Ухвала

від 14.10.2014 по справі 906/1222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" жовтня 2014 р. Справа № 906/1222/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко І.О. - довіреність б/н від 23.09.2014р.;

Кучеренко В.Р. - довіреність б/н від 23.09.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго"

До: Державного підприємства "Житомирторф"

про стягнення 667941,36 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 667941,36грн. вартості торфу фрезерного, який перебував у останнього на зберіганні.

25.09.2014 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства "Житомирторф" (код ЄДРПОУ 02968154, 10014, м Житомир, вул. В.Бердичевська, буд. 25), та на грошові кошти його структурних підрозділів, філій, представництв де б вони не були виявлені; накласти арешт на все рухоме майно Державного підприємства "Житомирторф" та грошові кошти його структурних підрозділів, філій, представництв де б вони не були виявлені; та накласти арешт на все нерухоме майно Державного підприємства "Житомирторф" та грошові кошти його структурних підрозділів, філій, представництв де б вони не були виявлені.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Наполягали на задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.10.2014.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову суд дійшов висновку про її часткове задоволення на підставі нижчевикладеного.

Подана позивачем заява мотивована тим, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

На вказаних підставах позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на все майно відповідача і на його грошові кошти та кошти його структурних підрозділів.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з тим, суд зазначає, що не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, про що також зазначено в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.11.2001 у справі за позовом до Акціонерного товариства відкритого типу "Ексімнафтопродукт".

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст. 1074 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 зазначається, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Оскільки позовні вимоги мають майновий характер та їх розмір достатньо суттєвий, обставинами даної справи підтверджується, що борг у відповідача виник перед позивачем в серпні 2014 року та досі не оплачений, відповідно підтверджується припущення про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення в разі його задоволення, а отже, реального захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Державного підприємства "Житомирторф" у межах розміру позовних вимог, а саме 667941,36 грн. вартості неповернутого із зберігання майна та суми судових витрат, що включають судовий збір за подання позову в сумі 13358,85грн. і за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у розмірі 1827,00грн., всього 683127,21грн.

При цьому, за висновками суду, вжиття вказаних заходів забезпечення пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співрозмірним заходом до забезпечення позову у даній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів учасників провадження у даній справі.

Вимоги позивача щодо накладення арешту на все майно відповідача судом не задовольняються, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватись права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватись обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16).

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про накладення арешту на грошові кошти структурних підрозділів відповідача, оскільки останні не є сторонами у справі та не несуть відповідальності за зобов"язаннями юридичної особи, яка їх створила.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства "Житомирторф" (код ЄДРПОУ 02968154, 10014, м Житомир, вул. В.Бердичевська, буд. 25) в межах суми позовних вимог та судових витрат, всього 683127,21грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирторф" (10014, м. Житомир, вул.В.Бердичівська, буд.25, код 02968154)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторфенерго" (03035, м.Київ, вул. Василя Липківського, 45, оф.409, код 38709657) - 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Ухвала суду про забезпечення позову може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам