Постанова

від 16.10.2014 по справі 813/5910/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року Справа № 813/5910/14

11 год. 52 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Хить М.М.

від відповідача - Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ПП «Знаюбудінвест» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2014 року № 0001602210, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Знаюбудінвест» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2014 року № 0001602210.

Позовні вимоги мотивовані тим, що господарські операції позивача з ТзОВ «Неодім - Захід» та ПП КНІФ «Композит» підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, та які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Вказують на те, що висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на актах податкових про результати перевірок інших суб'єктів господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що господарські операції між позивачем та контрагентами не мали реального товарного характеру. Фактично актом встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Знаюбудінвест» (код за ЄДРПОУ 223694421) з питань господарських відносин з ПП КНІФ «Композит» (код ЄДРПОУ 13810924) за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року з ТзОВ «Неодім - Захід» (код ЄДРПОУ 37612960) за серпень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 29.07.2014 року за № 1350/13-05-22-10/22369421.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) завищення суми податкового кредиту на загальну суму 62 776, 54 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 10 666, 6 грн., за серпень 2011 року в сумі 16 416, 67 грн., за вересень 2011 року в сумі 3 666 67 грн., за січень 2012 року в сумі 16 726, 67 грн., за квітень 2012 року в сумі 12 800, 00 грн., за серпень 2012 року в сумі 2500, 00 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП КНІФ «Композит» та ТзОВ «Неодім - Захід».

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 12.08.2014 року № 0001602210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 78470, 76 грн., з них основний платіж - 62776, 61 грн., та штрафна санкція - 15694, 15 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП КНІФ «Композит» та ТзОВ «Неодім - Захід».

На підтвердження виконання господарських операцій з ТзОВ «Композит», позивачем подано договір підряду № 08-05/2011 від 20.05.2011 року, копії актів приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року № 1, липень 2011 № 2, серпень 2011 року № 3, вересень 2011 року № 4, вересень 2011 року № 5, вересень 2011 року № 6, жовтень 2011 року № 7, жовтень 2011 року № 8, жовтень 2011 року № 9, жовтень 2011 року № 10, платіжні доручення № 250 від 01.06.2011 року, від 05.07.2011 року № 291, від 10.08.2011 року № 350, від 25.08.2011 року № 370, від 30.08.2011 року № 381, від 07.09.2011 року № 401, від 27.10.2011 року № 499, від 31.10.2011 року № 506, від 08.11.2011 року № 522, від 15.11.2011 року № 530, від 13.12.2011 року № 572, від 22.12.2011 року № 522, від 26.01.2012 року № 32, від 01.02.2012 року № 40, податкові накладні № 1 від 01.06.2011 року, № 1 від 05.07.2011 року, від 29.07.2011 року № 5, від 10.08.2011 року № 1, від 25.08.2011 року № 5, від 30.08.2011 року № 6, від 07.09.2011 року № 1, від 30.09.2011 року № 7, від 31.10.2011 року № 6, від 31.10.2011 року № 8, свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість.

На підтвердження виконання господарських операцій ТзОВ «Неодім - Захід» позивачем подано договір підряду № 220512 від 22.05.2012 року, договірну ціну, копії актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2012 року, платіжне доручення № 355 від 17.08.2012 року, податкову накладну від 17.08.2012 року № 10.

Судом встановлено, що між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (замовник) в особі командуючого Попкова Сергія Єгоровича та Приватного підприємства «Рекламно - інформаційне агентство «Знаю» (інвестор підрядник) укладено договір № 27 на інвестування та будівництво житлового будинку від 11.06.2003 року. П.1 даного договору передбачено, що сторони з метою забезпечення житлом для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та будівництва житла для інших фізичних осіб, домовилися збудувати 10 -ти поверховий 190 - ти квартирний житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Наукова за рахунок інвестицій, залучених інвестором - підрядником.

Як вбачається із додаткових угод, які були подані позивачем, а саме додаткової угоди № 27/А від 14.03.2006 року до договору від 11.06.2003 року № 27, ПП «Знаюбудівест» є стороною у даному договорі (інвестор підрядник).

Також, позивачем до матеріалів справи було долучено ліцензію серії АВ № 555850 видану Державною архітектурно - будівельною інспекцією та дозвіл на виконання будівельних робіт № 1/149-09 від 24.02.2009 року виданий Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області.

Судом встановлено, що наданими позивачем до матеріалів справи, на обґрунтування дотримання вимог ст. 198 ПК України у охопленому перевіркою періоді, актами виконаних робіт (типова форма КБ-2в) на об'єкті за адресою м. Львів, вул. Наукова,2а, корпус 2 підтверджено виконання робіт щодо улаштування штукатурних та стяжок у житловому будинку та улаштування цементно - піщаних стяжок (площею 5500 м2) корпусу № 2 110-й квартирного житлового будинку по вул. Науковій 2 а корпус 2 у м. Львові.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що надані позивачем, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, до матеріалів справи документи, зокрема, акти приймання-передачі робіт (ф.№КБ-2), податкові накладні, оформлені згідно вимог чинного законодавства та укладених договорів, тобто до відповідного виду містить усі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 вказаного Положення).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентоми ПП КНІФ «Композит» та ТзОВ «Неодім - Захід» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних документів тощо, що свідчать про укладення відповідних договорів і виконання повного обсягу робіт, передбаченого всіма договорами. Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені: в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.05.2013 року № 1623/228/35917680 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» (ПН 35917680) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 р. по 31.03.2013 р», в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.13р. № 1698/228/35197074«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.09.2011 р. по 29.02.2012 року», в акті від 20.09.2012 року № 3792/22-9/37264634 складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ТОВ «БК»»АРС», в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 05.07.2013 року № 8/22-10/13810924 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП КНІФ «Композит» (ЄДРПОУ 13810924) по взаєморозрахунках із ТОВ «Лідерком», ТОВ «Викуп», в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 21.11.2012 року № 1931/22-10/13810924 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП КНІФ «Композит» (ЄДРПОУ -13810924) по взаєморозрахунках із ТОВ «БК»АРС» (код ЄДРПОУ 37264634) за період з 01.05.2011 року - 30.09.2011 року та ПП «Екоенергобуд» за жовтень 2010 року.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього. Посилання відповідача на акти перевірки по контрагентах не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. Також, чинним законодавством України на сторону цивільно - правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товарів (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки такі є непрямими і спростовуються прямими доказами (первинними бухгалтерськими документами), які подані позивачем.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.08.2014 № 0001602210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Знаюбудінвест" (адреса: 79053, м. Львів, В.Великого, 63/257)суму сплаченого судового збору 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 21 жовтня 2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна