Постанова

від 27.01.2015 по справі 910/15768/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/15768/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Денисенко О.В. (за довіреністю № 255\1\23-5453 від 30.12.2014 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року по справі № 910\15768\14 за позовною заявою комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво імені О.Теліги» про стягнення 21108,90 грн.-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою,в якій просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво імені О. Теліги» на його користь борг в сумі 11 927,29 грн., пеню 7 890,83 грн., інфляційну складову боргу 1 145,70 грн. та 3 відсотки річних в сумі 145,08 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво імені Олени Теліги» на користь позивача заборгованість в розмірі 11 927,29 грн., пеню у розмірі 798,24 грн. , 3 % річних у розмірі 145,08 грн. та інфляційні витрати 1 145,08 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості на підставі Договору про надані послуги , доказів її погашення не надано. При цьому зазначив, що у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, з відповідача підлягають стягненню також штрафні санкції. Зазначивши, що правомірним є стягнення пені, нарахованої за подвійною обліковою ставкою Національного банка України, що діяла у період за який нараховується пеня, на підставі ст.ст.1,3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що пунктом 3.4. додатку до договору сторонами погоджено, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України, що відповідає ч.1 та 3 ст.1 Закону України « Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та призначено розгляд справи на 16.12.2014 р.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 27 січня 2015 року представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

01.10.2002 р. між сторонами було укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів ( а.с.16-18).

За умовами зазначеного договору, а саме п. 1.1 Договору передбачено, що предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Саксаганського, 44-Е.

Відповідно до п. 2.3.6 Договору абонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок дирекції вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2 Додатку №2 до Договору визначено, що абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Чапаєва, 9-Б, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну-вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно з п. 3 Додатку №2 до Договору сплату за вказаними в п. 2 цього договору документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

У зв'язку з виконанням відповідачем умов договору в частині оплати за надані послуги, позивач звернувся з позовними вимогами до суду про стягнення заборгованості в розмірі 11 927,29 грн. та штрафних санкцій.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги зазначивши, що позивачем послуги , відповідно до договору № 710 від 01.10.2002 року в період з травня 2013 року по червень 2014 року надані в повному обсязі, відповідач доказів погашення заборгованості в сумі 11 927,29 грн. не надав. Щодо стягнення пені в розмірі 7 890,83 грн. вказав, що правомірною є вимога про стягнення пені, нарахованою за подвійною ставкою НБУ в розмірі 798,24 грн.

Проте, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як видно з матеріалів справи позивач в період з травня 2013 року по червень 2014 року надав відповідачу послуги, що передбачені умовами договору № 710 від 01.10.2001 року, а відповідачем зазначені послуги прийнято, що підтверджується актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за вищевказаний період (а.с.74-87).

Зазначені акти прийому виконаного опалення направлялися на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с. 88-102).

Підтвердження сплати заборгованості за надані послуги відповідач, на якого відповідно до ст. 33ГПк України покладається надання доказів не надав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 11 927,29 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Оскільки відповідач своєчасно обов'язку, щодо перерахування коштів за надані послуги не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 145,70 грн. та 3% річних у розмірі 145,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з травня 2013 року по липень 2014 року.

Щодо визначення розміру пені, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування № 710 від 01.10.2002 року колегія суддів зазначає на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначене кореспондується з приписами ст.. 230 ГК України.

Пунктом 3.4 Додатку № 2 до договору, укладеного між сторонами передбачено, що

у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), дирекція нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Сторони , відповідно до ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього кодексу є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборот, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 та 3 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», в редакції чинній на час розгляду справи, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежитлові будинки та приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності , за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 2.1.п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.2.2013 року № 14 передбачено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, зокрема статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні відносини.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог, щодо стягнення пені в повному обсязі в сумі 7890,83 грн., що нарахована відповідно до п.3.4 додатку № 2 та на підставі ст. 1 Закону України « Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», ст. 230, ч.6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, щодо нарахування пені, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у задоволеному позивачем обсязі.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року у справі № 910\15768\14 скасуванню в частині відмови, щодо стягнення пені в розмірі 7092, 59 грн. та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 7 890, 83 грн.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року у справі № 910\15768\14 скасувати частково в частині, щодо стягнення пені в розмірі 798,24 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити в повному обсязі, стягнути з Фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво ім. О.Теліги" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Е; ідентифікаційний код 21638468) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) пеню у розмірі 7890,83 грн., 913,50 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910\15768\14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко