Ухвала

від 29.09.2014 по справі 826/1140/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2014 р. м. Київ К/800/32750/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ КОН Д»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014

у справі № 826/1140/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ КОН Д»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.02.2014 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 22.01.2014 № 0000602207 та № 0000612207. Судові витрати в сумі 487,20 грн. стягнуто на користь ТОВ «ЛІ КОН Д» з Державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «ЛІ КОН Д» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, надав неправильну правову оцінку обставинам у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2014 № 0000602207 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 621362,00 грн. основного платежу та в сумі 34344,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2014 № 0000612207 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 617203,00 грн. основного платежу та в сумі 82093,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій - про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 08.01.2014 № 1/2207/31282883 за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, порушення наведених норм закону полягало у безпідставному включенні позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються з інших витрат, та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість, відповідно, за операціями з придбання у ТОВ «Клімат Простор» за агентськими договорами від 14.05.2012 № КП-40, від 30.11.2012 № КП-44 агентських послуг, за договорами від 12.05.2011 № 1, від 29.08.11 № КП8 - агентських послуг, робіт та послуг у сфері реклами та зв'язків з громадськістю, а також за операціями з придбання у ТОВ «Еколенд» за агентським договором від 01.02.2011 № 121 агентських послуг.

При цьому відповідач виходить з того, що підприємство не підтвердило реальність надання послуг та пов'язаність з господарською діяльністю, оскільки надані первинні документи: договір, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні не містять вихідну інформацію щодо наданих послуг, а інших документів про постачання послуг з відображенням виду, періоду, місця надання, обсягу форми наданих послуг, деталізації не надано.

Скасовуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем документація до правочинів є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», оскільки в повній мірі відображає реальні господарські операції.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у справі матеріали не підтверджують реальність постачання ТОВ «Клімат простор» позивачеві агентських послуг, оскільки за результатами порівняння договорів та зазначених у звітах даних не співпадають суми, дати, номера договорів.

При цьому такого висновку суд фактично дійшов в результаті оцінки одного звіту (а.с. 57) до агентського договору від 14.05.2012 № КП-40. Щодо аналогічного договору з ТОВ «Клімат простор» від 30.11.2012 № КП-44 з додатковою до нього угодою від 03.12.2012 № 1, а також договорів від 29.08.2011 № КП8, від 12.05.2011 № 1 на виконання робіт та послуг у галузі реклами та зв'язків з громадськістю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав, окрім актів здачі приймання-робіт, інших доказів на підтвердження реального постачання послуг.

Однак, як вбачається зі звіту про виконану роботу згідно з договором від 14.05.2012 № КП-40, повністю не співпадають відомості у цьому звіті тільки щодо укладеного договору з ТОВ «Комфорт-В» (у звіті казано договір від 06.06.2012 № 1206/0604 із сумою реалізованого товару - 555674,06 грн., а позивачем надано договір від 05.06.2012 № 463, в додатку якого ціна товару визначена 750237,60 грн. (а.с. 23-26 т.2).

Відомості у вказаному звіті щодо дат, номерів договорів та ціни товарів, що укладені з ТОВ «Дайкор Торг» (а.с. 27-33 т. 2), ТОВ «Еногруп» (а.с. 47-52 т. 2), ТОВ «Меандр» (а.с. 76-77 т. 2), ТОВ «Перша інженерна компанія» (а.с. 73-75 т.2), повністю співпадають.

Щодо договорів з ТОВ «Золотий символ» (а.с. 61-72 т. 2), ТОВ «Промтехсервіс» (а.с. 41-46 т. 2) та ТОВ «Торнадо» (а.с. 34 т. 2) відомості у звіті щодо дат, номерів договорів співпадають, однак існують розбіжності в ціні товару.

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про нереальне надання ТОВ «Клімат простор» позивачеві агентських послуг у повному обсязі та, відповідно, про протиправне віднесення позивачем також у повному обсязі до складу валових витрат витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту - податку на додану вартість, є такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Щодо операцій з постачання послуг ТОВ «Еколенд» позивачеві за агентським договором від 01.02.2011 № 121, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в укладеному у зв'язку з виконанням комерційним агентом - ТОВ «Еколенд» між позивачем та ТОВ «Авантіс-Дніпро» договором поставки від 01.02.2011 № 01/02-3М, відсутня ціна товару, від якої за умовами агентського договору обчислюється винагорода.

Однак, як вбачається з п. 1.1 цього договору (а.с. 17 т.2) сторони обумовили, що покупець зобов'язується прийняти й оплатити системи кондиціонування повітря за ціною, в асортименті та у кількості, що вказуються у протоколах узгодження договірної ціни (додатки), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до договору від 01.02.2011 № 01/02-3М) (а.с. 21 т. 2) сторони узгодили, що ціна договору (загальна вартість договору) складається із суми (вартості) всіх поставок, зроблених в рамках даного договору та підтверджується сукупністю всіх видаткових накладних, складених сторонами на підтвердження приймання-передачі обладнання.

Таким чином, загальна вартість поставок, від якої визначається вартість агентських послуг, встановлюється на підставі видаткових накладних, а пряме визначення її в договорі умовами договору не передбачено.

Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про нереальне постачання ТОВ «Еколенд» позивачеві агентських послуг та, відповідно, про протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту - податку на додану вартість, є таким, що зроблено без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, без дослідження належних доказів.

Для підтвердження правомірності формування платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно належним чином дослідити реальність здійсненої господарської операції з поставки послуг, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам.

З метою дослідження фактичного придбання послуг судам необхідно аналізувати умови їх постачання, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясовувати підстави, порядок, зміст послуг відповідно до умов договорів, мету придбання таких послуг, їх вартість.

Висновки суди зробили без належного дослідження реальності здійснення господарських операцій, без належної оцінки первинних документів.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Надаючи оцінку формуванню платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, слід застосовувати положення ст. 138 Податкового кодексу України, а формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ КОН Д» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.02.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун