Ухвала

від 14.10.2014 по справі 2а-4643/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/24295/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-4643/10/2370

за поданням начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД", -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулась до суду з поданням про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства на строк 8 760 годин (365 діб).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2010 у задоволенні подання відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, подання контролюючого органу задоволено в повному обсязі, продовжено термін умовного адміністративного арешту активів Товариства на строк до 8 760 годин (365 діб).

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Товариство до Вищого адміністративного суду України подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за підсумками якої складено акт від 30.07.2010 №976/23/33050289. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 №0000991720 та №0001092320, якими визначено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 10 161,57 грн. та податку з на додану вартість в сумі 932 151,00 грн. відповідно.

Податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 були отримані Товариством 28.09.2010 та 04.10.2010 оскаржені до контролюючого органу в адміністративному порядку.

На підставі пп. "е" п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) рішенням Уманської державної податкової інспекції від 04.10.2010 о 15 год. 00 хв. застосовано умовний адміністративний арешт активів платника податків, належного Товариству нежитлового приміщення в м. Умань. Рішення також містить вимогу про обов'язкове попереднє отримання дозволу керівника контролюючого органу на здійснення будь-яких операцій із зазначеним нежитловим приміщенням.

Так, згідно пп. "е" пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-III арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

Відмовляючи у задоволенні подання суд першої інстанції цілком правомірно виходив з того, що підставами для подовження терміну застосування адміністративного арешту активів є загроза їх знищення або зникнення, проте податковим органом не було надано належних доказів порушення платником податків вимог визначених пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-III.

Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, безпідставно дійшов висновку, що надруковане у засобах масової інформації оголошення про продаж приміщення, щодо якого застосовано умовний адміністративний арешт, та звернення директора Товариства до приватного підприємця з проханням знайти покупця на вказане приміщення свідчить про наявність намірів Товариства провести його відчуження, а відтак і є обґрунтованою підставою для продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів.

Відповідно до пп. 9.3.3. п.9.3 ст. 9 Закону № 2181-III передбачено, що арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу, зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів. Проте, відповідно до абз. 2 пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону № 2181-III керівник відповідного податкового органу має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Тобто, дана норма закону передбачає обов'язкову умову продовження строку адміністративного арешту - загроза знищення або зникнення активів платника податків.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, дійсно в газеті "Апартаменти" від 24.08.2010 № 7 було надруковане оголошення про продаж приміщення м. Умань, що належить Товариству, а 03.06.2010 директор Товариства звертався до приватного підприємця з проханням знайти покупця на зазначене приміщення, проте судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що вказані дії були проведені, ще до моменту прийняття податкових повідомлень - рішень, отримання яких і стало підставою для застосування умовного адміністративного арешту активів платника у відповідності до пп. "е" п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-III.

Таким чином зазначені вище обставини не можуть свідчити про наявність намірів платника податку на відчуження належного йому майна.

З огляду на вказане та враховуючи підстави позову, які є фактичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача, будь-яких інших обґрунтованих доказів факту існування загрози знищення або зникнення активів платника податків податковий орган суду не надав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт активів платника є виключним способом забезпечення погашення його податкового боргу (пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-III), проте як вбачається з матеріалів справи податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 були отримані Товариством 28.09.2010 та оскаржені в адміністративному порядку 04.10.2010, а тому на момент застосування адміністративного арешту (04.10.2010) суми визначені повідомлення-рішення були неузгодженими та не вважались податковим боргом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні подання контролюючого органу про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства.

Таким чином, керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта ЛТД" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-4643/10/2370 скасувати та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко