Постанова

від 22.01.2015 по справі 920/1689/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" січня 2015 р.                                                                        Справа № 920/1689/14   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В., суддя  Гребенюк Н. В. при секретарі Томіній І.В. за участю представників сторін: позивача – не з'явився відповідача -  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ (вх. №4130 С/3) на рішення господарського суду Сумської  області від 23.10.14 р. у справі № 920/1689/14 за  позовом    Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до  Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто"  м. Суми про стягнення 7 499,75 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.14 р.  по справі № 920/1689/14 (суддя О.Ю. Різніченко) позов задоволено частково. Стягнуто  з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Нове місто”  на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2  000 грн. 00 коп. основного боргу, 1  744 грн. 45 коп. пені, 732 грн. 86 коп. - 3% річних, 291 грн. 76 коп. інфляційних витрат та 1  827 грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.10.14 р. по  справі № 920/1689/14 в частині зменшення пені на 2144,93 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Нове місто” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пеню в розмірі 2144,93 грн., в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 23.10.14 р. по справі № 920/1689/14 залишити без змін. В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, оскільки вважає, що суд першої інстанції порушив норми ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, не дослідив обставини справи та не врахував наведені позивачем доводи та докази. При цьому, позивач посилається на те, що ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство, що належить до державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і  безпеки. Також позивач вказує на те, що бюджетом України та фінансовим планом НАК "Нафтогаз України" не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу, в той час, як внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий газ, позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками. В зв'язку з чим, позивач стверджує, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК "Нафтогаз України" втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договору. Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував питання щодо заподіяння збитків позивачу, посилаючись при цьому на те, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2013 рік за невиконання зобов'язань контрагентами, таких як відповідач, збиток НАК "Нафтогаз України" складає 12  521  324 грн. Також, позивач вважає, що нараховані санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним відповідачем зобов'язанням за договором. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. При цьому відповідач зазначає про те, що винятковість обставин полягає в тому, що Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто" є неприбутковою організацією, яка обслуговує лише один будинок з 39 квартир, більшість з яких є соціальними, та в яких проживають пенсіонери, чорнобильці, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей інвалідів, військовослужбовців, які перебували і перебувають в зоні АТО. Відповідач вказує на те, що мешканці будинку мають заборгованість перед відповідачем за житлово-комунальні послуги в розмірі 67048,93 грн., а також посилається на відсутність у нього права нарахування штрафних санкцій мешканцям будинку за несплату житлово-комунальних послуг. 16.01.2015 р. позивач надіслав до Харківського апеляційного господарського суду факсограму, в якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами. Відповідач в судове засідання свого представника не направив, причини його неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 16.12.2014 р. уповноваженій особі Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто". Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови     для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи, згідно договору №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р. укладеного між позивачем та відповідачем, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного  за місяцем поставки газу. Позивачем протягом січня 2013р. – грудня 2013р., згідно договору було передано  відповідачу природний газ на загальну суму 97  324,63 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, копії яких долучені до матеріалів справи. Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав неналежним чином, за поставлений природний газ розрахувався частково. В зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2000,00 грн.  Беручи до уваги викладені обставини, зважаючи на те, що факт поставки позивачем природного газу та виникла у відповідача заборгованість підтверджується належними доказами у справі та не спростовується відповідачем, останній не надав доказів  остаточного погашення суми боргу, аргументованих заперечень не представив, а  також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,  суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення  з відповідача 2000,00 грн. основного боргу  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р. позивач просив суд стягнути з відповідача  918,14 грн. – 3 % річних та 291,76 грн. інфляційних втрат. Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено, що позивачем при поданні розрахунку 3 % річних  не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, позовні вимоги стосовно стягнення 918 грн. 14 коп. 3 % річних визнані судом такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 732,86 грн., а позовні вимоги щодо стягнення 291,76 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю. Також, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені в розмірі 4  289,85 грн. Судом було встановлено, що позивачем при поданні розрахунку пені не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р. і тому сума пені становить 3   488,91 грн. Крім цього, відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення суми пені. Керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України. Ч. 1 ст. 233 ГК України. Ч. 3 ст. 83 ГПК України, а також враховуючи приписи щодо можливості зменшення розміру пені за рішення господарського суду викладена у п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14  від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” та у п.7 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити розмір пені на 50% з огляду на те, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, а неможливість сплати боргу у визначені терміни була зумовлена незалежними від волі відповідача причинами, оскільки більшість мешканців будинку  це пенсіонери, Чорнобильці, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей інвалідів, військовослужбовців, які перебували і перебувають в зоні АТО. Повторно переглядаючи справу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується с висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки судом першої інстанції надано належну правову оцінку матеріалам справи по суті даного господарського спору, а також доводам та документальним доказам на підтвердження обставин, викладених в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, досліджені надані відповідачем документи в обґрунтування тяжкого фінансового стану підприємства, винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення штрафних санкцій, в зв'язку з чим, з урахуванням також  інтересів позивача, суд першої інстанції цілком правомірно застосував норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та частково зменшив розмір нарахованої пені до 50 %. Звертаючись до господарського суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені в зв'язку з невірним застосування судом першої інстанції норм ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України. З приводу наведених позивачем доводів, колегія суддів зазначає наступне. За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Відповідно до п. 7.2 договору купівлі – продажу природного газу №13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012р.,  у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору відповідач у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочено платежу за кожний день прострочення платежу. Судом першої інстанції вірно встановлено наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, а також те, що позивачем при поданні розрахунку пені не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013р. по 28.08.2013р. і тому сума пені становить 3   488,91 грн. Відповідач факт прострочення виконання зобов'язання з оплати  природного газу відповідно до наданого позивачем розрахунку не заперечує, але посилається на наявність підстав для зменшення пені. Відповідач вказує на винятковість ситуації, яка полягає в тому, що Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто" є неприбутковою організацією, яка обслуговує лише один будинок з 39 квартир, більшість з яких є соціальними, та в яких проживають пенсіонери, чорнобильці, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей інвалідів, військовослужбовців, які перебували і перебувають в зоні АТО. Відповідач зазначає, що мешканці будинку мають заборгованість перед відповідачем за житлово-комунальні послуги не тому, що вони не бажають вчасно сплачувати за послуги опалення, а тому що вони не завжди мають чим сплачувати. При цьому, на підтвердження факту неприбутковості Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто" відповідачем надано до суду копію рішення державної податкової інспекції в м. Суми № 54/367007286/15-122/21528 від 30.03.2010 р. про внесення організації до реєстру неприбуткових організацій (а.с. 47).   Також, відповідач надав до суду копії документів мешканців, що підтверджують проживання в будинку пенсіонерів, чорнобильців, інвалідів, військовослужбовців, які залучалися та беруть участь в АТО на території Донецької та Луганської областей (а.с. 69-98). В обґрунтування факту виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем залучено до матеріалів справи копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення відповідних платежів за природний газ та транспортування згідно договору № 13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012 р. (а.с.55-68). Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, що відповідає позиції, викладеній в інформаційному листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211. Разом з цим, колегія суддів враховує те, що ст. 233 Господарського суду України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто" є неприбутковою організацією, яка обслуговує будинок з квартир, більшість з яких є соціальними. Фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку, які в свою чергу здійснюють оплату наданих відповідачем послуг невчасно. Також слід зазначити, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення  пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло відповідача джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Таким чином, господарським судом встановлено винятковість обставин у даній справи, які пов'язано з тим, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через скрутний фінансовий стан підприємства внаслідок несвоєчасного надходження платежів від мешканців будинку, яким надаються пільги, а також  внаслідок несплати житлово-комунальних послуг громадянами, які відбули до складу сил та засобів, що залучаються та беруть участь в АТО з метою виконання службових (бойових завдань). Колегія суддів також враховує, що всього позивачем було поставлено природного газу за договором протягом січня 2013 року – грудня 2013 року на загальну суму 97324,63 грн. Заборгованість відповідача на час розгляду справи склала  2000,00 грн. При цьому, протягом березня 2013 року – квітня 2014 року відповідач регулярно вносив платежі за природний газ та транспортування згідно договору. Зазначене встановлено на підставі наданих до матеріалів справи документальних доказів, відповідних платіжних доручень (55-68), які були досліджені судом апеляційної інстанції. Також, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4289,85 грн. не можуть вважатися співрозмірними відносно суми основного боргу в розмірі 2000,00 грн. Крім того, посилання позивача на те, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2013 рік за невиконання зобов'язань контрагентами, таких як відповідач, збиток НАК "Нафтогаз України" складає 12  521  324 грн., колегія суддів вважає недоречними, оскільки позивачем не доведено, що зазначені збитки позивач зазнав саме внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, тоді як наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вживались конкретні заходи задля погашення заборгованості, що засвідчує усвідомлення відповідача необхідності розрахунків перед ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та відповідальність за невиконання своїх зобов'язань. В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи те, що відповідач є неприбутковою організацією, підприємство не здійснює господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку і не має іншого джерела доходів; в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать те, що внаслідок порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків; відповідач регулярне здійснював внесення платежів за природний газ, а також те, що значна частина суми основного боргу була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався своїм правом щодо часткового зменшення розміру нарахованої пені на 50%, стягнувши з відповідача 1744,45 грн. пені. Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, в даному випадку розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, а також, виходячи з принципу розумності та справедливості. Отже, позивач під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської  області від 23.10.14 р. у справі № 920/1689/14 На підставі викладеного та керуючись  статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської  області від 23.10.14 р. у справі № 920/1689/14  залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2015 р. Головуючий суддя                                                                    Слободін М.М. Суддя                                                                                           Гончар Т. В.   Суддя                                                                                           Гребенюк Н. В.