Постанова

від 19.03.2015 по справі 920/1689/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 920/1689/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяРогач Л.І., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі№ 920/1689/14 господарського судуСумської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто" простягнення 7 499, 75 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Бережко С.І. дов. № 14-96 від 18.04.2014 року, - відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нове місто" (далі за текстом - ОСББ "Нове місто") про стягнення 7 499, 75 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.2014 року у справі № 920/1689/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнути з ОСББ "Нове місто" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 000, 00 грн. основного боргу, 1 744, 45 грн. пені, 732, 86 грн. - 3 % річних, 291, 76 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2014 року в частині зменшення розміру пені на 2 144, 93 грн. та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким стягнути з відповідача на користь відповідача пеню у розмірі 2 144, 93 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 920/1689/14 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2014 року у справі № 920/1689/14 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 920/1689/14 в частині зменшення розміру пені на 2 544, 84 грн. та прийняти нове рішення у вказаній частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 2 544, 84 грн., аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 549 - 552 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 4 2 , 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.03.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2015 року № 03-05/388 для розгляду касаційної скарги у справі № 920/1689/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Рогач Л.І., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 28.12.2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ОСББ "Нове місто" (покупець) уклали договір № 13/2649-ТЕ-29, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Положеннями п. 6.1. вказаного вище Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що позивачем протягом січня 2013 року - грудня 2013 року, згідно Договору було передано відповідачу природний газ на загальну суму 97 324, 63 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, судами встановлено, що звертаючись до суду, позивач послався на те, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу виконав неналежним чином, за поставлений природний газ розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 000, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За таких обставин, враховуючи встановлений судами факт поставки позивачем природного газу та виникнення у відповідача заборгованість, а останнім не надано доказів остаточного погашення суми боргу, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 2 000, 00 грн. основного боргу, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012 року позивачем заявлено до стягнення з відповідача 918, 14 грн. - 3 % річних та 291, 76 грн. інфляційних втрат.

Частина 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи встановленої судами обставини стосовного того, що позивачем при поданні розрахунку 3 % річних не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013 року по 28.08.2013 року, погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимог стосовно стягнення 918, 14 грн. - 3 % річних, а саме, які підлягають задоволенню в сумі 732, 86 грн., а позовні вимоги щодо стягнення 291, 76 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю.

Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимогу про стягненню з відповідача пені в розмірі 4 289, 85 грн.

Судами встановлено, що позивачем при поданні розрахунку пені не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013 року по 28.08.2013 року і тому сума пені становить 3 488, 91 грн.

Також, як вказано судами, відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення суми пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Положеннями п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012 року сторони погодили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору відповідач у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочено платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, судами вірно вказано про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, а також те, що позивачем при поданні розрахунку пені не враховано сплату відповідачем коштів за період з 27.03.2013 року по 28.08.2013 року і тому сума пені становить 3 488, 91 грн.

В той же час, судами встановлено, що ОСББ "Нове місто" є неприбутковою організацією, яка обслуговує лише один будинок з 39 квартир, більшість з яких є соціальними, та в яких проживають пенсіонери, чорнобильці, багатодітні родини, сім'ї, що виховують дітей інвалідів, військовослужбовців, які перебували і перебувають в зоні АТО. Відповідач вказує на те, що мешканці будинку мають заборгованість перед відповідачем за житлово-комунальні послуги не тому, що вони не бажають вчасно сплачувати за послуги опалення, а тому що вони не завжди мають чим сплачувати.

Факт неприбутковості ОСББ "Нове місто" підтверджується копією рішення державної податкової інспекції в м. Суми № 54/367007286/15-122/21528 від 30.03.2010 року про внесення організації до реєстру неприбуткових організацій.

Крім того, судами досліджено документи, що підтверджують проживання в будинку пенсіонерів, чорнобильців, інвалідів, військовослужбовців, які залучалися та беруть участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. В обґрунтування факту виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем залучено до матеріалів справи копії платіжних доручень з відміткою банку про проведення відповідних платежів за природний газ та транспортування згідно договору № 13/2649-ТЕ-29 від 28.12.2012 року.

За приписами ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Судами встановлено, що ОСББ "Нове місто" є неприбутковою організацією, яка обслуговує будинок з квартир, більшість з яких є соціальними. Фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку, які в свою чергу здійснюють оплату наданих відповідачем послуг невчасно.

Також, судами досліджено, що позивачем було поставлено природного газу за договором протягом січня 2013 року - грудня 2013 року на загальну суму 97 324, 63 грн., а заборгованість відповідача на час розгляду справи склала 2 000, 00 грн., при цьому, протягом березня 2013 року - квітня 2014 року відповідач регулярно вносив платежі за природний газ та транспортування згідно договору.

Крім того, судами вірно вказано про те, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 289, 85 грн. не можуть вважатися співрозмірними відносно суми основного боргу в розмірі 2 000, 00 грн.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи встановлені судами обставини щодо неприбутковості організації відповідача, підприємство не здійснює господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку і не має іншого джерела доходів; будь-які об'єктивні дані, що свідчать те, що внаслідок порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків відсутні; відповідач регулярне здійснював внесення платежів за природний газ, а також те, що значна частина суми основного боргу була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, обґрунтованим є висновок судів про застосування часткового зменшення розміру нарахованої пені на 50 %, стягнувши з відповідача 1 744, 45 грн. пені.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 920/1689/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі № 920/1689/14 залишити без змін.

Головуючий суддяЛ.І. Рогач СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко