Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/11605/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11605/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройснаб» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройснаб» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2014 року №101326552208 та №101226552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі - Державна податкова інспекція у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві - подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.06.2014 року по 01.07.2014 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промстройснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «Іст Реалтігруп» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.07.2014 року №596/26-55-22-08/24082580 у якому встановлено порушення ТОВ «Промстройснаб» вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 65070 грн.; п.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 74831 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2014 року №101376552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 97605,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 65070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32535,00 грн.; №101226552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 74831,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 74831,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2011 року між ТОВ «Промстройснаб» (замовник) та ТОВ «Іст Реалтігруп» (виконавець) укладено договір на виконання проектних робіт №12-07/11, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання по розробці проектної документації будівництва «Дільниці обслуговування гірничої техніки Еристовського ГЗК. Станція технічного обслуговування техніки» в м. Комсомольськ Полтавської області, стадії «Робочий проект». До цього договору надані додатки №1, №2, №3.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акт від 31.08.2011 року №1 та податкову накладну від 31.08.2011 року №663.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано виписки з банку.

Таким чином, у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем документи, у тому числі договори, накладні, рахунки, графіки виконання проектних робіт та робоча документація мають силу первинних документів, оскільки підтверджують здійснення господарських операцій.

Посилання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, що операції між ТОВ «Промстройснаб» та ТОВ «Іст Реалтігруп» здійсненні з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій, не беруться колегією суддів до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не надано доказів, які б свідчили, що фінансово-господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промстройчнаб» та Товариством з обмеженою відповідальність «Іст Реалтігруп» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41,160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.