Ухвала

від 09.10.2014 по справі 820/2245/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ К/800/38289/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Рибченка А.О.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Кредо» (далі - Кооператив) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Кооперативу до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Ігнатової Наталії Євгенівни (далі - Державний реєстратор), третя особа: ОСОБА_3

про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Кооператив звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Державного реєстратора № 917802 від 15.03.2013 року (далі - Рішення № 917802) щодо зупинення розгляду заяви ОСОБА_3 від 1.03.2013 року про державну реєстрацію за Кооперативом права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1; зобов'язання Державного реєстратора зареєструвати право власності на зазначену квартиру та видати свідоцтво про право власності на цю квартиру.

Зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у порушення вимог чинного законодавства України, яким не встановлена форма зразка договору.

8 квітня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Державним реєстратором обґрунтовано відповідно до вимог чинного законодавства України прийняте Рішення № 917802.

Видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно відноситься до виключної компетенції Державного реєстратора.

Кооператив звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.01.2013 року між Кооперативом та ОСОБА_3 був укладений договір про передачу додаткового пайового внеску до пайового фонду Кооперативу, відповідно до якого ОСОБА_3 передала Кооперативу, як додатковий пайовий внесок, 1/3 частину належної їй квартири АДРЕСА_1.

1 березня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Державного реєстратора із заявою щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень.

15 березня 2013 року Державний реєстратор прийняв Рішення № 917802 про зупинення розгляду заяви щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не був наданий технічний паспорт спірної кварти станом на поточну дату, письмова згода усіх співвласників нерухомого майна, а також договір про передачу додаткового пайового внеску, встановленого чинним законодавством зразка.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачає прямий обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав, поданим документам. У разі потреби реєстратор має право вимагати подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, яка знаходиться у Державному реєстрі речових прав. Достовірність інформації, крім іншого, передбачає ідентичність даних Державного реєстру речових прав фактичним технічним характеристикам об'єкту нерухомого майна.

Згідно з п. 2 ст. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року, з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна; підстава для внесення запису про нерухоме майно: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наданий ОСОБА_3 Державному реєстратору технічний паспорт на зазначену квартиру від 3.02.2009 року і зазначені в ньому дані не співпадають з даними свідоцтва про право власності на квартиру, в технічному паспорті містяться виправлення, що не дає змоги Державному реєстратору внести достовірні відомості до Державного реєстру речових прав.

Відповідно до п. 50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (далі - Порядок № 703), для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 - 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

У разі коли до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи вноситься об'єкт нерухомого майна, що належить на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду усіх співвласників щодо внесення одним із співвласників об'єкта нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що договір про передачу додаткового пайового внеску містить положення, як договору застави, так і угоди про відчуження майна, для яких передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Згідно з п. 13 Порядку № 730 у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Державний реєстратор зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію на строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання заявником рішення про зупинення розгляду такої заяви.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що оскаржуване рішення Державним реєстратором прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державного реєстратора зареєструвати право власності на зазначену квартиру та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Питання здійснення державної реєстрації права власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно відноситься до виключної компетенції державного реєстратора.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Кредо» відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Рибченко А.О.

Юрченко В.П.