Рішення

від 17.10.2014 по справі 127/15677/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/15677/14-ц

Провадження 2/127/5366/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Забіяці К.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Бровар ЛТД» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Бровар ЛТД» про стягнення коштів, мотивуючи тим, що в 2008 році, вона, як споживач послуг, звернулась до відповідача із пропозицією щодо інвестування у будівництво нежилих приміщень. 30.09.2009 року між сторонами був укладений договір інвестування у будівництво нежилих приміщень №2609. Згідно п.1.1 договору позивачка, як інвестор, взяла на себе зобов'язання вносити грошові кошти в порядку і на умовах, визначених цим договором з метою подальшого набуття права власності на нежитлові приміщення, а відповідач, як забудовник, зобов'язався здійснити будівництво об'єкту і, за умови виконання інвестором всіх своїх зобов'язань, передати інвестору закріплені та визначені у генеральному плані об'єкту будівництва нежитлові приміщення. Пунктом 1.2 договору були визначені характеристики об'єкту: будівельна адреса: АДРЕСА_1, комплекс Grand Resort; номер будинку, в якому знаходиться об'єкт, згідно генерального плану в„–1 ; поверх: цокольний; загальна площа: 40 кв.м. (підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ відповідно до умов договору); орієнтовний термін закінчення будівництва - 30.09.2009 року. На виконання умов даного договору, позивачка перерахувала ТОВ «Бровар ЛТД» 148 263,55 грн. Пунктом 7.2 договору передбачено, що його може бути розірвано з ініціативи інвестора у випадку його відмови від подальшого фінансування будівництва об'єкту за умови письмового повідомлення забудовника за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання. У такому випадку Забудовник протягом 6 календарних місяців з моменту розірвання зобов'язується повернути інвесторові внесені кошти в порядку, передбаченому п.7.1 договору з утриманням штрафу в розмірі 10% від сплачених грошових коштів.

15.06.2012 року вона подала письмову заяву №09/06-12 в якій повідомила, що відмовляється від подальшого фінансування об'єкту будівництва - нежитлових приміщень в комплексі Grand Resort по АДРЕСА_1 та просила повернути сплачені нею кошти в сумі 148 264,55 грн. Відповідач в листі від 19.06.2012 р. №1/06-2012 зазначив, що вважає лист позивачки від 15.06.2012 р. повідомленням про розірвання договору з ініціативи інвестора і зобов'язався повернути перераховані нею кошти в сумі 133 437,19 грн. до 15 січня 2013 року. 17.09.2012 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивачки 85000 грн. згідно платіжного доручення від 17.09.2012 р. №63. Залишок коштів - 48 437,19 грн. відповідач обіцяв перерахувати в межах строку, визначеного у договорі, однак до цього часу заборгованість перед нею не погашена. Збільшивши позовні вимоги (а.с. 47-48) та відповідно до ст.ст. 23, 526, 611, 625 , 901, 907 ЦК України позивачка просила стягнути з ТОВ «Бровар ЛТД» на її користь суму основного боргу - 48437,19 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 2424,51 грн. (що розраховані станом на 15.09.2014 року), інфляційні - 6526,38 грн. (що розраховані станом на 15.09.2014 року) та моральну шкоду - 25000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав відповідно до обставин, викладених у позові. На запитання суду пояснив, що оригіналу договору позивачка не має, розрахункового документу про внесення нею коштів у інвестиційне будівництво в сумі 148 263,55 грн. вона також не має. Додав, що позивачка пережила стрес, через неправомірні дії відповідача не може повернути свої гроші і цим принижується її гідність та ділова репутація, тому моральну шкоду ОСОБА_2 оцінила в 25 000 грн.

Представник відповідача - ТОВ «Бровар ЛТД» в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно поштовою кореспонденцією за місцем реєстрації - АДРЕСА_2 (дані ЄДРЮОФОП а.с. 37-39), позов не оспорив, заяви про відкладення розгляду справи не надав.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача та ухвалити відповідно до ст. 169 ч. 4, гл. 8 розд. 3 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріли справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1.1 копії договору інвестування у будівництво нежилих приміщень № 2609 від 30.09.2008 року (а.с. 10-17) ОСОБА_2, як інвестор, взяла на себе зобов'язання вносити грошові кошти в порядку і на умовах, визначених цим договором з метою подальшого набуття права власності на нежитлові приміщення, а ТОВ «Бровар ЛТД», як забудовник, зобов'язався здійснити будівництво об'єкту і, за умови виконання інвестором всіх своїх зобов'язань, передати інвестору закріплені та визначені у генеральному плані об'єкту будівництва нежитлові приміщення. Пунктом 1.2 договору були визначені характеристики об'єкту: будівельна адреса: АДРЕСА_1, комплекс Grand Resort; номер будинку, в якому знаходиться об'єкт, згідно генерального плану в„–1 ; поверх: цокольний; загальна площа: 40 кв.м. (підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ відповідно до умов договору); орієнтовний термін закінчення будівництва - 30.09.2009 року.

В пункті 2.3 зазначено, що фінансування інвестором будівництва здійснюється шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок забудовника відповідно до графіку, викладеного в п. 2.5.1 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що його може бути розірвано з ініціативи інвестора у випадку його відмови від подальшого фінансування будівництва об'єкту за умови письмового повідомлення забудовника за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання. У такому випадку Забудовник протягом 6 календарних місяців з моменту розірвання зобов'язується повернути інвесторові внесені кошти в порядку, передбаченому п.7.1 договору з утриманням штрафу в розмірі 10% від сплачених грошових коштів.

В позові вказано і в судовому засіданні підтверджено представником позивача, що ОСОБА_2 на виконання цього договору перерахувала відповідачу 148 263,55 грн., проте дати, в які були здійснені грошові операції і чи був дотриманий графік фінансування, викладений в п. 2.5.1 договору, представник не назвав.

З метою встановлення дійсних правовідносин, що виникли між сторонами, судом запропоновано було надати оригінал договору інвестування від 30.09.2008 року та оригінали розрахункових (бухгалтерських) документів на внесення позивачкою коштів на поточний рахунок забудовника в сумі 148 263,55 грн.

Представник позивача повідомив, що таких документів немає, а підтвердженням правомірності вимог ОСОБА_2 є лист від 19.06.2012 р. №1/06-2012 (а.с. 19), в якому директор ТОВ «Бровар ЛТД» ОСОБА_3 повідомив, що вважає лист ОСОБА_2 від 15.06.2012 р. повідомленням про розірвання договору з ініціативи інвестора і зобов'язався повернути перераховані нею кошти в сумі 133 437,19 грн. до 15 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Надана суду копія договору інвестування із відбитком печатки ТОВ «Бровар ЛТД» є неналежної якості, дана копія не завірена належним чином, тому не відповідає вимогам до письмової форми правочину ч. 2 ст. 207 ЦК України та письмового доказу (ст. 64 ЦПК України). Суд позбавлений можливості безпосередньо дослідити оригінал цього документу і надати йому належну оцінку та встановити наявність/відсутність договірних відносин між сторонами.

Крім того, ТОВ «Бровар ЛТД» є юридичною особою. Оскільки чинне законодавство встановлює спеціальний режим обліку руху грошових коштів та інших фінансово-господарських операцій в результаті діяльності підприємства, на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», єдиним доказом проведення господарської операції та підтвердження її здійснення є первинний бухгалтерський документ.

Позивачем не наданий бухгалтерський документ щодо отримання ТОВ «Бровар ЛТД» коштів в сумі 148 263,55 грн., тому і не доведений факт передачі товариству даної суми. Твердження представника позивача, що сума була передана і про це свідчить лист від 19.06.2012 року, не може бути належним доказом.

Також в підтвердження позовних вимог представник позивача надав платіжне доручення № 63 від 17.09.2012 року, згідно якого ТОВ «Бровар ЛТД» перерахувало на картковий рахунок позивачки 85 000 грн., призначення платежу - «для поповнення рахунку ОСОБА_2, повернення коштів зг.листа до договору інвестування № 2609 від 30.09.2008 р. Без ПДВ» (а.с. 20).

Проте, даний документ не є належним доказом в розумінні ст. 58 ЦПК України, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування і не може підтвердити внесення позивачкою коштів на рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення 30.09.2008 року між ТОВ «Бровар ЛТД» та ОСОБА_2 інвестиційного договору №2609 та перерахування нею 148 263,55 грн. на виконання умов договору, підстав для задоволення позову немає.

З цих самих підстав не підлягає стягненню моральна шкода в сумі 25 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 57-60, 64, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Бровар ЛТД» про стягнення коштів - відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: