Рішення

від 16.10.2014 по справі 910/1803/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1803/13 16.10.14

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

до 1. Київського учбово-виробничого підприємства № 3

Українського товариства сліпих (УТОС)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Українське товариство сліпих

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

1.Фізична особа ОСОБА_1

2.Фізична особа ОСОБА_2

3.Фізична особа ОСОБА_3

4.Фізична особа ОСОБА_4

5.Фізична особа ОСОБА_5

6.Фізична особа ОСОБА_6

7.Фізична особа ОСОБА_7

8.Приватний нотаріус

Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

про визнання договору недійсним

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Спичак О.М.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Долгорук С.М. - посвідчення № 002718;

від відповідача-1: Силич О.В. (директор), Черкашин О.А. (представник за довіреністю);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Дешко В.К., Осадчий О.М. (представники за довіреністю);

від позивача, відповідача-2 та третіх осіб-1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8: не з'явились.

В судовому засіданні 16 жовтня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (заявник або процесуальний позивач) в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом № 438вих-13 від 28.01.2013р. до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих (УТОС) (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (відповідач-2) про визнання недійсними договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010р., а також додаткового договору № 1 від 01.03.2010р. та додаткового договору № 2 від 11.03.2010р. до договору простого товариства про спільну діяльність, укладених між відповідачами.

Мотивуючі позовні вимоги процесуальний позивач зазначає, що відповідний оскаржуваний договір та додаткові договори до нього, які укладались між відповідачами, порушують права Козинської селищної ради та суперечать положенням чинного законодавства, а тому прокурор і вирішив звернутись до суду з позовом про визнання їх в судовому порядку недійсними.

Відповідач-1 відзиву на позовну заяву до суду не надав, при цьому у своїй заяві б/н від 26.02.2014р. «Про визнання позову» просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

20.03.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третіх осіб 1, 2, 3, 4 на стороні відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує.

Цієї ж дати через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третіх осіб 5, 6, 7 на стороні відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує, вказуючи на те, що в Договорі не має жодних приписів стосовно того, що при передачі земельної ділянки у неї змінюється землекористувач, як не передбачено передання жодних прав на неї поза процедурою, встановленою чинним законодавством.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ломака В.С., суддя Баранов Д.О., суддя Босий В.П.) у справі № 910/1803/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №910/1803/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення положення п. 7.2.4. договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010р., між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест", в частині обов`язку Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" у користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2013р. касаційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих - задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. (складене 18.04.2013р.) у справі № 910/1803/13 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1209 від 11.12.2013р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 910/1803/13 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року (суддя Котков О.В.) справу № 910/1803/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 11.02.2014 року.

11 лютого 2014 року судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 11.02.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/1803/13 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року справу № 910/1803/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 18.03.2014 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р., 08.04.2014 р. розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розпорядженням від 15.04.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/1803/13 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Босий В.П.; суддя Морозов С.М., у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року справу № 910/1803/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Босий В.П.; суддя Морозов С.М., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

20 травня 2014 року суддя Босий В.П. заявив самовідвід у розгляді справи № 910/1803/13, з тих підстав, що він брав участь у розгляді справи та прийнятті рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/1803/13, яке скасоване постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2013р., а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, відповідно він не може брати участі у перегляді вказаного прийнятого за його участю рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/1803/13 задоволено самовідвід судді Босого В.П. та відведено суддю Босого В.П. від розгляду справи № 910/1803/13.

Розпорядженням від 20.05.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/1803/13 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Пригунова А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року справу № 910/1803/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Морозов С.М.; суддя Пригунова А.Б., розгляд справи призначено на 08.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 05.08.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014р. розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 19.08.2014р.

Розпорядженням від 19.08.2014р. В.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/1803/13 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В; суддя Пригунова А.Б.; суддя Спичак О.М., у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року справу № 910/1803/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В; суддя Пригунова А.Б.; суддя Спичак О.М., розгляд справи призначено на 16.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 07.10.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року розгляд справи відкладено до 16.10.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, відповідача-1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2010 року між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих (надалі - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (далі - Сторона-2) (разом - сторони) було укладено Договір простого товариства про спільну діяльність (копія договору в справі, по тексту - Договір), який за погодженням сторін був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 364, предметом якого відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання вкладів Сторін з метою відновлення житлового комплексу з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься, на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 (об'єкт) та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначені Договором.

19 лютого 2010 року відповідачі уклали Додаткову угоду № 1 до Договору (копія угоди в справі), за якою, зокрема, домовились про те, що площа відокремленої земельної ділянки за Договором складає 0,4687 га в межах та за координатами, згідно кадастрового плану, що додається.

01 березня 2010 року між відповідачами було укладено Додатковий договір № 1 до Договору (копія додаткового договору в справі), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 455, згідно з яким, у зв'язку з встановленим державними органами порядком отримання необхідних документів для ведення спільної діяльності та відкриття для цього поточного рахунку відповідно до п. 8.1.1. Договору та необхідності Сторони-1 додаткового строку для вищезазначених дій, сторони домовились внести зміни до п.п. 6.2.1.1., 6.2.1.2., 8.1.1., 8.1.2. та змінити відповідні строки.

11 березня 2010 року між Стороною-1 та Стороною-2 укладено Додатковий договір № 2 до Договору (копія додаткового договору в справі), який також посвідчений нотаріально, згідно з яким сторони внесли зміни до визначення об'єкту та встановили, що ним є комплекс для оздоровлення та відпочинку з відповідними спорудами, що потребує відновлення та споруджуватиметься на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7. Крім того, в новій редакції викладено п. 6.2.1.4. Договору.

Процесуальний позивач зазначає, що укладення між відповідачами Договору, за умовами якого відповідач-2 отримав у власність об'єкти нерухомості, які знаходяться на території земельної ділянки, переданої відповідачу-1 у постійне користування, свідчить про фактичне передання права постійного користування земельною ділянкою поза процедурою встановленою чинним законодавством. Також, прокурор посилається на те, що сторони при укладенні Договору не визначили усіх його істотних умов, а саме: які споруди та будівлі відносяться до комплексу для оздоровлення та відпочинку та які підлягають передачі у власність відповідачу-2, не визначено їх адреси, нумерації, кількості, виду тощо. Окрім того, прокурор звертає увагу на те, що у випадку, якщо відповідні будівлі відносяться до житлового фонду, то укладення між відповідачами Договору суперечить ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Заявник вказує, що в порушення приписів ст. 1134 та ст. 1141 Цивільного кодексу України Договір передбачає передачу відповідних об'єктів нерухомості не у спільне майно, а у власність відповідача-2. При цьому, прокурор зауважує на тому, що в порушення положень ст. 377 Цивільного кодексу України в Договорі його сторони не визначили розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що є істотними умовами Договору.

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва також стверджує про перевищення відповідачем-1 наданих йому повноважень щодо розпорядження майном, що знаходилось в його господарському віданні, оскільки постановою Центрального правління УТОС № 12-4 від 15.12.2009р. було дозволено лише опрацювати питання щодо передачі двох садових будиночків з підсобними приміщеннями бази відпочинку "Івушка", оформлення свідоцтв права власності на будівлі бази відпочинку, зобов'язано уточнити площу земельної ділянки, що мала бути передана інвестору, а постановою Президії Центрального правління УТОС № 1-14 від 26.01.2010р. було надано остаточний дозвіл відповідачу-1 укласти договір про спільну діяльність з відповідачем-2 по будівництву будівель на земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, 7, площею 0, 4687 га, однак, як зазначає прокурор, не зважаючи на погодження дозволу на передання лише двох будиночків з підсобними приміщеннями, відповідач-1 зобов'язався передати у власність відповідача-2 невизначену кількість об'єктів нерухомості. А тому, на підставі зазначеного, процесуальний позивач вирішив звернутись з позовом до суду, зазначаючи, що оскільки позовні вимоги стосуються Договору в цілому, питання щодо якого ставить про недійсність, то додаткові договори до нього також підлягають визнанню недійними.

У своїй заяві б/н від 26.02.2014р. «Про визнання позову» відповідач-1 вказав, що повністю визнає заявлені до нього позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З викладеними процесуальним позивачем у позовній заяві твердженнями відпвідач-2 не погоджується та у своєму відзиві звернув увагу суду на ту обставину, що умова відносно передачі з боку відповідача-1 відповідачу-2 земельної ділянки мала на меті узгодити порядок доступу до земельної ділянки підрядних організацій. При цьому, відповідач-2 наголошує, що відповідна земельна ділянка знаходиться в користуванні відповідача-1 і нікому не відчужена. За переконанням відповідача-2, доводи заявника щодо порушення норм Закону України "Про інвестиційну діяльність" відповідач-2 відхиляє, оскільки, порушення мало б місце лише у випадку, якби будівництво житлового комплексу відбулось без залучення фондів фінансування будівництва згідно з вимогами Закону, проте як відновлювальні роботи не були розпочаті і прокуратурою не доведено, яким чином в даному випадку порушено права позивача, в інтересах якого подано даний позов. Також, відповідач-2 стверджує, що об'єкти нерухомого майна, які були віднесені відповідачем-1 до спільної діяльності за Договором, не є власністю Козинської селищної ради, а тому будь-яка зміна власника чи користувача цих об'єктів не порушує права та законні інтереси держави в особі ради. Окрім цього, відповідача-2 відхиляє доводи процесуального позивача відносно відсутності в Договорі умов про розмір, межі та кадастровий номер земельної ділянки, вказуючи на те, що в користуванні відповідача-1 перебуває лише одна земельна ділянка, та що наявності у неї кадастрового номеру не доведено. Також, відповідач-2 стверджує, що Договір було погоджено з ЦП УТОС, а отже, твердження про порушення господарської компетенції є необґрунтованими. При цьому, відповідач наголошує, що станом на день написання відзиву у публічній кадастровій карті, що розміщена в мережі Інтернет на офіційному веб-ресурсі Державного агентства земельних ресурсів, за кадастровим номером 3223155400:05:086:0032 закріплена земельна ділянка площею 1, 3124 га для обслуговування бази відпочинку, яка відповідно до Державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 140170 від 01.10.2012р. належить на праві постійного користування відповідачу-1, нікому не передана і не відчужена, а тому права Козинської селищної ради не порушені внаслідок укладення Договору.

Частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 02.12.2013р. по справі № 910/1803/13 вказівок, ухвалою від 12.12.2013р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано учасників судового процесу надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2013 року у справі № 910/1803/13.

08 січня 2014 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 подала пояснення № 15-7/01 від 08.01.2014р. в яких просить суд визнати недійсним Договір та додаткові договори до нього.

18 березня 2014 року від відповідача-1 надійшли пояснення б/н від 18.03.2014р., які долучено судом до матеріалів справи. У вказаних поясненнях відповідач-1 просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

27 березня 2014 року від позивача надійшли додаткові пояснення № 227 від 24.03.2014р., у яких останній просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

04 серпня 2014 року через канцелярію до суду від процесуального позивача надійшли письмові пояснення б/н від 01.08.2014р., у яких заявник зауважив, що суперечність Договору ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України вказує на недійсність Договору згідно з ст.ст. 203, 216 Цивільного кодексу України.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних або інших інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Дослідивши викладені заявником в позові обставини суд дійшов висновку, що процесуальним позивачем вірно визначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у встановленому чинним законодавством порядку.

Матеріали справи свідчать, що у 1988 році Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих на підставі Державного акту про право користування землею серії Б № 027060, було передано у постійне користування земельну ділянку за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, 7, площею 4,3 га.

15 грудня 2009 року Президією Центрального правління УТОС прийнято постанову № 12-2г, якою вирішено дозволити директору Київського УВП № 3 УТОС розпочати роботу по опрацюванню питання щодо передачі двох садових будиночків з підсобними приміщеннями бази відпочинку "Івушка" Київського УВП № 3 УТОС, оформленню свідоцтв права власності на будівлі бази відпочинку та Державного акту на постійне користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку, уточненню площі земельної ділянки, що буде передана інвестору, та всіх деталей угоди. Опрацьовані документи зобов'язано подати в ЦП УТОС для розгляду на президії ЦП УТОС та прийняття остаточного рішення.

Постановою Президії Центрального правління УТОС № 1-14р від 26.01.2010 вирішено дозволити директору Київського УВП № 3 УТОС укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Івест" на основі положень чинного законодавства та Статуту УТОС угоду про спільну діяльність по будівництву на земельній ділянці розміром 0,4687 га, яка входить до складу бази відпочинку "Івушка" Київського УВП № 3, об'єкту. Один екземпляр зобов'язано надати ЦП УТОС.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 17 лютого 2010 року між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" укладено Договір простого товариства про спільну діяльність предметом якого згідно п.п. 1.1., 2.1. якого є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання вкладів Сторін з метою відновлення житлового комплексу з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься, на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 (об'єкт) та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначені Договором. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано у реєстрі за № 364.

Згідно з п. 2.2. Договору для досягнення мети Договору Сторона-1:

- за допомогою Сторони-2 якнайшвидше здійснює комплекс юридичних та інших необхідних дій щодо підготовки земельної ділянки для відновлення об'єкту, в тому числі вирішує правові та майнові питання, щодо оформлення існуючих будівель на земельній ділянці у порядку, що не суперечить чинному законодавству;

- передає у спільну діяльність об'єкти нерухомості, які зазначені в п. 6.3. Договору, що знаходяться на земельній ділянці для відновлення об'єкту;

- передає Стороні-2 функції замовника відновлення об'єкту в порядку, визначеному Договором. Дані повноваження не можуть бути відізвані до моменту виконання всіх умов та зобов'язань за Договором, крім випадків порушення Стороною-2 її зобов'язань за Договором.

Для досягнення мети Договору Сторона-2:

- у порядку, що не суперечить чинному законодавству України несе всі витрати із збору вихідних даних, витрати на виконання робіт відновлення об'єкту в т.ч. інженерних мереж, розрахунки з органами місцевого самоврядування та державними органами, витрати пов'язані із залученням коштів. Сторона-2 несе інші витрати, що пов'язані з реалізацією предмету Договору та дотриманням чинного законодавства України;

- приймає у власність частину об'єкту в порядку та розмірах, що визначено Договором та чинним законодавством.

Таким чином, метою відповідного договору є зобов'язання його сторін (учасників) об'єднати свої вклади та разом спільно діяти для досягнення іншої мети, а саме: задля відновлення об'єкту /житлового комплексу з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься на відокремленій, земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7/ та оформлення його у власність.

За п. 5.1. Договору відновлення об'єкту здійснюється шляхом фінансування стороною-2 всіх видів витрат, пов'язаних з реалізацією предмету Договору.

Розділом 6 Договору його сторони визначили вклади у спільну діяльність.

Так, відповідно до п. 6.1. Договору вкладом Сторони-1 є об'єкти нерухомості, зазначені в п. 6.3., які передаються у спільну діяльність.

Вкладом Сторони-2 для здійснення спільної діяльності є грошові кошти, що відповідають вартості для відновлення об'єкту (п. 6.2. Договору).

Вклад для здійснення спільної діяльності Стороною-2 здійснюється у кілька етапів: в забезпечення виконання умов Договору Сторона-2 протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору вносить на поточний рахунок, відкритий Стороною-1 відповідно до п. 8.1. суму першого платежу 900 000,00 грн. Сума другого платежу в розмірі 900 000, 00 грн. підлягає внесенню Стороною-2 в період з 46 по 50 банківський день з дня підписання Договору на поточний рахунок, відкритий Стороною-1 відповідно до п. 8.1. Договору. Сторона-2 може вносити додаткові кошти, необхідні для відновлення об'єкту на розрахунковий рахунок, відкритий Стороною-2.

Відповідно до п. 6.3. Договору для здійснення мети спільної діяльності згідно з п. 2.1. Договору Сторона-1 передає у власність протягом 5 банківських днів для здійснення Стороною-1 першого платежу, зазначеного в п. 6.2.1.1. Договору Стороні-2 об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці.

Згідно з п. 7.1.2. Договору Сторона-1 має право після закінчення відновлювальних робіт одержати належну їй частину результатів від спільної діяльності в порядку та розмірах, визначені Договором.

У відповідності до п. 7.2. Договору Сторона-1 зобов'язується за допомогою сторони-2 після підписання Договору передати Стороні-2 функції замовника відновлення об'єкту, в разі необхідності видати посвідчену довіреність (п. 7.2.3.), передати Стороні-2 земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості для відновлення об'єкту, згідно з п. 6.3. Договору (п. 7.2.4.).

Згідно з п. 7.3.2. Договору Сторона-2 наділена правами, зокрема, після завершення відновлювальних робіть одержати у власність частину об'єкту шляхом передбаченим чинним законодавством України.

Розділом 9 Договору сторони визначити порядок розподілу результатів спільної діяльності.

Так, відповідно до п. 9.1. Договору в результаті належного виконання умов Договору сторони розподіляють результати від спільної діяльності у наступних розмірах: Стороні-1 належить частина результатів діяльності, що буде складати 5% об'єкту, але не менше 1 800 000,00 грн. Ця частина результатів від спільної діяльності залишається незмінною незалежно від кількості залучених для участі у будівництві третіх осіб. Результат спільної діяльності, що належатимуть Стороні-1, Сторона-1 отримує в порядку, передбаченому п. 6.2.1. Договору. Результати від спільної діяльності, що належатимуть Стороні-1, можуть виражатися в грошовій формі, або в об'єктах нерухомості. (п. 9.1.1.) З врахуванням умов п. 9.1.1. Договору Стороні-2 належить інша нерозподілена частина об'єкту, на яку Сторона-2 оформлює право власності у порядку, встановленому чинним законодавством (п. 9.1.2.).

Відповідно до розділу 11 Договору його сторони визначили, що після виконання Стороною-2 своїх зобов'язань, визначених п. 6.2.1.1. та п. 6.2.1.2. на умовах Договору до завершення відновлення об'єкту власником об'єкту стає Сторона-2. Після завершення відновлення об'єкту, сторони набувають право власності на результати від спільної діяльності згідно умов Договору та в порядку, визначеному чинним законодавством.

19 лютого 2010 року відповідачі уклали Додаткову угоду № 1 до Договору за якою, зокрема, сторони домовились про те, що площа відокремленої земельної ділянки за Договором складає 0,4687 га в межах та за координатами, згідно кадастрового плану, що додається.

01 березня 2010 року між відповідачами було укладено Додатковий договір № 1 до Договору згідно з яким, у зв'язку з встановленим державними органами порядком отримання необхідних документів для ведення спільної діяльності та відкриття для цього поточного рахунку відповідно до п. 8.1.1. Договору та необхідності Сторони-1 додаткового строку для вищезазначених дій, сторони домовились внести зміни до п.п. 6.2.1.1., 6.2.1.2., 8.1.1., 8.1.2. та змінити відповідні строки.

11 березня 2010 року між Стороною-1 та Стороною-2 укладено Додатковий договір № 2 до Договору, згідно з яким сторони внесли зміни до визначення об'єкту та встановили, що ним є комплекс для оздоровлення та відпочинку з відповідними спорудами, що потребує відновлення та споруджуватиметься на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7. Крім того, в новій редакції викладено п. 6.2.1.4. Договору.

Положеннями ст. 1134 Цивільного кодексу України передбачено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

З метою досягнення результатів сумісної діяльності право розпорядження спільним майном, у тому числі шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, що це передбачено договором і дорученням (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність» від 28.04.95р. N 02-5/302).

Пунктом 3.4. Статуту відповідача-1 встановлено, що від імені та за дорученням - Центрального управління відповідач-1 володіє, користується та розпоряджається майном, що знаходиться в його господарському використанні /господарське володіння майном/.

В силу ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів видачі Центральним управлінням відповідачу-1 доручення на володіння, користування та розпорядження об'єктами нерухомості загальною площею 365,2 кв.м., що розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7, а також видачі учасниками відповідного правочину доручення на право розпорядження спільним майном для ведення спільних справ за Договором, зокрема на об'єкти нерухомості загальною площею 365,2 кв.м., що розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7, до суду не надано, що свідчить про відсутність необхідних повноважень /господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності)/ на володіння, користування та розпорядження відповідними об'єктами та на право учасників щодо розпорядження спільним майном для ведення спільних справ на відповідні об'єкти, в тому числі, на повноваження для досягнення мети Договору передбаченої п. 3.1. щодо виконання та організації всіх заходів з відновлення житлового комплексу з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься на відокремленій, земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 та забезпечення виконання таких заходів у відповідності до строків та умов Договору, шляхом залучення конкретних виконавців (п. 3.1.).

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 20.02.2014р. у справі № 13/121-12/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих про визнання права власності, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014р., судом вирішено в позові відмовити в повному обсязі (копії судових рішень містяться в справі).

Зі змісту відповідного рішення слідує, що сторонами при укладенні Договору не був визначений та індивідуалізований перелік нерухомих споруд, приміщень, які входили до комплексу для оздоровлення та відпочинку, не були індивідуалізовані будівлі та споруди комплексу для відновлення, які підлягали передачі у власність, та не закріплено властивих для об'єктів нерухомого майна ознак, а саме назву конкретної споруди, будівлі, її площу, адресу знаходження, нумерацію, кількість, тощо. Крім того, сторонами не було визначено площу та координати земельної ділянки, на якій мала здійснюватися спільна діяльність з відновлення розміщених на ній об'єктів. На час укладення Договору в установленому законодавством порядку державна реєстрація спірних об'єктів нерухомості не здійснювалась. Порядок відчуження нерухомого майна, передбачений Договором законодавству не відповідає. Роботи по будівництву та реконструкції об'єктів фактично не проводились. Матеріали справи не містять доказів відновлення (будівництва) позивачем об'єктів нерухомості. Копії проекту будинку відпочинку після реконструкції (пропозиція) для об'єкту та копія предпроектної пропозиції від 2010 року не є доказом відновлення цих об'єктів.

Суд також встановив та в рішенні вказав, що оскільки земельна ділянка, яка мала бути передана згідно п. 7.2.4. Договору, розташована в межах смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Лугова, 7, є власністю територіальної громади селища Козин, то право розпоряджатися нею належить виключно Козинській селищній раді, а не відповідачу-1 /Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих/, як постійному землекористувачу на підставі Державного акту про право постійного користування серії Б № 027060. Як зазначено в рішенні, власником спірного нерухомого майна, зокрема об'єктів нерухомості загальною площею 365,2 кв.м., що розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7 станом на 20 лютого 2014 року є ЦП УТОС, тобто зовсім інша особа.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договору недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання певних юридичних наслідків.

В своїй постанові від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, надав господарським судам роз'яснення згідно яких, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, з урахуванням відсутності у відповідача-1 належної господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) на володіння, користування та розпорядження відповідними об'єктами та на право щодо розпорядження спільним майном для ведення спільних справ на відповідні об'єкти, враховуючи те, що сторонами не було конкретизовано переліку нерухомих об'єктів, які входили до комплексу для оздоровлення та відпочинку, не індивідуалізовано будівлі та споруди комплексу для відновлення, які підлягали передачі у власність, а земельна ділянка, яка мала бути передана згідно п. 7.2.4. Договору, розташована в межах смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Лугова, 7 є власністю територіальної громади селища Козин і право розпоряджатися нею належить виключно Козинській селищній раді, а не відповідачу-1, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за викладених в позові № 438вих-13 від 28.01.2013р. підстав, позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення Договору та додаткових договорів до нього, як невід'ємних частин вказаного недійсного правочину.

Судові витрати по судовому збору в розмірі 1 147,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України в рівних частинах покладаються на відповідачів та стягуються з останніх в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір простого товариства про спільну діяльність, укладеного 17.02.10р. між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 (УВП-№) Українського товариства сліпих (УТОС) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз інцест», посвідченого нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_8, зареєстровано у реєстрі за № 364.

Визнати недійсним з моменту укладення Додатковий договір № 1 від 01.03.10, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 01.03.10 та зареєстровано у реєстрі № 455 (договір є додатковим до Договору простого товариства про діяльність, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.02.10 за реєстрова № 364).

Визнати недійсним з моменту укладення Додатковий договір № 2 від 11.03.10, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 11.03.10 та зареєстровано у реєстрі № 521 (договір є додатковим до Договору простого товариства про діяльність, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.02.10 за реєстрова № 364).

Стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих (УТОС) (ідентифікаційний код 039677026, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, п/р 26006000023066 в Білоруському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 300023), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) грошові кошти: 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (ідентифікаційний код 32001115, адреса: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 24-Б, п/р 26002060716904 в Столичній філії ПАТ КБ «Приват-Банк», МФО 380269), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, до Державного бюджету України (Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) грошові кошти: 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору. Видати наказ.

Копію даного рішення направити позивачу, відповідачу-2 та третім особам-1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 по справі № 910/1803/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.10.2014р.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя А.Б. Пригунова

Суддя О.М. Спичак