Постанова

від 09.10.2014 по справі 2а-674/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 36948/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Коломийського міськрайонного центру зайнятості на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в справі за позовом Коломийського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2010 року Коломийським міськрайонним Івано-Франківської області зареєстровано позовну заяву Коломийського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Коломийського міськрайонного центру зайнятості допомоги по безробіттю, матеріальну допомогу в період професійної підготовки, проїзні та витрати на навчання в сумі 4449,90 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідач на момент його реєстрації в центрі зайнятості як такого, що шукає роботу, працював в ПП «Ельба-Інвест».

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 31 грудня 2010 року дану справу передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що обставини, які на думку позивача, вплинули на виплату відповідачу допомоги по безробіттю, виникли до його звернення в центр зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та припинились до надання такого статусу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - Коломийським міськрайонним центром зайнятості, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовну заяву.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідач при реєстрації в центрі зайнятості перебував у трудових відносинах і належав до категорії зайнятого населення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 28 жовтня 2008 року ОСОБА_1 був зареєстрований у Коломийському міськрайонному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу.

Згідно розділу 11 копії персональної картки відповідача за № 090202808102800003 04 листопада 2008 року відповідачу надано статус безробітного.

Відповідно до розрахунку ОСОБА_1 отримано матеріальне забезпечення в розмірі 4449,90 грн. у період з 02 лютого 2009 року по 29 жовтня 2009 року.

У відповідності до ст. 2 ЗУ "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно п.п.11, 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за N 219 від 14.02.2007 року рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Встановлено, що відповідно до акту Коломийського міськрайонного центру зайнятості за № 78 від 19 квітня 2010 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості з 28 жовтня 2008 року по 18 січня 2010 року Одночасно з 24 вересня 2008 року відповідач був працевлаштований у ПП «Ельба-Інвест» відповідно до наказу за № 182-к від 24 вересня 2008 року та звільнений 01 листопада 2008 року відповідно до наказу за № 210-к.

У рішенні суду першої інстанції не враховано, що згідно ст. 2 ЗУ "Про зайнятість населення" у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних зайняті громадяни, які звертаються за послугами до центру зайнятості підлягають обліку, а не реєстрації як таких, що шукають роботу.

Також згідно п. 2 вищевказаного Порядку під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосовуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою «Ваші права-Ваші обов'язки».

Однак відповідач на момент реєстрації в Коломийському міськрайонному центрі зайнятості перебував у трудових відносинах з ПП «Ельба-Інвест», і згідно п. «а» ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про зайнятість населення»належав до категорії зайнятого населення. Також відповідач при реєстрації в центрі зайнятості не повідомив про те, що працював ПП «Ельба-Інвест» з 24 вересня 2008 року по 01 листопада 2008 року, а своїм останнім місцем роботи зазначив Коломийську районну державну адміністрацію, з якої звільнився 22 вересня 2008 року.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України за № 307 від 20.11.2000 року, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення невірно розрахував середньоденну заробітну плату відповідача, яка на його думку становила 36,33 грн., оскільки середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати на кількість календарних днів, а не робочих, у розрахунковому періоді. При розрахунку до уваги береться період, що передував місяцю звільнення (в тому числі жовтень 2008 року). Таким чином, розмір заробітної плати за один день, який отримував ОСОБА_1 перебуваючи на не повідомленій ним органам зайнятості останній посаді інспектора з охорони є меншим, ніж середньоденний заробіток, з якого визначався розмір щомісячної допомоги.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог не відповідає обставинам справи.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коломийського міськрайонного центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в справі № 2а-674/11/0970 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Коломийського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Коломийського міськрайонного центру зайнятості отриману ним допомогу по безробіттю в сумі 4449 (чотири тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень 90 (дев'яносто) копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С. П. Ноc

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей