Ухвала

від 30.09.2014 по справі 2а-9795/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/5994/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Галик О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року у справі№ 2а-9795/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 2а-9795/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст. ст. 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ» з питань правомірності дотримання податкового законодавства за період діяльності з 18.08.2010 року по 31.03.2012 року складено акт № 4674/22-7/37267216 від 22.06.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 994 240,00 грн. та податок на додану вартість на суму 899 162,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення № 0003402207 від 11.07.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 994 240,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003412207 від 11.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 899 162,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 449 581,00 грн.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того що матеріалами справи підтверджується висновок податкового органу про відсутність фактичного виконання спірних операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає , зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність виконання ТОВ «Кайлос-Тар» робіт з будівництва житлового будинку по вул. Борщагівська № 152-А, 152-В в Солом'янському районі м. Києва по договору № 40 від 03.10.2012 року матеріалами справи не підтверджується.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність у ТОВ «Кайлос-Тар» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по договору будівельного підряду та відсутність доказів виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору, дані податкового обліку не підтвердженні первинними документами, у зв'язку з чим податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про протиправне формування платник валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Доводи касаційної скарги щодо виконання робіт вказаним конттрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «УРБІ» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2014 року у справі № 2а-9795/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак