Постанова

від 19.01.2015 по справі 910/1803/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 910/1803/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 16.10.2014

у справі №910/1803/13 (головуючий суддя - Котков О.В., судді: Пригунова А.Б., Спичак О.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,

до 1. Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих (УТОС),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Українське товариство сліпих,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

1.Фізична особа Духневич Володимир Іванович,

2.Фізична особа Духневич Людмила Василівна,

3.Фізична особа Духневич Артем Володимирович,

4.Фізична особа Загоруйко Катерина Григорівна,

5.Фізична особа Монарх Андрій Олександрович,

6.Фізична особа Монарх Володимир Олександрович,

7.Фізична особа Монарх Юрій Олександрович,

8.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна,

про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Шевченко О. В. - посвідчення № 002629 від 05.09.2012; Говоруха М.В. - посвідчення № 026085 від 08.05.2014;

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1:

1) Черкашин О.А. - представник (довіреність № б/н від 16.01.2014);

2) Силич О.В. - в.о. директора ( наказ 12-к від 20.02.2013);

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача - 1:

1) Дешко В.К. - представник (довіреність № 15-7/24 від 26.11.2013);

2) Осадчий О.М. - представник (довіреність № 15-7/23 від 26.11.2014);

від третьої особи на стороні відповідача - 2:

1) не з'явився;

2) не з'явився;

3) не з'явився;

4) не з'явився;

5) не з'явився;

6) не з'явився;

7) не з'явився;

8) не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих (надалі - Київське учбово-виробниче підприємство №3 УТОС, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» (надалі - ТОВ «Союз-Інвест», відповідач-2) про визнання недійсним укладеного останніми договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010, а також укладених на виконання цього договору - додаткового договору № 1 від 01.03.2010 та додаткового договору № 2 від 11.03.2010, зазначаючи, що вказані правочини порушують права Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та суперечать положенням чинного законодавства.

Під час розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 до участі у справі №910/1803/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 залучено Українське товариство сліпих.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі №910/1803/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 вказане судове рішення у справі №910/1803/13 було скасоване, а позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення положення п. 7.2.4. договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010, укладеного між Київським учбово-виробничим підприємством №3 УТОС та ТОВ «Союз-Інвест» в частині обов`язку Київського учбово-виробничого підприємства №3 УТОС передати ТОВ «Союз-Інвест» у користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7. В решті позовних вимог відмовлено.

За результатами розгляду касаційної скарги, поданої Київським учбово-виробничим підприємством №3 УТОС на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі №910/1803/13, постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2013 вказану скаргу задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі №910/1803/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі №910/1803/13 позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір простого товариства про спільну діяльність, укладеного між Київським учбово-виробничим підприємством №3 УТОС та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» від 17.02.2010, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., зареєстрований у реєстрі за № 364. Визнано недійсними з моменту укладення Київським учбово-виробничим підприємством №3 Українського товариства сліпих та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» додатковий договір № 1 від 01.03.2010 та додатковий договір № 2 від 11.03.2010, посвідчені тим же нотаріусом та зареєстровані у реєстрі за № 365 та № 521 відповідно.

Не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та надання цим обставин невірної оцінки, просить його скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято таку до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючого - судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Сухового В.Г. Розгляд справи призначено на 22.12.2014.

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні 22.12.2014 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.01.2015 у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників скаржника, позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, а також приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.

В судове засідання 19.01.2015 представники скаржника, позивача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. не з'явились, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про поважність причин нез'явлення в судові засідання суд не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів, заслухавши думку учасників судового процесу щодо можливості розгляду справи у відсутність вищевказаних осіб, порадившись, ухвалила завершити судовий розгляд справи за наявними у справі доказами, без участі уповноважених представників учасників процесу, які не з'явились.

16.01.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло пояснення, викладене ним як доповнення до апеляційної скарги, обґрунтоване тим, що головуючий суддя у справі №910/1803/13 Котков О.В., вирішуючи спір, діяв упереджено, в інтересах прокуратури Шевченківського району м. Києва, оскільки рідний брат названого судді - Котков В.В., являючись співробітником Генеральної прокуратури України, мав зацікавленість та можливість впливу на хід вирішення справи.

Відповідач-1 скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні прокурор доводи апеляційної скарги не визнав, заперечив проти таких повністю, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 залишити без змін, а скаргу відповідача-2 - без задоволення.

Представники відповідача-1 та третьої особи, на стороні відповідача-1 вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 19.01.2015 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у справі 51/421.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення прокурора, учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду має бути залишеним без змін, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Козинської селищної ради, прокурор зазначив, що зміст оспорюваного Договору простого товариства про спільну діяльність, на підставі якого ТОВ «Союз-Інвест» отримало у власність об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, наданій Київському учбово-виробничому підприємству № 3 УТОС у постійне користування, свідчить про фактичне передання права постійного користування земельною ділянкою поза процедурою, встановленою чинним законодавством.

При укладенні Договору, всупереч положень статей 1134 та 1141 Цивільного кодексу України, сторони за оспорюваним Договором узгодили передачу об'єктів нерухомості не у спільне майно, а у власність відповідача-2, при цьому не визначили усіх його істотних умов. Так, при погодженні передачі об'єктів нерухомості у власність ТОВ «Союз-Інвест» сторонами не було визначено, які споруди та будівлі відносяться до комплексу оздоровлення та відпочинку і підлягають передачі останньому у власність, не визначили їх адрес, нумерації, кількості, виду, розміру, а в порушення приписів статті 377 Цивільного кодексу України не зазначили у Договорі розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на користування якою переходить до набувача у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, розміщене на ній.

Також прокурором наголошено, що сторони в оспорюваному Договорі, зокрема, у п.1.1 дали визначення поняттю «об'єкт», вказавши, що таким є житловий комплекс з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься на відокремленій земельній ділянці, що вказує на віднесення такого об'єкту до житлового фонду, відтак, укладення відповідачами Договору суперечить статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Крім того, прокурор зазначив, що директор Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС Крамнистий О.О., підписуючи оспорювані договори, діяв з перевищенням наданих йому Центральним правлінням УТОС повноважень щодо розпорядження майном, що знаходилось у його господарському віданні.

Місцевим господарським судом встановлено, що в 1988 році Виконавчим комітетом Обухівської районної (міської) Ради народних депутатів Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих було видано Державний акт на право користування землею серії Б № 027060, яким засвідчено право названого землекористувача на постійне користування земельною ділянкою площею 4,3 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, 7, з цільовим використанням - для будівництва бази відпочинку (а.с.49-54 т.1).

Матеріали справи свідчать, що на вказаній земельній ділянці розташовано базу відпочинку «Івушка» Київського УВП № 3 УТОС.

15.12.2009 постановою Президії Центрального правління УТОС № 12-2г було вирішено дозволити директору Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС розпочати роботу по опрацюванню питання щодо передачі двох садових будиночків з підсобними приміщеннями бази відпочинку «Івушка» Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС, оформленню свідоцтв права власності на будівлі бази відпочинку та Державного акту на постійне користування земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку, уточненню площі земельної ділянки, що буде передана інвестору, та всіх деталей угоди. Опрацьовані документи зобов'язано подати Центральному правлінню УТОС для розгляду на президії ЦП УТОС та прийняття остаточного рішення (а.с.72 т.1).

26.01.2010 постановою Президії Центрального правління УТОС № 1-14р вирішено надати дозвіл директору Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС укласти з ТОВ «Союз-Івест» на основі положень чинного законодавства та Статуту УТОС угоду про спільну діяльність по будівництву на земельній ділянці розміром 0,4687 га, яка входить до складу бази відпочинку «Івушка» Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС, об'єкту (а.с.73 т.2).

17.02.2010 між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих (в тексті договору - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (в тексті договору - Сторона-2) було укладено Договір простого товариства про спільну діяльність, предметом якого відповідно до п.п. 1.1, 2.1. є спільна діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання вкладів Сторін з метою відновлення житлового комплексу з необхідними інженерними мережами, інфраструктурою та під'їзними шляхами, що споруджуватиметься, на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7 (об'єкт) та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначені Договором. Даний договір посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. та зареєстрований у реєстрі за № 364 (а.с.40-44 т.1).

Пунктом п. 2.2. Договору сторони погодили, що для досягнення мети Договору сторона-1:

- за допомогою сторони-2 якнайшвидше здійснює комплекс юридичних та інших необхідних дій щодо підготовки земельної ділянки для відновлення об'єкту, в тому числі вирішує правові та майнові питання, щодо оформлення існуючих будівель на земельній ділянці у порядку, що не суперечить чинному законодавству;

- передає у спільну діяльність об'єкти нерухомості, які зазначені в п. 6.3. цього Договору, що знаходяться на земельній ділянці для відновлення об'єкту;

- передає стороні-2 функції замовника відновлення об'єкту в порядку, визначеному цим Договором. Дані повноваження не можуть бути відізвані до моменту виконання всіх умов та зобов'язань за цим Договором, крім випадків порушення стороною-2 її зобов'язань за цим Договором.

Для досягнення мети цього Договору сторона-2:

- у порядку, що не суперечить чинному законодавству України несе всі витрати із збору вихідних даних, витрати на виконання робіт відновлення об'єкту в т.ч. інженерних мереж, розрахунки з органами місцевого самоврядування та державними органами, витрати пов'язані із залученням коштів. Сторона-2 несе інші витрати, що пов'язані з реалізацією предмету Договору та дотриманням чинного законодавства України;

- приймає у власність частину об'єкту в порядку та розмірах, що визначено цим Договором та чинним законодавством.

Положеннями п. 5.1. Договору передбачено, що відновлення об'єкту здійснюється шляхом фінансування стороною-2 всіх видів витрат, пов'язаних з реалізацією предмету цього Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору вкладом сторони-1 є об'єкти нерухомості, зазначені в п. 6.3. Договору, які передаються у спільну діяльність.

Вкладом сторони-2 для здійснення спільної діяльності є грошові кошти, що відповідають вартості для відновлення об'єкту (п. 6.2. Договору).

Пунктом 6.2.1. Договору передбачено, що вклад для здійснення спільної діяльності стороною-2 здійснюється у кілька етапів: в забезпечення виконання умов цього Договору сторона-2 протягом 5 банківських днів з дня підписання цього Договору вносить на поточний рахунок, відкритий стороною-1 відповідно до п. 8.1. суму першого платежу 900 000,00 грн. (п. 6.2.1.1. Договору). Сума другого платежу в розмірі 900 000,00 грн. підлягає внесенню стороною-2 в період з 46 по 50 банківський день з дня підписання цього Договору на поточний рахунок, відкритий стороною-1 відповідно до п. 8.1. Договору (п. 6.2.1.2. Договору). Сторона-2 може вносити додаткові кошти, необхідні для відновлення об'єкту на розрахунковий рахунок, відкритий стороною-2 (п. 6.2.1.3. Договору).

Для здійснення мети спільної діяльності згідно з п. 2.1. Договору сторона-1 передає у власність протягом 5 банківських днів з дня отримання стороною-1 першого платежу, зазначеного в п. 6.2.1.1. Договору стороні-2 об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці(п. 6.3. Договору).

Згідно з п. 7.1.2. Договору сторона-1 має право після закінчення відновлювальних робіт одержати належну їй частину результатів від спільної діяльності в порядку та розмірах, визначені цим Договором.

Пунктом 7.2.3. Договору сторони погодили, що сторона-1 зобов'язується за допомогою сторони-2 після підписання Договору передати стороні-2 функції замовника відновлення об'єкту, в разі необхідності видати посвідчену довіреність.

Згідно з п. 7.2.4. Договору сторона-1 зобов'язується передати стороні-2 земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості для відновлення об'єкту, згідно з п. 6.3. Договору.

Відповідно до п. 7.3.2. Договору сторона-2 має право після завершення відновлювальних робіт одержати у власність частину об'єкту шляхом, передбаченим чинним законодавством України.

У відповідності до п. 9.1. Договору в результаті належного виконання умов Договору сторони розподіляють результати від спільної діяльності у наступних розмірах: стороні-1 належить частина результатів діяльності, що буде складати 5 % об'єкту, але не менше 1 800 000, 00 грн. Ця частина результатів від спільної діяльності залишається незмінною незалежно від кількості залучених для участі у будівництві третіх осіб. Результат спільної діяльності, що належатимуть стороні-1, сторона-1 отримує в порядку, передбаченому п. 6.2.1. цього Договору. Результати від спільної діяльності, що належатимуть стороні-1, можуть виражатися в грошовій формі, або в об'єктах нерухомості. (п. 9.1.1. Договору) З урахуванням умов п. 9.1.1. Договору стороні-2 належить інша нерозподілена частина об'єкту, на яку сторона-2 оформлює право власності у порядку, встановленому чинним законодавством (п. 9.1.2. Договору).

Положеннями розділу 11, зокрема, пунктом 11.1 Договору передбачено, що після виконання стороною-2 своїх зобов'язань, визначених п. 6.2.1.1. та п. 6.2.1.2. на умовах цього Договору до завершення відновлення об'єкту, власником об'єкту стає сторона-2.

Після завершення відновлення об'єкту, сторони набувають право власності на результати від спільної діяльності згідно умов цього Договору та в порядку, визначеному чинним законодавством (п. 11.2 Договору).

19.02.2010 Київським учбово-виробничим підприємством № 3 УТОС (в тексті договору - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за якою, зокрема, домовились про те, що площа відокремленої земельної ділянки за Договором складає 0,4687 га в межах та за координатами, згідно кадастрового плану, що додається.

Як свідчать матеріали справи, дана додаткова угода постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2012 у справі №5011-1/5657-2012 визнана неукладеною, через вчинення такої угоди сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

01.03.2010 між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих (в тексті договору - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (в тексті договору - Сторона-2) було укладено Додатковий договір № 1 до Договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., зареєстрований у реєстрі за № 455, за яким сторони домовились внести зміни до п.п. 6.2.1.1., 6.2.1.2., 8.1.1., 8.1.2. та змінити відповідні строки, у зв'язку з встановленим державними органами порядком отримання необхідних документів для ведення спільної діяльності та відкриття для цього поточного рахунку відповідно до п. 8.1.1. Договору та необхідності Сторони-1 додаткового строку для вищезазначених дій.

11.03.2010 між тими ж сторонами було укладено Додатковий договір № 2 до Договору простого товариства про спільну діяльність, яким останніми внесено зміни до визначення об'єкту та встановлено, що ним є комплекс для оздоровлення та відпочинку з відповідними спорудами, що потребує відновлення та споруджуватиметься на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7, а також викладено в новій редакції п. 6.2.1.4. Договору. Вказаний додатковий договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. 11.03.2010 та зареєстрований у реєстрі за № 521.

Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Місцевий суд, аналізуючи правовідносини, що склались між сторонами в ході виконання Договору від 17.02.2010 правильно визначив, що такий за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, за яким, згідно статті 1130 Цивільного кодексу України, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За договором простого товариства, у відповідності зі статтею 1132 цього ж Кодексу, сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Як слідує з роз'яснень, наданих Вищим арбітражним судом України від 28.04.1995 за N 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність», укладаючи договір про сумісну діяльність, з метою досягнення результатів такої діяльності право розпорядження спільним майном, у тому числі шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, якщо це передбачено договором і дорученням.

Згідно пункту 94 Статуту УТОС, затвердженого ХІІ з'їздом УТОС 23.05.1991 із подальшими змінами та доповненнями, внесеними ХІІІ з'їздом УТОС від 22.05.96, ХІY з'їздом УТОС від 23.05.2001 та ХY з'їздом УТОС від 24.05.2006, кошти та інше майно, призначене для виконання основних завдань діяльності УТОС, житлові будинки, гуртожитки, санаторії, будинки і бази відпочинку, палаци та будинки культури, підсобні господарства, будівлі, споруди, акції та інші матеріальні цінні папери (основні та обігові кошти), придбані за рахунок УТОС за період його існування, є його власністю.

УТОС в особі Центрального правління належить виключне право володіння, користування та розпорядження цими засобами та майном.

Відповідно до п.95 Статуту президія надає об'єднанням, підприємствам, організаціям УТОС майно в оперативне управління (володіння).

Пунктом 3.4 Статуту Київського учбово-виробничого підприємства №3 УТОС від 14.10.1998 визначено, що від імені та за дорученням Центрального правління УТОС підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, що знаходиться в його господарському використанні (господарське володіння майном).

Статтею 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд першої інстанції, з'ясовуючи обставини укладення та виконання сторонами Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010, мотивовано зазначив, що в розумінні статей 32-34 ГПК України допустимих та належних доказів видачі Центральним правлінням УТОС Київському учбово-виробничому підприємству №3 УТОС доручення на володіння, користування та розпорядження об'єктами нерухомості загальною площею 365,2 кв.м., що розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7, а також видачі учасниками відповідного правочину доручення на право розпорядження спільним майном для ведення спільних справ за Договором, зокрема, на об'єкти нерухомості загальною площею 365,2 кв.м., розташовані на вказаній земельній ділянці, суду не було надано.

Отже, наведене свідчить про відсутність у відповідача-1 необхідних повноважень (господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності)) на володіння, користування та розпорядження відповідними об'єктами та на право учасників щодо розпорядження спільним майном для ведення спільних справ на відповідні об'єкти, в тому числі, на повноваження для досягнення мети Договору, передбаченої п. 3.1. щодо виконання та організації заходів з відновлення Об'єкту на земельній ділянці та забезпечення виконання таких заходів у відповідності до строків та умов Договору, шляхом залучення конкретних виконавців.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 20.02.2014 у справі № 13/121-12/4 за позовом ТОВ "Союз-Інвест" до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС про визнання права власності, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014, вирішено відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вищезазначеним рішенням було встановлено, що умовами Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 не було індивідуалізовано переліку нерухомих споруд, приміщень, які входили до комплексу для оздоровлення та відпочинку загалом, а також переліку споруд та приміщень, що входили до комплексу для оздоровлення та відпочинку і підлягали відновленню та передачі у власність; не було закріплено властивих для об'єктів нерухомого майна ознак: площі, адреси знаходження, нумерації, кількості, назви конкретної будівлі та споруди, тощо; державна реєстрація спірних об'єктів нерухомості на час укладення Договору в установленому законодавством порядку не здійснювалась; порядок відчуження нерухомого майна, передбачений Договором законодавству не відповідав; роботи по будівництву та реконструкції об'єктів фактично не проводились; матеріали справи не містять доказів відновлення (будівництва) ТОВ «Союз-Інвест» об'єктів нерухомості, а надані останнім копії проекту будинку відпочинку після реконструкції (пропозиція) для об'єкту та копія предпроектної пропозиції від 2010 року допустимим доказом відновлення цих об'єктів слугувати не може.

Як зазначено в судовому рішенні, станом на 29.12.2012 відповідачем не було оформлено право власності на спірне майно, власником спірного нерухомого майна, зокрема, об'єктів нерухомості загальною площею 365,2 кв.м., що розміщені на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7 станом на 20 лютого 2014 року є Центральне правління УТОС і дозволу останнього на відчуження спірного майна відповідач не отримував.

Цим же рішенням встановлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7 і яка мала бути передана ТОВ «Союз-Інвест» згідно п. 7.2.4. Договору, є власністю територіальної громади селища Козин, а тому право розпоряджатися нею належить виключно Козинській селищній раді, а не Київському учбово-виробничому підприємству № 3 УТОС, як постійному землекористувачу на підставі Державного акту про право постійного користування серії Б № 027060.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Керуючись даною нормою закону, суд першої інстанції правомірно визнав наведені вище факти у справі № 13/121-12/4 такими, що не підлягають доведенню повторно, а тому посилання скаржника на невиконання місцевим судом вимог, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2013 щодо необхідності встановлення індивідуальних ознак об'єктів, які є предметами відновлення за спірним договором, встановлення відповідності чинному законодавству порядку відчуження нерухомого майна, є необґрунтованими.

Отже, місцевий господарський суд належним чином, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дійшовши мотивованого висновку про те, що укладенню Договору від 17.02.2010 не передувало прийняття Козинською селищною радою жодних рішень про виділ відокремленої земельної ділянки в порядку, передбаченому частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України. Названою радою також не змінювалось цільове призначення земельної ділянки, не погоджувався проект землеустрою за адресою її знаходження: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Лугова, 7.

Таким чином, умови договору порушують цивільні права Козинської селищної ради на розпорядження землями комунальної власності за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Лугова, 7, відтак доводи апелянта про недоведеність прокурором факту порушення прав Козинської селищної ради, є непереконливими.

Твердження скаржника стосовно того, що за умовами п.7.2.4 Договору передача земельної ділянки Київським учбово-виробничим підприємством УТОС до ТОВ «Союз-Інвест» мала відбутися лише з метою відновлення об'єкту відповідачем-2, як замовником, тобто у розумінні 875 ЦК України, що виключає перехід права власності чи права постійного користування від однієї особи до іншої, колегія суддів відхиляє, оскільки право на надання будівельного майданчика (фронту робіт) може бути як самостійним правом (власника, володільця права на забудову), так і повноваженням щодо здійснення самостійного права іншої особи (орендаря, управителя, комісіонера, агента).

Отже, особа правоздатна виступати замовником за договорами підряду за наявності у неї будь-яких за характером речових чи зобов'язальних прав щодо проведення від свого імені будівельних робіт на відповідній земельній ділянці.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 статті 628 ЦК України).

Цивільний кодекс України у статті 3 проголошує свободу договору однією з головних загальних засад цивільного законодавства.

Разом з тим, така свобода не може бути абсолютною, оскільки за приписами статей 6, 627 Цивільного кодексу України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, тобто мають бути дотримані інші загальні принципи цивільного законодавства - справедливість, розумність та добросовісність.

Законодавець, окреслюючи загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановив, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема, абзацу 4 п.2.1 слідує, що з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства у розгляді справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, надав господарським судам роз'яснення згідно яких, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на встановлене, суперечність Договору про спільну діяльність положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, відсутність у Київського учбово-виробничого підприємства №3 УТОС належної господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) на володіння, користування та розпорядження відповідними об'єктами та на право щодо розпорядження спільним майном на відповідні об'єкти, невизначеність сторонами індивідуальних ознак об'єктів, які є предметами відновлення за спірним договором, а також об'єктів нерухомості, які підлягали передачі у власність відповідачеві-2 та розміру площі відокремленої земельної ділянки, вказує на недійсність спірного договору (правочину) згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України.

За приписами статті 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладається на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

Підставою представництва в суді інтересів держави у відповідності до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних або інших інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на обставини, викладені заявником у позовній заяві та їх перевірка судом в ході розгляду справи свідчить про правильне визначення процесуальним позивачем органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, при цьому прокурором належним чином було доведено порушення умовами оскаржуваних правочинів цивільних прав та інтересів Козинської селищної ради Обухівського району Київської області щодо розпорядження землями комунальної власності за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Лугова, 7.

За наведених вище обставин, господарський суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі шляхом визнання недійсним Договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 з моменту його укладення та додаткових договорів до нього, як невід'ємних частин недійсного правочину.

Посилання скаржника на те, що суддею Котковим О.В. при розгляді справи №910/1803/13, за наявності підстави, передбаченої статтею 20 ГПК України, не було заявлено самовідводу, внаслідок чого, на переконання апелянта, судом було прийнято неправосудне рішення, судова колегія відхиляє, оскільки дані твердження є необґрунтованими.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі №910/1803/13 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Союз-Інвест» та скасування чи зміни рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі №910/1803/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Києва від 16.10.2014 у справі №910/1803/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1803/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий