Рішення

від 04.12.2014 по справі 127/15677/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Справа № 127/15677/14-ц Провадження № 22-ц/772/3325/2014Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С. Категорія 24 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нікушина В.П.

суддів: Копаничук С.Г., Медяного В.М.

при секретарі Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бровар ЛТД» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2014 року, ухвалене по даній справі, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бровар ЛТД» про стягнення коштів, сплачених нею за договором інвестування в будівництво, 3% річних, інфляційних та моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги, вона посилалась на те, що між нею та ТОВ «Бровар ЛТД» 30 вересня 2008 року був укладений договір інвестування в будівництво нежилих приміщень. За умовами цього договору вона інвестувала в будівництво 148263 грн. 55 коп. В свою чергу, ТОВ «Бровар ЛТД» зобов'язувалось здійснити будівництво приміщення площею 40 кв.м. розміщеного в цокольному поверсі комплексу АДРЕСА_1 до 30 вересня 2009 року.

Умовами договору, а саме п. 7.2 передбачалась можливість його розірвання з ініціативи інвестора у випадку відмови від подальшого фінансування будівництва об'єкта, за умови письмового повідомлення забудовника за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання. Забудовник в такому випадку протягом 6 місяців з моменту розірвання договору повернути інвестору внесені ним кошти в порядку, передбаченому п.7.1. цього договору з утриманням штрафу в розмірі 10% від інвестованих коштів.

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 15.06.2012 року відмовилась від внесення в подальшому інвестицій в об'єкт будівництва про що направила в адресу ТОВ «Бровар ЛТД» заяву з вимогою про повернення вже інвестованих нею коштів.

ТОВ «Бровар ЛТД» своїм листом від 19.06.2012 року підтвердило факт розірвання договору та зобов'язалось повернути перераховані нею кошти з урахуванням 10% штрафу до 15 січня 2013 року.

17.09.2012 року ТОВ «Бровар ЛТД» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_2 85000 грн., щодо повернення решти 48437 грн.19 коп. взяті на себе зобов'язання ТОВ «Бровар ЛТД» не виконало, не зважаючи на неодноразові вимоги про повернення коштів.

В зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання ОСОБА_2 поставила питання про стягнення 3% річних в сумі 2189 грн. 63 коп. та 5872 грн. 91 коп. - інфляційних, а також 25000 грн. - моральної шкоди.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 позовні вимоги збільшила в частині щодо стягнення 3% річних та інфляційних, визначивши їх відповідно в розмірі 2424 грн. 51 коп. та 6526 грн. 38 коп.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивачем на підтвердження договірних відносин між нею та відповідачем не надано оригіналу договору інвестування, оригіналів розрахункових документів про внесення позивачкою коштів на поточний рахунок ТОВ «Бровар ЛТД» та бухгалтерських документів щодо отримання ТОВ «Бровар ЛТД» коштів в сумі 148263 грн. 55 коп. А надані позивачкою докази на підтвердження позовних вимог розцінені судом, як такі, що не є належними та допустимими.

ОСОБА_2 оскаржила це рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вона посилається на те, що рішення постановлено з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права. На підтвердження цих доводів наведені обставини про вибірковий підхід до оцінки наявних у справі доказів. В результаті нездійснення повної і всебічної об'єктивної оцінки наявних доказів суд дійшов до помилкових висновків і не застосував норми права, які підлягали застосуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника ОСОБА_2 перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку про її часткове задоволення.

Таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на те, що доводи апеляційної скарги про щодо вибіркового підходу до оцінки наявних у справі доказів знайшли своє часткове підтвердження і за наслідками тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення, як такого, що ухвалене на підставі помилкових висновків суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів укладення між ТОВ «Бровар ЛТД» та ОСОБА_2 інвестиційного договору №2609 та перерахування нею 148263,55 грн. на виконання умов договору.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на встановлені по справі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

За правилами ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Розглядаючи дану справу в заочному режимі без участі відповідача суд порушив ці засади, фактично перебравши на себе його повноваження, зажадаючи від позивачки оригінали письмових доказів.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст.64 ЦПК України лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі суд має право вимагати подання оригіналів документів.

Обов'язок надання доказів, як того вимагає ч. 2 ст. 60 ЦПК України покладається на сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 надала копії письмових доказів. В ході розгляду справи її представником були надані оригінали цих документів за виключенням оригіналу договору інвестування в будівництво за № 2609 від 30 вересня 2008 року, укладеного між ТОВ «Бровар ЛТД» та ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, з висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів повністю погодитись не можна.

Визначення належних доказів дається в ч.1 ст. 58 ЦПК України. Згідно положень цієї норми, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Надані позивачкою докази цим вимогам відповідали. Виключаючи їх належність, суд першої інстанції не навів, які з них є неналежними і чому.

За правилами ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Недопустимість наданих позивачкою доказів судом першої інстанції не встановлена також.

Оцінка наявних у справі доказів, судом першої інстанції є непослідовною зважаючи на такі обставини.

Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовував свої висновки, використовуючи положення договору інвестування, копію якого надала ОСОБА_2 при подачі позову, але разом з цим прийшов до висновку, що копія цього договору не є письмовим доказом в розумінні ст. 64 ЦПК України.

Така позиції суду щодо оцінки доказів є непослідовною.

Судом були залишені поза увагою копії відповіді ТОВ «Бровар ЛТД» від 19.06.2012 року (а.с.19) в якій відповідач підтверджує існування договірних відносин між сторонами по справі, визнає факт внесення позивачкою на виконання умов цього договору коштів та зобов'язується їх повернути на умовах, передбачених цим договором.

Зі змістом цієї відповіді, узгоджуються і подальші дії ТОВ «Бровар ЛТД», яке 17 вересня 2012 року частково повернуло позивачці кошти в сумі 85000 грн., про що доводиться копією платіжного доручення, в якому зазначається, що кошти повернуті згідно листа та договору інвестування за № 2609 від 30.09.2008 року (а.с.20).

З наведеними доказами узгоджуються і інші докази, які підтверджують факт існування між сторонами по справі договірних відносин і зокрема копією претензії спрямованої позивачкою відповідачу рекомендованим листом (а.с. 22-24).

За наявності наведених доказів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення не може залишатись в законній силі і підлягає скасуванню. Позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення за виключенням вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки можливість її стягнення договором інвестування не передбачена, а також за наведених по справі обставин, відсутні і правові підстави, визначені законом для її стягнення.

Щодо вимог про повернення інвестованих позивачкою коштів в будівництво то така можливість передбачена п. 7.2. договору інвестиції, укладеного між сторонами по справі.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються відповідальності за невиконання грошового зобов'язання то її вимоги и про стягнення інфляційних та трьох процентів річних є законно обґрунтованими, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

А тому, на підставі ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України , колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2014 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бровар ЛТД» про стягнення коштів, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бровар ЛТД» інд. код 20573241 на користь ОСОБА_2 48437 грн. 19 коп. основного боргу, 6526 грн. 38 коп. - інфляційних, 2424 грн. 51 коп. - 3% річних та 1235 грн. судових витрат по справі.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 25000 грн. моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя: (підпис)В.П. Нікушин Судді: (підпис)В. М. Медяний (підпис)С.Г. Копаничук З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду Вінницької області