Рішення

від 23.10.2014 по справі 920/1689/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.10.2014 Справа № 920/1689/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове місто», м. Суми

про стягнення 7 499 грн. 75 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пількевич В.В., довіреність №14-136 від 13.05.2014р.

Від відповідача: Євтушенко А.Б. - голова правління, протокол №15 від 18.12.2010р.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 7 499 грн. 75 коп. заборгованості по договору купівлі - продажу природного газу №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р., в тому числі: 2000 грн. 00 коп. основного боргу, 4 289 грн. 85 коп. пені, 918 грн. 14 коп. - 3 % річних та 291 грн. 76 коп. інфляційних витрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов визнає частково, а саме основний борг в сумі 2000 грн. та не визнає нарахування пені та 3% річних, оскільки позивач не врахував сплачені кошти за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р. (як доказ перерахування коштів, відповідач надав для огляду в судовому засіданні оригінали платіжних доручень, які були оглянуті судом). Тому, відповідач здійснений контррозрахунок нарахування штрафних санкцій, в якому сума 3% річних складає 732 грн. 86 коп. та сума пені складає 3 488 грн. 91 коп.

Також, відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення суми пені, оскільки ОСББ «Нове місто» це не прибуткова організація, більшість мешканців будинку це пенсіонери, Чорнобильці, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей інвалідів, військовослужбовців, які перебували і перебувають в зоні АТО.

Позивач в судовому засіданні усно пояснив, що проти зменшення розміру пені заперечує.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р. укладеного між позивачем та відповідачем, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивачем протягом січня 2013р. - грудня 2013р., згідно договору було передано відповідачу природний газ на загальну суму 97 324 грн. 63 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Але, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відповідач заборгованість погасив частково, тому позивач був вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення боргу.

Таким чином, на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу по договору купівлі - продажу природного газу №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р. складає 2 000 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме договором та актами прийому-передачі природного газу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги визнані в повному обсязі, тому позовні вимоги щодо стягнення 2 000 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 610, 612 Цивільного кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р. позивач просить стягнути з відповідача 918 грн. 14 коп. - 3 % річних та 291 грн. 76 коп. інфляційних витрат.

Відповідач в дане судове засідання подав контррозрахунок 3% річних, в якому зазначив, що позивач не врахував сплачені кошти за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р., так сума 3% - річних має складати 732 грн. 86 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено, що позивачем при поданні розрахунку 3 % річних не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, позовні вимоги стосовно стягнення 918 грн. 14 коп. 3 % річних підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 732 грн. 86 коп., а позовні вимоги щодо стягнення 291 грн. 76 коп. інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю.

Також, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені в розмірі 4 289 грн. 85 коп.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі - продажу природного газу №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р., у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору відповідач у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочено платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом було встановлено, що позивачем при поданні розрахунку пені не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р. і тому сума пені становить 3 488 грн. 91 коп.

Крім цього, відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення суми пені.

Позивач в судовому засіданні усно пояснив, що проти зменшення розміру пені заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правова позиція щодо можливості зменшення розміру пені за рішення господарського суду викладена у п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та у п.7 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи зазначених норми з огляду на те, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, а неможливість сплати боргу у визначені терміни була зумовлена незалежними від волі відповідача причинами, оскільки більшість мешканців будинку це пенсіонери, Чорнобильці, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей інвалідів, військовослужбовців, які перебували і перебувають в зоні АТО.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%, тому згідно ст.ст. 549-552 ЦК України з відповідача стягується пеня у розмірі 1 744 грн. 45 коп.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нове місто» (40022, м. Суми, вул. Новомістенська, буд. 1/2, код 36707286) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 2 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 744 грн. 45 коп. пені, 732 грн. 86 коп. - 3% річних, 291 грн. 76 коп. інфляційних витрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2014р.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко