Постанова

від 11.12.2006 по справі 11/357-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/357-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

«06»грудня 2006 р.                                                           справа № 11/357-06

 Колегія суддів у складі:                              головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                                   судді А.І.Бухана,

                                                                                                   судді М.В.Гагіна

при секретаріПарасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Гусарова К.В., Карножицького В.В.

відповідача –не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 4216Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року по справі  № 11/357-06

за позовом Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна»(місто Київ)

до  Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр «Дружба»(місто Вовчанськ)

про стягнення 2276463,19 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006 року по справі №11/357-06 (суддя Чернеляк М.І.) позов задоволено. Звернуто стягнення на майно, що знаходиться в заставі, а саме на: нежитлове приміщення - будівля контори РІП, літ. А-1, цегляна, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Вовчанськ, балансовою вартістю 18125 грн.; нежитлове приміщення - будівля червоний куточок літ.Т-1, цегляна, балансовою вартістю 16295 грн., нежитлову будівлю майстерні літ. 3-1, цегляна, балансовою вартістю 51495 грн., нежитлову будівлю котельної літ. О-1, цегляна, балансовою вартістю 8104 грн., нежитлові будівлі, які складаються з авто заправки, літ. «Й», цегляної та будівлі водогрійки, балансовою вартістю 1000 грн. та вулканізаторної літ. «М-1», цегляна, балансовою вартістю 841 грн., нежитлову будівлю літ. «А-3», цегла, балансовою вартістю 548296 грн. товари в обороті (лінолеум, килимові покриття, аудіотехніку, відеотехніку, меблі), усього 1044 найменування, згідно переліку, який наведений у додатку №1 до договору застави товарів в обороті                   № РL/2005-103 від 28.02.2005 року, який зберігається на складах, ринковою вартістю 3723379, 01 грн. для погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 року в сумі 450784 доларів США, що на 08 серпня 2006 року за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України складав 2276463, 19 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 250311,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 22765,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та залишити позов без розгляду, посилаючись при цьому на порушення  судом норм  матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Його представник  в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та наявних матеріалів у справі, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 лютого 2005 року між акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»(позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр «Дружба»(відповідач по справі) був укладений договір про надання кредитної лінії № 19/1-065/2005 (надалі - кредитний договір).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки № PL/2005-394 від 19.04.2005 року, предметом якої є нежитлова будівля літ. «А-3», цегла, балансовою вартістю 548296 грн.

Також, у забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором між сторонами було укладено договір застави товарів в обороті № PL/2005-103 від 28 лютого 2005 року. Згідно із цим договором , відповідач передав банку в заставу товар в обороті, який зберігається на складах, ринковою вартістю 3723379,01 гривень.

Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором. Згідно кредитних заявок відповідача, останньому були надані кредитні кошти в сумі 390000, 00 доларів США, Засвідчені копії платіжних документів, що підтверджують належне виконання позивачем своїх обов'язків за кредитним договором, шляхом надання відповідачу кредитних коштів на умовах, погоджених сторонами у кредитному договорі, додані до матеріалів справи.

В порушення своїх зобов'язань, встановлених в п. 1.6.1. кредитного договору, відповідач не повернув банку суму отриманих ним кредитних коштів в розмірі 390000, 00 доларів США, не сплатив нараховані проценти за користування кредитними коштами, сума яких на 4 серпня 2006 року становить 27396,62 долари США.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем його зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, відповідно до п. 4.1.1. кредитного договору, позивач нараховував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки. Станом на 4 серпня 2006 року сума належної до сплати пені складає 168611 грн. 08 коп.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором у сумі 450784,79 доларів США, що на 8 серпня 2006 року за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України складає 2276463,19 грн.

При таких обставинах суд першої інстанції знайшов правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вони підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

29.09.2006 року між позивачем та адвокатом Гусаровим К.В. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1226 від 06.12.1999 року) був укладений договір про надання адвокатом правової допомоги № КГ-09/1, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати послугу по представництву інтересів позивача в господарському суді по справі № 11/357-06. Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг становить 250311,00 грн. Оплата здійснюється на протязі 3 днів з моменту підписання договору. Позивач фактично перерахував адвокатові 250311, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1301 від 10.10.2006 року на суму 217770,57 грн. та платіжним дорученням № 1302 від 10.10.2006 року на суму 32540,43 грн., у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у сумі 250311,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи розмір оплати послуг адвоката у сумі, визначеній у договорі від 29.09.2006 року № КГ-09/1, є співрозмірним для даної справи з урахуванням професійного досвіду адвоката, який займається адвокатською діяльністю з 1999 року, його науково-теоретичної підготовки, обсягу часу та роботи адвоката.

Враховуючи вимоги статті 526 та  ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право  звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або оспорюваних прав і охоронюваних  законом  інтересів. Відповідачами не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного Договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладення  не виконав свої зобов‘язання щодо виконання умов цього Договору.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов‘язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судова колегія вважає, що позиція відповідача свідчить, що саме його дії на протязі виконання Договору, а також після закінчення строку дії Договору є неправомірними та такими, що, можливо, вчинюються з  наміром завдання шкоди своєму контрагенту –Акціонерному комерційному банку «Райффайзенбанк Україна», місто Київ в особі Харківської філії Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна».

Положення пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України «Про власність»у контексті частини першої, статті 41 Конституції України, у системному зв‘язку з частиною третьої статті 81 Господарського кодексу України, колегія суддів розуміє так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов‘язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і  суспільства.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів - яким чином його права і ким порушені, більш того, враховуючи, що він отримав від позивача кредит, використав його на свої потреби, проте і до теперішнього часу не погасив свою заборгованість, а звернувся з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України діє несправедливо та недобросовісно.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано, відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області  від 31 жовтня 2006 року у справі № 11/357-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями  79, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

                                                  постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2006р. у справі №11/357-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

                     Головуючий суддя                                 В.В.Афанасьєв

                                            суддя                                   А.І.Бухан

                                           суддя                                 М.В.Гагін