що суперечить ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 346 Господарського кодексу України, згідно якої, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії , прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків "Система оцінки ризиків" від 15.03.2004 року № 104, затверджених правлінням Національного банку України, кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод.

Згідно Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ризик - це кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них.

Статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів виконання свого зобов'язання за спірним договором, які б підтверджували факт повернення суми позики відповідачу в обумовлений спірним договором строк (30.05.2013 р.), що у свою чергу призвело до негативних наслідків для відповідача, а саме неповернення грошових коштів.

Як на підставу визнання недійсності спірного договору позивач посилається на ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 10.04.2014 р. Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 38 цього Закону у редакції від 10.04.2014 р., нікчемними є договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативного впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 р.№15-86-VII, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 10.04.2014 р. втратила чинність.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" у чинній редакції, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, крім іншого, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Підставою нікчемності спірного договору позивач вказує факт, що процентна ставка у розмірі 35% річних від суми позики за договором є завищеною порівняно зі звичайної більш як 2 рази.

Так, позивачем до матеріалів справи було надано роздрукований скріншот із сайту Національного банку України, щодо Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України "Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без врахування овердрафту)" відповідно до якого процентні ставки у середньому на початок 2013 року для юридичних осіб становили 16,6% річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, наданий позивачем скріншот не підтверджує факт встановлення звичайної процентної ставки для укладення договорів позики, адже містить лише статистичні дані від банків відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України № 124 від 19.03.2003 року, які розроблено з метою отримання відповідних даних від банків для складання грошової і банківської статистики. Таким чином, даний скріншот не є належним доказом щодо визначення рівня звичайної процентної ставки за спірним договором та ринкових умов здійснення відповідних операцій.

Згідно з п.п.14.1.71.Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Крім того, згідно з п.2.14 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні.

Таким чином, з доказів, які були надані позивачем до суду неможливо зробити висновок щодо рівня звичайних ринкових умов щодо укладення договорів позики, що діяли на початок 2013 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вимогам цієї статті, позивач не надав до суду доказів того, що спірний договір був укладений для останнього за цінами вищими від звичайних тобто на умовах значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору процентної позики № П/Мр/Гр-1, укладеного між позивачем та відповідачем 10.01.2013 року, а отже і відсутні підстави щодо повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 3 404 109, 55 грн. нарахованих процентів за спірним договором та отриманих відповідачем.

Крім того, позивач вважає, що у зв'язку з тим, що спірний договір позики є недійсним, недійсними є також укладені на його забезпечення договори іпотеки, як такі, що укладені на умовах, які є більш сприятливими для відповідача та значно гіршими за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій для позивача, тобто вартість переданого в іпотеку нерухомого майна в декілька разів перевищує суму отриманої позики.

Так, з метою забезпечення виконання зобов'язань за спірним договором позивачем було передано в іпотеку майно загальною вартістю 30 412 500, 00 грн., на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 37, вартістю 15 097 100, 00 грн.; договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 11, вартістю 9 503 800, 00 грн.; договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 18, вартістю 5 811 600, 00 грн. (надалі - договори іпотеки).

Відповідно до пунктів 3.12.1 договорів іпотеки передбачено, що у разі невиконання позивачем письмової вимоги відповідача про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором та/або договором іпотеки у встановлений відповідачем строк, така вимога відповідача задовольняється за рахунок майна.

Згідно п. 2.1 договорів іпотеки за відповідачем закріплено право на звернення стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов'язань позивача за договором позики вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання зобов'язань) - у випадку невиконання позивачем будь-яких своїх обов'язків за договором, або якщо будь-яка з гарантій чи запевнень, наданих позивачем згідно з договором виявиться недійсною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договори іпотеки укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені, містять всі істотні умови, що відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем було погоджено перелік майна, яке передається в іпотеку, його вартість визначена на підставі звіту про експертну грошову оцінку, доказів щодо заперечень визначення вартості предмета іпотеки позивачем до суду не надано, договори іпотеки укладені з дотриманням вимог чинного законодавства України щодо укладення правочинів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.14.1.219 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передає такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів ) робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних умовах).

Докази, наявні у справі, не спростовують факту, що при укладенні договорів іпотеки, сторони визначили їх зміст та істотні умови на основі вільного волевиявлення та погодили на свій розсуд всі їх умови, та те, що сторони мали на меті настання певних для них наслідків.

Тому суд приходить до висновку, що у діях відповідача з укладення договорів іпотеки на умовах, визначених безпосередньо сторонами, відсутні ознаки протиправної поведінки по відношенню до позивача. Позивачем не доведено те, що договори іпотеки були укладені на значно гірших умовах за звичайні ринкові умови.

Проаналізувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 37, договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 11, договору іпотеки нерухомого майна від 10.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 18.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 15 від 14.03.2014 року щодо впровадження тимчасової адміністрації на підставі постанови Правління Національного банку України № 133 від 13.03.2014 р. про віднесення ПАТ БАНК "Меркурій" до категорії неплатоспроможних, з 15.03.2014 р. була впроваджена тимчасова адміністрація в ПАТ БАНК "Меркурій".

Згідно ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану та які відповідають одному з таких критерій. Критерії визначаються відповідно пунктами 1-6 ч.2 ст.38 вказаного закону.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 47 від 12.06.2014 р. на підставі постанови Правління Національного банку України № 340 від 10.06.2014 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк "Меркурій", 3 12.06.2014 р. розпочата процедура ліквідації позивача.

Виходячи з наведеного, судом зроблено висновок, що відповідно до вимог ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач повинен був здійснити перевірку договорів зазначених цією статтею з 15.03.2014 р. по 14.04.2014 р., при чому лише тих які було укладено позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, тобто з 15.03.2013 р. по 14.03.2014 р. Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори були укладені між позивачем та відповідачем 10.01.2013 р., тобто вони фактично не підпадають під дію ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, не доведеними суду належними доказами, у зв'язку чим вони не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі відносно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, оскільки хоча позовна заява й містить вимоги до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, остання не є відповідачем у даній справі, а є третьою особою.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у цій справі не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 06 жовтня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне