Постанова

від 24.10.2014 по справі 826/9577/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2014 року 09:15 № 826/9577/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін» (надалі - Позивач/ТОВ «Фомальгаут-Полімін») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0001152203 від 12.03.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Фомальгаут-Полімін» визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 868 863,00 грн., в тому числі, основного платежу - 806 443,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 62 420,00 грн.;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №000116223 від 12.03.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Фомальгаут-Полімін» визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 953 806,50 грн., в тому числі, основного платежу - 714 941,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 238 865,50 грн.;

3. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначають про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення 12.03.2014 р. податкового повідомлення-рішення №0001152203 та №000116223.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №168/97), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №334/94), ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_2 (директор ТОВ «Фомальгаут-Полімін»), ОСОБА_3 (логіст ТОВ «Фомальгаут-Полімін»), ОСОБА_4 (головний енергетик ТОВ «Фомальгаут-Полімін»), які повідомили про порядок приймання товарів та послуг від контрагентів за укладеними договорами у перевіряємий період.

Відповідно до положень ст.122 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фомальгаут-Полімін» (код ЄДРОПУ 31481925) зареєстроване 29.05.2001 р. Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 11.06.2001 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ №509355 є виробництво сухих будівельних сумішей.

Поряд із цим, у період з 05.02.2014 р. по 10.02.2014 р. на підставі направлення на перевірку від 05.02.2014 р. №190/22-03 та наказу від 05.02.2014 р. №216, виданих ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а також постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Борисенка В.М. від 24.05.2013 р. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012250000000013 від 21.11.2012 р., відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фомальгаут-Полімін» з питань дотримання вимог податкового законодавства та правильності нарахування, сплати податків до бюджету при проведенні фінансово-господарських операцій із ТОВ «СКС-Буд», ТОВ «Алігус», ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складений акт від 17.02.2014 р. №6/26-57-22-03-10/31481925 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фомальгаут-Полімін» (код ЄДРОПУ 31481925) з питань дотримання вимог податкового законодавства та правильності нарахування, сплати податків до бюджету при проведенні фінансово-господарських операцій із ПП «СКС-Буд» (код ЄДРОПУ 35380415), ТОВ «Алігус» (код ЄДРОПУ 37449908), ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» (код ЄДРОПУ 37178302) та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» (код ЄДРОПУ 37178195) за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №6), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь пп.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.1 та п.2 ст.9 Закону №996, пп.2.5 п.2 Положення №88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 806 443,00 грн., у т.ч., по періодах: за І квартал 2011 р. - на суму 93 886,00 грн.; за ІІ квартал 2011 р. - на суму 175 059,00 грн.; за ІІ-ІІІ квартал 2011 р. - на суму 427 790,00 грн.; за ІІ-ІV квартал 2011 р. - на суму 587 719,00 грн.; за І квартал 2012 р. - на суму 80 143,00 грн.; за півріччя 2012 р. - на суму 124 838,00 грн.; за ІІІ квартали 2012 р. - на суму 124 838,00 грн.; за 2012 р. - на суму 124 838,00 грн.;

ь пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188 ст.188, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 21.12.2010 р. №969 та Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1002, п.1 та п.2 ст.9 Закону №996 та пп.2.5 п.2 Положення №88, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 730 411,00 грн., в т.ч., по періодах: за жовтень 2010 р. - на суму 2 784,00 грн.; за листопад 2010 р. - на суму 2 798,00 грн.; за грудень 2010 р. - на суму 2 846,00 грн.; за січень 2011 р. - на суму 7 042,00 грн.; за лютий 2011 р. - на суму 25 283,00 грн.; за березень 2011 р. - на суму 43 550,00 грн.; за квітень 2011 р. - на суму 50 341,00 грн.; за травень 2011 р. - на суму 63 879,00 грн.; за червень 2011 р. - на суму 54 159,00 грн.; за липень 2011 р. - на суму 71 017,00 грн.; за серпень 2011 р. - на суму 77 867,00 грн.; за вересень 2011 р. - на суму 70 883,00 грн.; за жовтень 2011 р. - на суму 73 980,00 грн.; за листопад 2011 р. - на суму 43 580,00 грн.; за грудень 2011 р. - на суму 21 508,00 грн.; за січень 2012 р. - на суму 13 727,00 грн.; за лютий 2012 р. - на суму 24 300,00 грн.; за березень 2012 р. - на суму 38 300,00 грн.; за квітень 2012 р. - на суму 42 567,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №6 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті 12.03.2014 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь №0001152203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 868 863,00 грн. (з яких 806 443,00 грн. - за основним платежем, 62 420,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0001162203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 953 806,50 грн. (з яких 714 941,00 грн. - за основним платежем, 238 865,50 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження, рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2014 р. №3670/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги» та Міндоходів України від 19.06.2014 р. №10963/6/99-99-10-01-15 «Про результати розгляду скарги» були залишені без змін прийняті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 р. №0001152203 та №0001162203, а скарги Позивача - без задоволення.

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Фомальгаут-Полімін» під час проведення перевірки та прийняття 12.03.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (аналогічний зміст викладено в п.1.32 ст.1 Закону №334/94).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладених із контрагентами договорів транспортно-експедиторського обслуговування (надалі - Договори транспортного обслуговування), згідно із якими Виконавці зобов'язуються організувати та забезпечити транспортування вантажів ТОВ «Фомальгаут-Полімін» (Замовник), а Замовник зобов'язується сплатити Виконавцям вартість перевезень. Так, були укладені наступні Договори, а саме:

ь із ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» - Договір на транспортно-експедиторського обслуговування на території України від 27.07.2011 р. №ТР1 (надалі - Договір №ТР1);

ь із ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» - Договір транспортного обслуговування від 27.01.2011 р. №27011 (надалі - Договір №27011).

На виконання вимог укладених Договорів транспортного обслуговування Позивачем були надані суду наступні докази, зокрема:

- до Договору №ТР1 (додатки №9-№18, №20-23 до справи): акти здачі-приймання робіт та видаткові накладні на загальну суму 2 440 270,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 406 711,67 грн.) за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р.;

- до Договору №27011 (додатки №1-№8, №18-20 до справи); акти здачі-приймання робіт та видаткові накладні на загальну суму 1 790 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 298 350,00 грн.) за період з січня 2011 р. по липень 2011 р.

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та банківські виписки, які посвідчують здійснення Позивачем оплати за надані ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» послуги транспортного обслуговування.

Поряд із цим, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено здійснення Позивачем господарських операцій з поставки до ТОВ «Фомальгаут-Полімін» товарів (будівельних матеріалів та запчастини) без укладання письмових договорів, зокрема, із наступними контрагентами:

ь із ТОВ «Алігус»: на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних на загальну суму 42 256,51 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 042,75 грн.) за період травень-червень 2011 р. (том І справи, стор.130-156);

ь із ПП «СКС-Буд»: на підставі рахунків-фактур та видаткових накладних на загальну суму 59 282,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 880,39 грн.) за період січень, квітень та травень 2011 р. (том І справи, стор.175-194).

Водночас, на підтвердження здійснення Позивачем оплати поставлених ТОВ «Алігус» та ПП «СКС-Буд» товарів Позивачем надані суду платіжні доручення (том І справи, стор.166-169, 203-209), а також банківські виписки (том І справи, стор.174, 215).

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (аналогічний зміст викладений у пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону №168/97).

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Фомальгаут-Полімін» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ розміром 730 411,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2012 р. на підставі податкових накладних, отриманих контрагентів, а саме: від ТОВ «Алігус» - суму ПДВ у розмірі 7 040,24 грн. (том І справи, стор.157-165); від ПП «СКС-Буд» - суму ПДВ у розмірі 16 959,72 грн. (том І справи, стор.145-202); від ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» - на суму ПДВ у розмірі 406 711,67 грн. (додаток №24-№25 до справи); від ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» - на суму ПДВ у розмірі 298 350,00 грн. (додаток №23-№24 до справи).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу (аналогічний зміст викладено у п.1.7 ст.1 Закону №168/97).

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (аналогічна позиція викладена у п.3.1 ст.3 Закону №168/97).

В пп. «б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (що також відповідає змісту пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97).

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (аналогічно до п.4.1 ст.4 Закону №168/97).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (також передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (аналогічна за змістом норма пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97).

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №6, що також підтверджується представниками сторін, ТОВ «Фомальгаут-Полімін» за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2012 р. задекларовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 34 215 279,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 730 411,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 730 411,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представниками Позивача, що ТОВ «Фомальгаут-Полімін» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат на загальну суму 3 525 308,00 грн., понесених від наступних контрагентів, а саме: від ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» - на загальну суму 2 033 558,00 грн.; від ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» - на загальну суму 1 491 750,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 256 478 152,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 3 525 308,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 806 443,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 08.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ПП «СКС-Буд», ТОВ «Алігус», ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» товарів/послуг і господарською діяльністю ТОВ «Фомальгаут-Полімін», зокрема: належним чином завірені копії наступник документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): договори (додатки та додаткові угоди, в разі наявності), укладені між Позивачем та ПП «СКС-Буд», ТОВ «Алігус» за період, що перевірявся; документи, які підтверджують походження товару, його якість та відповідність вимогам державних стандартів; письмові заявки (заявки-замовлення), передбачені Договорами транспортно-експедиційного обслуговування; інформацію з приводу того, яким чином здійснювалося повідомлення Замовника про реєстраційні номери транспортного засобу (прізвище водія, що здійснював перевезення); акти про надання транспортно-експедиційних послуг (акти здачі-прийняття товарів (послуг); видаткові накладні, податкові накладні; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих товарів (послуг) від контрагентів (ПП «СКС-Буд», ТОВ «Алігус», ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А») за період, що перевірявся; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдові відомості та інші документи, що підтверджують оприбуткування ТОВ «Фомальгаут-Полімін» отриманих у період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. товарів (послуг) від вказаних контрагентів; інформацію з належними доказами щодо анулювання свідоцтв платників ПДВ у цих контрагентів; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договорами.

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Фомальгаут-Полімін» та його контрагентами ПП «СКС-Буд», ТОВ «Алігус», ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. №1955-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №1955) визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Відповідно до ст.1 Закону №1955 експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Поряд із цим, за умовами укладених Позивачем Договорів транспортного обслуговування вартість перевезень визначається із врахуванням відстаней, тарифів за 1 км пробігу, додаткових місць завантаження/розвантаження. Також Договорами №ТР1 та №27011 встановлено, що Виконавці несуть матеріальну відповідальність за цілісність вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі одержувачу.

При цьому, згідно зі ст.9 Закону №1955 підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Статтями 13 та 14 Закону №1955 передбачено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за результатами надання ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» транспортно-експедиційних послуг Позивачем із Виконавцями були складені та підписані акти здачі-приймання робіт із визначенням відповідної вартості наданих послуг. Проте, у зв'язку із відсутністю будь-яких належних документів на підтвердження понесених вказаними контрагентами витрат на здійснення перевезень, у суду відсутня можливість встановити яким саме чином визначалась вказана у таких актах здачі-прийняття робіт фактична вартість кожного перевезення. Крім того, відсутні документи, які посвідчують здійснення Виконавцями страхування отриманого від ТОВ «Фомальгаут-Полімін» вантажу, що перевозився.

Між тим, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_3, який повідомив про те, що вартість транспортно-експедиційних послуг визначалась Позивачем самостійно із врахуванням ринкової вартості таких послуг та узгоджувалась між сторонами, опісля чого надсилались Виконавцям замовлення на перевезення, що свідчить про відмінність встановленому Договорами транспортного обслуговування порядку здійснення розрахунків. При цьому, будь-які підписані сторонами додаткові угоди до вказаних Договорів, які б посвідчували таку зміну порядку здійснення розрахунків, в матеріалах справи відсутні.

В той же час, відповідно до умов укладених Позивачем із ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» Договорів транспортного обслуговування для здійснення кожного перевезення Замовник в термін не пізніше 24 год. до бажаної дати початку перевезень передає Виконавцям факсимільним зв'язком або іншим способом заявку-замовлення, що несе в собі наступну інформацію: адресу завантаження та розвантаження вантажу; дату та час подачі автомобіля на завантаження; вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу; кількість місць та вид пакування; адреси відправника та одержувача вантажу.

На підтвердження виконання Замовником своїх зобов'язань, встановлених Договорами №ТР1 та №27011, Позивачем надані суду заявки-договори на транспортно-експедиційне обслуговування за період березень 2011 р.-квітень 2012 р. (додатки №19-№23 до справи), які суд не може прийняти до уваги, оскільки в таких заявках-договорах відсутні підписи Виконавців (ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А»), що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3, що вказує на відсутність фактичного погодження та прийняття до виконання вказаними контрагентами відповідних замовлень від ТОВ «Фомальгаут-Полімін».

Крім того, надані Позивачем заявки-договори не містять обов'язкової та встановленої Договорами транспортного обслуговування інформації щодо ваги, номенклатури та загальної вартості вантажу, кількості місць та виду пакування, адрес відправників та одержувачів вантажу. При цьому, у зв'язку із відсутністю будь-яких визначень (посилань) на номер відповідного до них Договору, у суду немає можливості пересвідчитись у приналежності таких заявок-договорів до укладених Позивачем із ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» Договорів саме за №ТР1 та №27011.

Разом із тим, суд критично ставиться до посилань представників Позивача на наявність у логіста ТОВ «Фомальгаут-Полімін» журналу реєстрації вказаних вище заявок-договорів, яким підтверджується приналежність таких заявок до укладених Договорів транспортного обслуговування, оскільки на спростування висновків суду відповідні витяги із зазначеного журналу реєстрації не надавались.

В той же час, за умовами укладених Позивачем Договорів №ТР1 та №27011 за кожне завершене перевезення Замовник виплачує Виконавцям винагороду згідно оригіналів рахунку-фактури, актів виконаних робіт, податкової накладної та товарно-транспортних накладних.

Між тим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

При цьому, згідно із ст.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.5-11.7 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Водночас, п.11.8 р.11 Правил №363 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і 8.26 цих Правил.

При цьому, відповідно до п.8.25 р.8 Правил №363 час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж (п.8.26 р.8 Правил №363).

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, надані Позивачем як докази отримання від ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» транспортно-експедиційних послуг та транспортування реалізованих ТОВ «Фомальгаут-Полімін» товарів до контрагентів-покупців (додатки №1-№18 до справи) судом встановлено ряд невідповідностей вимогам Правил №363, а саме: відсутні відмітки про фактичний час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відсутні розшифрування підписів водіїв-експедиторів, фактичні адреси пунктів навантаження та розвантаження; відсутні відомості щодо опломбування та маркування вантажу, його вагу.

Більше того, суд акцентує увагу на отриману від ЦБДРтаАС інформацію від 22.08.2014 р. №45/3603 та від 16.10.2014 р. №45/5398 на судові запити від 08.08.2014 р. та від 22.08.2014 р., з якої вбачається відсутність реєстрації більшості транспортних засобів за вказаними у товарно-транспортних накладних державними номерними знаками ані за ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А», ані за зазначеними у таких товарно-транспортних накладних водіями або автопідприємствами.

Водночас, суд звертає увагу на тому, що за умовами укладених Позивачем Договорів із ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» Замовник зобов'язаний підготувати вантаж до транспортування, зокрема: упакувати, опломбувати, нанести маркування тощо, однак ані пояснень, ані доказів, які б посвідчували виконання ТОВ «Фомальгаут-Полімін» своїх зобов'язань суду надано не було, що підтверджує висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Не спростовують відповідних висновків додані до вказаних товарно-транспортних накладних видаткові накладні, оскільки у зв'язку із відсутністю розшифрування підписів уповноважених від ТОВ «Фомальгаут-Полімін» осіб, суд позбавлений можливості встановити, ким від Позивача фактично відпускались товари.

Разом із тим, Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які довіреності, які б посвідчували право водіїв-експедиторів, вказаних у товарно-транспортних накладних, на отримання від Позивача або на право перевезення товарів ТОВ «Фомальгаут-Полімін» до контрагентів-покупців.

Водночас, судом не приймається до уваги наявний в матеріалах справи витяг з журнали реєстрації довіреностей (том ІІ до справи, стор.1-9), який, за доводами представників Позивача, посвідчує видачу уповноваженим особам ТОВ «Фомальгаут-Полімін» довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «СКС-Буд», ТОВ «Алігус», оскільки за поясненнями свідка ОСОБА_4 поставлені вказаними контрагентами товари приймались лише ним одним, як і підписувались ним видаткові накладні.

При цьому, за відсутністю будь-яких доказів або пояснень щодо транспортування придбаних Позивачем у вказаних контрагентів будівельних матеріалів, суд був позбавлений можливості встановити реальність здійснення відповідних спірних господарських операцій.

В той же час, у п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних та заявок-договорів до Договорів транспортного обслуговування адресами пунктів навантаження товарів ТОВ «Фомальгаут-Полімін», з яких, починаючи з січня 2011 р. ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А», а з липня 2011 р. ТОВ «Енерго-Донбас-Пром», здійснювалися перевезення товарів Позивача до його контрагентів-покупців, є: м. Київ, вул. Пшенична, 2-а; м. Красний Ліман, пров. Свердлова, 24-а; м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 198.

На підтвердження наявності у ТОВ «Фомальгаут-Полімін» виробничих активів та складських приміщень Позивачем надані суду договори оренди, укладені із ТОВ «Фомальгаут» (Орендодавець) (том І справи, стор.239-250), зокрема:

ь договір №20 від 03.01.2003 р. зі строком дії до 03.01.2023 р., яким Орендодавець надав право Позивачу користуватися наступним майном, зокрема: кімнатами в офісному приміщенні по вул. Пшеничній, 2 та складським приміщенням по вул. Качалова, 3, що знаходяться у м. Києві, а також майном для здійснення відповідної діяльності;

ь договір №6 від 01.01.2012 р. зі строком дії до 31.12.2014 р., яким Орендодавець надав право на користування Позивачу частиною складського приміщення за адресою: м. Красний Ліман, пров. Свердлова, 24-а;

ь договір №5 від 01.01.2012 р. зі строком дії до 31.12.2014 р., яким Орендодавець надав право на користування Позивачу частиною гаражу-майстерні за адресою: м. Цюрупинськ, вул. Гвардійська, 198.

При цьому, з огляду на надані Позивачем договори оренди, товарно-транспортні накладні та заявки-договори до Договорів транспортно-експедиційного обслуговування, судом встановлено, що на час здійснення спірних господарських операцій у ТОВ «Фомальгаут-Полімін» була відсутня матеріально-технічна база для здійснення своєї господарської діяльності, оскільки складські приміщення по пров. Свердлова, 24-а у м. Красний Ліман та по вул. Гвардійській, 198 у м. Цюрупинськ Позивач почав орендувати починаючи лише з 01.01.2012 р., а по вул. Пшеничній, 2 у м. Києві Позивач орендує лише кімнатами в офісному приміщенні.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, навантаження товарів здійснювалися також у м. Староверовка, м. Стаханов, м. Ковель, м. Луцьк, м. Бортничі, що також підтверджується представниками Позивача, проте жодних пояснень із їх документальним підтвердженням щодо наявності виробничих активів та складських приміщень у вказаних містах суд не отримав, як і не отримав будь-якої інформації щодо зберігання придбаних у ПП «СКС-Буд» та ТОВ «Алігус» будівельних матеріалів та доказів їх безпосереднього використання у господарській діяльності Позивача, що свідчить про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій, при цьому, наявні в матеріалах справи оборотно-сальдові відомості, акти списання запчастин не спростовують зазначені висновки суду.

Більше того, не спростовують вказаних вище висновків суду пояснення свідка ОСОБА_7, який повідомив про наявність письмових заявок щодо необхідних будівельних матеріалів на підставі яких ТОВ «Фомальгаут-Полімін» були придбані такі товари у ПП «СКС-Буд» та ТОВ «Алігус», оскільки зазначених заявок на підтвердження мети придбання у вказаних контрагентів будівельних матеріалів суду надано не було.

При цьому, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача (постанова старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Борисенка В.М. від 24.05.2013 р. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012250000000013 від 21.11.2012 р.; акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2013 р. №436/3-22-10-35380415 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СКС-Буд»), якими встановлено відсутність підприємств за податковими адресами, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновників та директорів контрагентів, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами за 01.01.2010 р. по 31.12.2013 р., податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє формувати дані податкового обліку. Згідно із цим, у перевіряємому періоді ТОВ «Фомальгаут-Полімін» було занижено ПДВ на загальну суму 730 411,00 грн., а також занижено податок на прибуток на загальну суму 806 443,00 грн.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Разом із тим, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» так і мета таких операцій посвідчується укладеними ТОВ «Фомальгаут-Полімін» договорами із контрагентами-покупцями (додаток №30 до справи), а саме: із ТОВ «Епіцентра К» (договір №1491/СБС/10 від 01.04.2010 р.), із ТОВ «Нова Лінія» (договір №5812/100211/Д-102 від 10.02.2011 р.), із ТОВ «Сандрабуд» (договір №79 від 15.12.2012 р.), із ТОВ «Мир Строй-ки» (договір №1101 від 11.01.2012 р.) та іншими. Проте, суд не може прийняти до уваги такі докази, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи будь-яких належних документів, які б свідчили про фактичне здійснення ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» транспортних перевезень товарів до вказаних покупців у період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р., а, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ розміром 730 411,00 грн. до складу податкового кредиту та суму витрат розміром 3 525 308,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та погоджується із висновками податкового органу щодо заниження Позивачем суми ПДВ та податку на прибуток.

В свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних належних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували про факт здійснення відповідних господарських правовідносин між ТОВ «Фомальгаут-Полімін» та його контрагентами ПП «СКС-Буд», ТОВ «Алігус», ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А».

В той же час, судом приймаються до уваги надані Позивачем висновки, свідоцтва та інші документи, які підтверджують здійснення ТОВ «Фомальгаут-Полімін» господарської діяльності з виробництва будівельних сумішей, виробництва цементу, оптової торгівля будівельними матеріалами, однак суд не погоджується із твердженнями Позивача щодо наявності в матеріалах справи всіх достатніх для підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Фомальгаут-Полімін» та ТОВ «Енерго-Донбас-Пром», ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А», ПП «СКС-Буд» та ТОВ «Алігус», оскільки такі документи не свідчать про фактичне використання Позивачем придбаних будівельних матеріалів від ПП «СКС-Буд» та ТОВ «Алігус» та отриманих транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Енерго-Донбас-Пром», ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» у своїй господарській діяльності, а також не відображають рух активів у процесі здійснення спірних господарських операцій та мету настання реальних наслідків.

Відповідних висновків суду не спростовують надані Позивачем банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, накази, звіти про надані ТОВ «Енерго-Донбас-Пром» та ТОВ «ТК «Востокавтотранзит-А» транспортні послуги, прибуткові накладні, акти списання товарно-матеріальних цінностей, оскільки спірні господарські операції між ТОВ «Фомальгаут-Полімін» та зазначеними контрагентами не містять правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання будівельних матеріалів та надання транспортно-експедиційних послуг фактично не мали реального характеру, факти поставок та надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами транспортно-експедиційного обслуговування за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Фомальгаут-Полімін» із відповідними контрагентами.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 730 411,00 грн. до податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. по.31.12.2013 р., що призвело до заниження ТОВ «Фомальгаут-Полімін» ПДВ на 730 411,00 грн., а також спірну суму витрат у розмірі 3 525 308,00 грн. до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 806 443,00 грн., а тому, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 р. №0001152203 та №000116223 та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «Фомальгаут-Полімін» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фомальгаут-Полімін» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2 «А», код ЄДРПОУ 31481925) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/9577/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін