Постанова

від 18.04.2019 по справі 813/5910/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №813/5910/14

адміністративне провадження №К/9901/27435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року (суддя О.О. Карп'як) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року (колегія у складі суддів: М.П. Кушнерик, О.І. Мікула, Д.М. Старунський) у справі№ 813/5910/14 (876/10166/14) за позовомПриватного підприємства Знаюбудінвест доДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проскасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Знаюбудінвест (далі - ПП Знаюбудінвест ) звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступником, якої є Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) від 12 серпня 2014 року №0001602210, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 78470,76 грн., з них основний платіж - 62776,61 грн., та штрафна санкція - 15694,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача спростовуються оформленими належним чином первинними документами та реальністю виконаних господарських операцій зі спірними контрагентами, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на актах податкових про результати перевірок інших суб'єктів господарювання, тому платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2014 року № 0001602210.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

17 серпня 2018 року відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача, в якому просить здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на його правонаступника - Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Знаюбудінвест з питань господарських відносин з ПП КНІФ Композит за період з 01 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року з ТОВ Неодім-Захід за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29 липня 2014 року за №1350/13-05-22-10/22369421, яким встановлено порушення: п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищення суми податкового кредиту на загальну суму 62776,54 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 10666,60 грн., за серпень 2011 року в сумі 16416,67 грн., за вересень 2011 року в сумі 3666,67 грн., за січень 2012 року в сумі 16726,67 грн., за квітень 2012 року в сумі 12800,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 2500,00 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП КНІФ Композит та ТОВ Неодім-Захід .

Виявлені порушення відповідач пов'язує неможливістю підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ПП КНІФ Композит та ТОВ Неодім-Захід з посиланням на обставини, викладені:

в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13 травня 2013 року № 1623/228/35917680 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Викуп щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року ,

в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17 травня 2013 року № 1698/228/35197074 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Лідерком , щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01 вересня 2011 року по 29 лютого 2012 року ,

в акті від 20 вересня 2012 року № 3792/22-9/37264634 складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ТОВ БК АРС ,

в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 05 липня 2013 року № 8/22-10/13810924 Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП КНІФ Композит по взаєморозрахунках із ТОВ Лідерком , ТОВ Викуп ,

в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 21 листопада 2012 року № 1931/22-10/13810924 Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП КНІФ Композит по взаєморозрахунках із ТОВ БК АРС за період з 01 травня 2011 року - 30 вересня 2011 року та ПП Екоенергобуд за жовтень 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 12 серпня 2014 року №0001602210.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що реальність господарських операцій ПП Знаюбудінвест з ТОВ Композит при виконанні договору підряду №08-05/2011 від 20 травня 2011 року, з ТОВ Неодім-Захід при виконанні договору підряду №220512 від 22 травня 2012 року, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, договірною ціною, актами приймання виконаних підрядних робіт.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано дослідили договір № 27 на інвестування та будівництво житлового будинку від 11 червня 2003 року, укладений між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (замовник) в особі командуючого Попкова Сергія Єгоровича та Приватного підприємства Рекламно - інформаційне агентство Знаю (інвестор підрядник), яким передбачено, що сторони з метою забезпечення житлом для військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та будівництва житла для інших фізичних осіб, домовилися збудувати 10-ти поверховий 190-ти квартирний житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Наукова за рахунок інвестицій, залучених інвестором - підрядником, а також додаткову угоду № 27/А від 14 березня 2006 року до договору від 11 червня 2003 року № 27, де ПП Знаюбудівест є стороною у даному договорі (інвестор підрядник) (ліцензія серії АВ №555850 видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією та дозвіл на виконання будівельних робіт №1/149-09 від 24 лютого 2009 року виданий Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області).

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Суд касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Водночас, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому цілком об'єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від'ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Підсумовуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі касаційний суд вважає за необхідне замінити Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області її правонаступником Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) його правонаступником - Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області .

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду