Ухвала

від 13.10.2014 по справі 2а-11388/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/36884/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі №2а-11388/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорів-Тернопільвтормет»

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, які полягали у визнанні правочинів, укладених товариством із контрагентами, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області №0000482320/0/17409 та №0000492320/0/17358 від 25.11.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт №1941/23-1/32478054 від 11.11.2010.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 96913,00 грн., у тому числі за четвертий квартал 2009 року в сумі 60850,00 грн. та перший квартал 2010 року в сумі 36063,00 грн.; п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 77530,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року в сумі 22500,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 26180,00 грн., за січень 2010 року в сумі 15500,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 13350,00 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідачем викладено висновок про те, що угоди, укладені позивачем із ТОВ «Інтермет-ВС» та ВАТ «Тернопільвтормет» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, та викладається вимога про проведення позивачем коригування валових доходів за другий та третій квартали 2008 року відповідно в сумі 235265,00 грн. та 135459,00 грн. та валових витрат за другий квартал 2008 року в сумі 353579,00 грн., як таких, що проведені на підставі нікчемного правочину.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492320/0/17358 від 25.11.2010, яким визначено податкове зобов?язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 132072 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000482320/0/17409 від 25.11.2010, яким позивачу визначено податкове зобов?язання по податку на додану вартість на загальну суму 116295 грн.

Суд касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, встановлені ст.220 КАС України, не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Правила обчислення і сплати податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а віднесення витрат платника податку до валових ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакціях, що існували на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судами встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем укладено договір про надання послуг №04/01 від 04.01.2010 із ТОВ «ЮГ-Капітал», предметом якого є послуги по сортуванню, порізці, пакетуванню металобрухту, а також навантажувально-розвантажувальні і експедиторські послуги, виконання яких підтверджується актом №ОУ-0000001 від 29.01.2010 здачі-прийняття робіт по пакетуванню брухту в січні 2010 року та сортуванню та порізці брухту в січні 2010 року, актом №ОУ-0000013 від 26.02.2010 року здачі-прийняття робіт по пакетуванню брухту в січні 2010 року та сортуванню та порізці брухту в лютому 2010 року, платіжними дорученнями №39 від 29.01.2010 та №96 від 03.03.2010, податковими накладними №1 від 29.01.2010 та №31 від 26.02.2010; та договір про надання послуг №01/07 від 01.07.2009 із ПП «С.А.С», предметом якого є послуги по сортуванню, порізці, пакетуванню маталобрухту, а також навантажувально-розвантажувальні і експедиторські послуги, виконання яких підтверджується актом №ОУ-0000092 від 26.11.2009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по пакетуванню брухту в листопаді 2009 року, та сортуванню та порізці брухту в листопаді 2009 року, актом №ОУ-0000100 від 30.12.2009 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) по пакетуванню брухту в грудні 2009 року та сортуванню та порізці брухту в грудні 2009 року, платіжними дорученнями №463 від 04.12.2009 та №504 від 21.12.2009, податковими накладними № 406 від 26.11.2009 та № 509 від 30.12.2009.

Вартість придбаних у ТОВ «ЮГ-Капітал» та ПП «С.А.С» послуг позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2009 року та перший квартал 2010 року, а суми сплаченого в ціні придбання податку на додану вартість до складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2009 року та січні, лютому 2010 року.

Доводи відповідача, про протиправність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями, обґрунтовувались недоліками в оформленні актів виконаних робіт з огляду на відсутність конкретизації обсягів наданих послуг в натуральному виразі, їх об?єму, а також інформації про фактично понесені витрати на здійснення виконаних робіт. В касаційній скарзі відповідач зазначив про нікчемність вищезазначених правочинів, що не спрямовані на настання реальних наслідків, з тих підстав, що згідно з даними бази ДПС ПП «С.А.С» має стан платника (23) - місцезнаходження не встановлено, крім того, ПП «С.А.С» та ТОВ «ЮГ-Капітал» відображали в податковій звітності правові взаємовідносини з підприємствами-покупцями без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об?єкта оподаткування.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, у наданих до перевірки актах здачі-прийняття робіт чітко зазначено зміст господарських операцій, за наслідками яких їх складено, який відповідає предмету, вказаному в договорі про надання послуг по пакетуванню, сортуванню, порізці металобрухту та дозволяє встановити прямий взаємозв?язок між цими документами, між договорами та наданими на їх виконання послугами.

Не можуть бути підставою для іншого висновку і доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства.

На час виконання господарських зобов?язань контрагенти позивача ТОВ «ЮГ-Капітал» та ПП «С.А.С» були належно зареєстрованими юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, інформація про які була внесена в ЄДРПОУ, а також були платниками податку на додану вартість. Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, визначені ст.220 КАС України, судова колегія не знаходить підстав для скасування постановлених у справі рішень, з мотивів наведених у касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун