Рішення

від 13.10.2014 по справі 910/15768/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15768/14 13.10.14

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» доФірма у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво ім. О.Теліги» простягнення 21 108,90 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Денисенко О.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво ім. О.Теліги» (надалі - «Товариство») про стягнення 21 108,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №710 від 01.10.2002 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 927,29 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 890,83 грн., інфляційних у розмірі 1 145,70 грн. та 3% річних у розмірі 145,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв'язку з перебуванням судді Босого П.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є. та призначено до розгляду на 10.09.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи відкладено на 13.10.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №23-07/1815-1 від 14.08.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 р. між Підприємством (дирекція) та Товариством (абонент) було укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Саксаганського, 44-Е.

За змістом п. 2.3.6 Договору абонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 2 Додатку №2 до Договору абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Чапаєва, 9-Б, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну-вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку №2 до Договору сплату за вказаними в п. 2 цього договору документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачеві послуги на загальну суму 11 927,29 грн., що підтверджується актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період з травня 2013 року по червень 2014 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 11 927,29 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги за травня 2013 року по червень 2014 року, що підтверджується актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за вказаний період.

Вказані акти прийому виконаного опалення направлялися на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправлення рекомендованої кореспонденції.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3 Додатку №2 до Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше 23 числа поточного місяця.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 11 927,29 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 11 927,29 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 11 927,29 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 890,83 грн., інфляційних у розмірі 1 145,70 грн. та 3% річних у розмірі 145,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з травня 2013 року по липень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.4 Додатку №2 до Договору у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), дирекція нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня у розмірі 7 890,83 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, як 0,5% від суми, що підлягає до оплати за кожний день прострочення, проте суд відзначає наступне.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 798,24 грн. В іншій частині (7 092,59 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданих позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційних у розмірі 1 145,70 грн. та 3% річних у розмірі 145,08 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 11 927,29 грн., пені у розмірі 798,24 грн., інфляційних у розмірі 1 145,70 грн. та 3% річних у розмірі 145,08 грн.

В задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7 092,59 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво ім. О.Теліги» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е; ідентифікаційний код 21638468) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 11 927 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 29 коп., пеню у розмірі 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 08 коп., інфляційні у розмірі 1 145 (одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 07 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя В.П. Босий