Постанова

від 11.12.2006 по справі 17/6-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/6-06

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          4 грудня 2006 року                     Справа № 17/6-06

          Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

              головуючого  судді          Лащенко Л.Д.,

                                        судді           Гончар Т.В.,

                                        судді           Погребняка В.Я.

при секретарі –Андросовій О. В.

за участю представників сторін:

позивача –не явився

відповідача 1. –Мамаєва О.М. (дов. № 2688/10/10-018 від 10.05.2006 р.), Мороз Ю.А  (дов. №7160/10/10-018 від 03.11.2006 р.)

відповідача  2. –не явився

відповідача  3. –Глазунова Д.М.(дов. № 13/17 выд 01.11.05р.)       

третьої особи  –не явився

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Глухівської МДПІ (вх.№ 3055 С/2-6) на рішення господарського суду Сумської області від 25.05.2006 р. по справі № 17/6-06

за позовом Кролевецького плодоовочевого консервного заводу Кролевецької райспоживспілки, м. Кролевець Сумської обл.

до 1. Глухівської Міжрайонної державної податкової інспекції, м. Глухів Сумської обл.

     2. Української універсальної біржи, м. Полтава

      3. Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

третя особа Відділ державної виконавчої служби в Кролевецькому районі, м. Кролевець Сумької обл.

про визнання договору недійсним

встановила:

Позивач –Кролевецький плодоовочевий консервний завод Кролевецької райспоживспілки звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Глухівської Міжрайонної державної податкової інспекції (далі –Інспекція) та  Української універсальної біржи (далі УУБ) , третіх осіб - ВАТ по газопостачанню та газифікації       “Сумигаз”, м. Суми ( далі ВАТ) і  ВДВС в Кролевецькому районі, м. Кролевець Сумької обл. та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №СУПН-7 від 29.09.2005 р., а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Сумська область м. Кролевець, вул. Свердлова, 8, загальною площею 1 202,1 кв. м. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що зазначений договір купівлі-продажу суперечить нормативним актам України, які регулюють сферу відносин з купівлі-продажу нерухомості та безпосередньо порушує право власності іншого власника.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.05.2006 р. по справі № (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено повністю, визнано  недійсним  договір  купівлі-продажу   нежитлового приміщення загальною площею  1202, 1  кв.м (м. Кролевець, вул. Свердлова,8) від 29.09.2005р. №СУПН-7, укладений між

Спільним  підприємством  "Плодоовочевий  консервний  завод",  від імені якого на підставі угоди № 7-2 на організацію та проведення цільового   аукціону   від   08.06.2005 р.   діяло   Кролевецьке відділення Глухівської МДПІ  та   Відкритим   акціонерним   товариством    по газопостачанню   та   газифікації   "Сумигаз". Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд мотивував своє рішення тим, що договір купівлі-продажу №СУПН-7 від 29.09.2005 р. суперечить вимогам діючого законодавства.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Інспекція  в апеляційній скарзі до Харківського апеляційного господарського суду та в доповненні до скарги порушує питання про скасування рішення господарського суду Сумської області від 25.05.2006 р.  в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майна №СУПН-7 від 29.09.2005 р., що належало СП Кролевецький плодоовочевий консервний завод Кролевецької райспоживспілки, та в частині стягнення з Інспекції 85 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  обгрунтовуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права  та відсутнє порушене   право   чи   законний   інтерес   позивача,   що   взагалі   виключає можливість його звернення до господарського суду.

В судовому засіданні 04.12.2006р. Інспекцією, згідно ст.79 ГПК України, заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №17/6-06  до вирішення в Кролевецькому районному суді  пов'язаної з нею іншої справи за заявою прокурора Кролевецького району про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Кролевецького суду  Сумської обл.. від 08.06.05р. по справі про визнання права власності за Корольонковим С.Т. на підсобне приміщення магазину, яке разом із магазином є предметом купівлі-продажу за спірною угодою по данній справі.   

Позивач просить апеляційний суд рішення господарського суду Сумської області від 25.05.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача без задоволення, оскільки вважає доводи, викладені в скарзі, не обґрунтованими. Разом з тим надіслав до суду клопотання, розглянути справу без його участі, оскільки немає можливості направити до участі у розгляді справи свого представника та просить суд розглянути справу без його участі.

Представники Української універсальної біржи та третьої особи в судове засідання не з*явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відзиви на апеляційну скаргу до суду не направили.

Представник ВАТ  по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”  відзив на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував,  вважаючи договір купівлі-продажу №СУПН-7 від 29.09.2005р. укладеним у відповідності до законодавства.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.06.2005 р. між Інспекцією та Українською універсальною біржею було укладено угоду № СУНв 6/4 по виконанню робіт по незалежній оцінці нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Сумська область м. Кролевець, вул. Свердлова, 8, загальною площею 1 202,1 кв. м., а 08.06.2005 р. між першим та другим відповідачем укладено угоду №7-2 на організацію та проведення цільового аукціону по продажу вказаної будівлі за оціночною вартістю 143800,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що на цільовому аукціоні, проведеному 07.06.2005 р. Українською універсальною біржою, зазначене нерухоме майно було реалізовано ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»за ціною 143 800,00 грн., як переможцю аукціону, про що було укладено договір купівлі продажу №СУПН-7 від 29.09.2005 р. між спільним  підприємством  "Плодоовочевий  консервний  завод",  від імені якого на підставі угоди № 7-2 на організацію та проведення цільового   аукціону   від   08.06.2005 р.   діяло   Кролевецьке відділення Глухівської МДПІ  та   ВАТ по газопостачанню   та   газифікації   "Суми газ.”  Підписаний договір був продавцем в особі заступника начальника Інспекції Лутаєва М.М.  та покупцем  ВАТ, від імені якого на підставі довіреності  діяв Глазунов Д.В. Договір зареєстровано на УУБ.

Після встановлення позивачем факту реалізації зазначеної нерухомості, він звернувся до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу №СУПН-7 від 29.09.2005 р. недійсним, оскільки частина зазначеної нерухомості відповідно до договору купівлі-продажу від 12.08.2002 р. була реалізована на аукціоні фізичній особі Корольонку Сергію Тимофійовичу та передана йому відповідно до акту №7 від 12.08.2002 р. Крім того зазначений договір від 12.08.2002 р. рішенням Кролевецького районного суду від 08.06.2005 р. по справі №2-499-05, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 11.04.2006 р. - визнано дійсним та таким що відповідає вимогам законодавства.

 Суд першої інстанції встановивши, що позов подано не до тих осіб, які повинні відповідати за позовом при прийнятті оскаржуваного рішення в його мотивувальній  частині зазначив про залучення за власною ініціативою до участі у справі в якості третього відповідача третю особу –ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, оскільки воно є стороною по спірній угоді, не зазначивши про це в резолютивній частині судового акту. Тому ВАТ було залучено колегією суддів апеляційної інстанції  з власної ініціативи в якості співвідповідача,   як сторони по оскаржуваній угоді, оскільки прийняття рішення може вплинути на його права, інтереси та обов*язки.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з наступного.

Правочином,  згідно ст. 202 ЦК України, є  дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим господарський суд керувався також нормою ст. 41 Конституції України, якою гарантовано, що "Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності".

Аналогічні норми містить ст. 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом. А згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Юридична особа публічного права відповідно до ст. 329 ЦК України набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність").

  Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору купівлі-продажу №СУПН-7 від 29.09.2005 р. сторонами було вчинено правочин за наслідками якого третій відповідач набув право власності на зазначену нерухомість. Оскільки частина зазначеної нерухомості належить на правах власності громадянину Корольонку С.Т., суд дійшов висновку, що зміст цього правочину суперечить статті 203 ЦК України та вимогам діючого законодавства, а також моральним засадам суспільства,  отже має бути визнаний недійсним, а позовні вимоги підлягають  задоволенню.

З висновками господарського суду Сумської області погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до  ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд оцінює докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що права володіння, користування та розпорядженя своїм майном  належать власникові.

 Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові  товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

           Згідно ст.  19  Конституції  України  правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не   може   бути   примушений   робити   те,   що  не  передбачено законодавством.  Органи  державної  влади  та   органи   місцевого самоврядування,  їх  посадові  особи  зобов'язані  діяти  лише  на підставі,  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що   передбачені Конституцією та законами України.

 Статус державної  податкової служби в Україні,  її функції та правові основи діяльності визначені Законом України "Про  державну податкову службу в Україні" ( далі –Закон). Як випливає з ст. 2,10 Закону завданнями органів   державної   податкової  служби,  зокрема,  є  здійснення контролю за додержанням  податкового  законодавства,  правильністю обчислення,  повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів обов'язкових платежів, а також неподаткових доходів,  установлених законодавством.  Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами” №2181-111 розширено функції податкових органів. Так стаття 10 зазначеного Закону встановлює, що у разі коли інші, передбачені цим Законом заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків . Підпункт 10.2.4 закріплює, що при продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером ( брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції.

У відповідності  з п.28 “Порядку  стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі”, затвердженого Постановою КМУ від 15.04.2002р. №538,  для продажу активів на товарних біржах  податковий орган також укладає відповідний договір  з брокером, який вчиняє дії за дорученням  податкового органу. Таким чином законодавець визначив повноваження та спосіб у який має діяти податковий орган при продажу активів платника податку на товарних біржах.     

  З  аналізу  вищенаведених  норм законодавства випливає,  що Інспекція без установлених законом підстав здійснила функцію, яка виходить за межі її повноважень та  діяла у спосіб не передбачений законодавством - уклала  договір №СУПН-7 від 29.09.2005 р купівлі продажу нерухомого майна позивача, при цьому порушивши право власності іншої особи на частину нерухомості,  оскільки незаконність набуття нею права власності не встановлена судом. А навпаки  рішення районного суду від 08.06.2005 р. про визнання дійсним та таким, що відповідає вимогам законодавства договору купівлі-продажу від 12.08.2002 р. цією особою частини нерухомості набрало чинності 11.04.2006 р.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Інспекція посилається на те, що до господарського суду вправі звернутися кожна з наведених в ст..1 ГПК України осіб, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом цієї  статті Кодексу порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. При цьому посилається на відсутність   порушеного   права   чи   законного   інтересу   позивача,   що   взагалі   виключає можливість його звернення до господарського суду;

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Інспекція, як юридична особа публічного права відповідно  до ст. 329 ЦК України  не набувала права власності на майно позивача, так як воно не передавалось їй у власність та не набувалось нею у власність на підставах, не заборонених законом. Оскільки право власності на нерухоме майно будівлю магазину “Дари природи” за спірним договором купівлі-продажу, згідно Свідоцтва про право власності від 15.08.03. належить СП "Плодоовочевий  консервний  завод," правонаступником якого є позивач, тому він, як власник майна,  може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність").  Таким чином твердження апелянта про відсутність   порушеного права чи законного інтересу   позивача, що ніби то виключає можливість його звернення до господарського суду  є необґрунтованим.

Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до вирішення в Кролевецькому районному суді,  пов'язаної з нею іншої справи за заявою прокурора  про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кролевецького суду  Сумської обл. від 08.06.05р. по справі про визнання права власності за Корольонком С.Т. на підсобне приміщення магазину, яке разом із магазином є предметом купівлі-продажу за спірною угодою по данній справі, слід зазначити наступне. Згідно ст. 79 ГПК України  господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду данної справи до вирішення повязаної з нею справи, що розглядається іншим судом. Проте апелянтом не зазначено, як пов*язана  данна справа зі справою, що розглядається іншим судом  та чим обумовлюється неможливість розгляду справи про визнання угоди недійсною. Колегія суддів, з*ясовуючи пов*язаність справ, вважає обставини, які встановлює інший суд такими, що не мають значення для даної справи. Тому клопотання  Інспекції про зупинення провадження у справі  залишає без задоволення.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно  врахував фактичні обставини справи,  але переглядаючи справу в апеляційній інстанції, дійшла висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу №СУПН-7 від 29.09.2005 р. з підстав, що міститься в мотивувальній частині постанови.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 25.05.2006 р. відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України,

постановила:

Клопотання Глухівської Міжрайонної державної податкової інспекції про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

          Апеляційну скаргу  Глухівської Міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

           Рішення господарського суду   Сумської області від 25.05.2006 р. по справі № 17/6-06  залишити без змін.

                   Головуючий суддя                                                      Л.Д.Лащенко

                                         Суддя                                                       Т.В. Гончар

                                         Суддя                                                       В.Я.Погребняк