Рішення

від 06.11.2007 по справі 2-594/07

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-594/07

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

06 листопада 2007 р.                                                                 Вільногірський

міський суд

Дніпропетровської області в складі:   головуючого

судді                 Шаповала Г.І.

при секретарі                                                                                          Кудіній

Н.І.

з участю: позивача                                                                                  ОСОБА_1

представника позивача                                                                          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні

суду в місті Вільногірську, 

Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

про поділ майна,  що є об'єктом права

спільної сумісної власності подружжя,

УСТАНОВИВ:

Згідно позову, 

який надійшов до суду 04.07.07 р., 

та внесеним до позову змінам від 16.10.07 року,  позивач зазначила наступне.

24.08.1996 року позивач та відповідач уклали шлюб,  який був зареєстрований в Водянській

сільській раді,  Верхньодніпровського

району,  Дніпропетровської області,  актовий запис № НОМЕР_1.

Від шлюбу сторони мають

дочку - ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

народження.

03.06.2005 року сторони шлюб розірвали,  що зареєстровано в ВРАГС Вільногірського

міського управління юстиції,  актовий

запис № НОМЕР_2. На цей час сторони проживають окремо.

Під час шлюбу,  в

2002 році,  сумісно позивач та відповідач

придбали квартиру АДРЕСА_1,  яка

складається з двох жилих кімнат та підсобних приміщень,  загальною площею 53.6 кв. м.

Договір купівлі-продажу був

укладений на ім'я відповідача.

На підставі 

ст.  ст.  60, 

61,  68,  69,  70

СК України позивач вважає,  що придбане у

шлюбі майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  і що частки чоловіка та жінки у разі поділу

спільного майна є рівними,  якщо інше не

встановлено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Проте відповідач

відмовляється добровільно за взаємною згодою здійснити розділ квартири.

Позивач вважає,  що

виділення їй у приватну власність Уг частини спірної квартири і залишення у

власності відповідача Уг частини зазначеної квартири не буде суперечити

вищевказаному законодавству.

Згідно  ст.  71 СК України,  майно, 

що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  ділиться між ними в натурі.

Оскільки поділити в натурі спірну квартиру не

можливо,  то згідно  ст. 

372 ЦК

України,  можливо

виділити частку позивача та частку відповідача з загальної сумісної власності

на спірну квартиру.

Керуючись  ст. 3

ЦПК України,   ст.  ст. 

60, 61, 68, 69, 71 СК України,  

ст.  372 ЦК України,  позивач

прохає поділити квартиру АДРЕСА_1, 

виділивши позивачу та відповідачу у приватну власність по Уг частці

кожному у праві спільної власності на зазначену квартиру.

16.10.07 року позивач надала письмову заяву про уточнення

позовних вимог,  посилаючись на те,  що відповідно до  ст.  71

СК України та  ст.  183 ЦК України,  спільну квартиру неможливо

поділити в натурі. В зв'язку з чим, 

позивач вважає правомірним визнати за нею право спільної часткової

власності на спірну квартиру,  виходячи з

того,  що,  згідно ч. 2 

ст.  370 ЦК України,  у разі виділу частки з майна,  що є у спільній сумісній власності,  вважається, 

що частки кожного із співвласників є рівними.

Позивач прохає виділити їй та відповідачу з права

спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1,  у спільну часткову власність по Уг частці

кожному,  визнавши за нею право спільної

часткової власності на Уг частки зазначеної квартири.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в

повному обсязі з врахуванням внесених змін. Додатково пояснила,  що спору про порядок користування квартирою

на цей час немає,  питання про виділення

частки квартири в натурі не ставиться.

2

Представник позивача підтримав позицію свого довірителя

та додатково пояснив,  що згідно договору

купівлі - продажу,  копія якого

представлена БТІ м.  Вільногірська та

прилучена до справи,  балансова вартість

спірної квартири складає 25576 грн.. Саме з половини даної суми слід виходити,  вираховуючи один відсоток для визначення

розміру судового збору,  який буде

складати 127.88 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився ,  причину неявки не повідомив,  заяву про розгляд справи за його відсутності

не надав,  але сам був повідомлений про

місце і час судового засідання належним чином. 

З врахуванням думки позивача та його представника,  які не заперечували проти проведення судового

розгляду справи за відсутності відповідача, 

суд на підставі  ст.  ст. 169, 

224 ЦПК України на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно,  за відсутності відповідача,  який не з'явився в суд без поважних причин. В

попередньому судовому засіданні відповідач позов не визнавав.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу І-КИ №

НОМЕР_3,  виданого 24.08.1996 року

Водянською сільською радою, 

Верхньодніпровського району, 

Дніпропетровської області, 

ОСОБА_3  та ОСОБА_1 уклали шлюб

24.08.1996 року,  актовий запис №

НОМЕР_1,  чоловікові присвоєне прізвище -

ОСОБА_3,  дружині - ОСОБА_1.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу І-КИ №

НОМЕР_4,  виданого 03.06.2005 року ВРАЦС

Вільногірського міського управління юстиції, 

Дніпропетровської області, 

ОСОБА_3  та ОСОБА_1 розірвали

шлюб,  про що зроблено актовий запис №

НОМЕР_2 від 03.06.2005 року.

Згідно довідки № 2286 від 21.06.07 р. КП «ВО

ЖКГ м. 

Вільногірська»,  в квартирі

АДРЕСА_1,  значаться зареєстрованими

позивач,  відповідач та їх дитина дочка -

ОСОБА_4.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно

КП БТІ м.  Вільногірська від 23.10.07

року № 1475,  квартира АДРЕСА_1,  належить в цілому ОСОБА_3  згідно договору купівлі-продажу від 13.02.2002

року.

Згідно копії договору купівлі - продажу від 13.02.2002

року,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6, 

ОСОБА_7 продали,  а ОСОБА_3  купив двокімнатну квартиру АДРЕСА_1,  за 2860 грн.. Інвентарна вартість квартири

25576 грн.

Згідно копії рішення реєстратора № 171 від 28.11.2002

року право власності ОСОБА_3 на квартиру зареєстровано.

Згідно двох квитанцій від 04.07.07 року позивачем

сплачено судовий збір у розмірі 51.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи у розмірі 30.00 грн.

Суд вважає,  що

спір між сторонами виник із правовідносин набуття права спільної сумісної

власності на нерухоме майно - житлову квартиру - внаслідок її придбання шляхом

купівлі-продажу одним із подружжя в період перебування у шлюбі,  та з факту невизначеності розміру часток

співвласників у зазначеному праві спільної сумісної власності на житлову

квартиру та невизнання одним із подружжя права другого із подружжя часткової

власності на спільне сумісне майно.

На підставі пояснень позивача та його представника,  дослідження та оцінки в сукупності

представлених в судове засідання письмових доказів,  керуючись законом,  суд прийшов до висновку,  що позов, 

з врахуванням внесених до нього змін та уточнень,  не суперечить закону,  обґрунтований,  не порушує прав та охоронюваних законом

інтересів інших осіб,  і тому підлягає

повному задоволенню за наступних підстав.

Суд вважає встановленим факт придбання спірної квартири

відповідачем в період перебування у шлюбі з позивачем,  що підтверджується копією свідоцтва про

укладення шлюбу від 24.08.1996 р. копією свідоцтва про розірвання шлюбу від

03.06.2005,  копією договору купівлі

продажу спірної квартири від 13.02.2002 року.

Згідно  ст.  328 ЦК України,  право власності набувається

на підставах,  що не заборонені

законом,  зокрема із правочинів. Право

власності вважається набутим правомірно, 

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом.

Згідно  ст.  60 СК України,  1. Майно, 

набуте подружжям за час шлюбу, 

належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності

незалежно від того,  що один з них не мав

з поважної причини (навчання,  ведення

домашнього господарства,  догляд за

дітьми,  хвороба тощо) самостійного

заробітку (доходу). 2. Вважається,  що

кожна річ,  набута за час шлюбу,  крім речей індивідуального користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності

подружжя.

Згідно  ст.  61 СК України,  1. Об'єктами права спільної сумісної

власності подружжя можуть бути будь-які речі, 

за винятком тих,  які виключені з

цивільного обороту. 2. Об'єктом права

3

спільної сумісної власності є заробітна плата,  пенсія, 

стипендія,  інші доходи,  одержані одним із подружжя і внесені до

сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну)

установу. 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,  то гроші, 

інше майно,  в тому числі гонорар,  виграш, 

які були одержані за цим договором, 

є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 4. Речі для

професійних занять (музичні інструменти, 

оргтехніка,  лікарське обладнання

тощо),  придбані за час шлюбу для одного

з подружжя,  є об'єктом права спільної

сумісної власності подружжя.

Згідно  ст.  67 СК України,  1. Дружина, 

чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу,  міни, 

дарування,  довічного утримання

(догляду),  застави щодо своєї частки у

праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в

натурі або визначення порядку користування майном.

Згідно  ст.  355 ЦК України,  майно, 

що є у власності двох або більше осіб (співвласників),  належить їм на праві спільної власності.

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної

сумісної власності. Спільна власність вважається частковою,  якщо договором або законом не встановлена

спільна сумісна власність на майно.

Згідно  ст.  368 ЦК України,  спільна власність двох або

більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною

сумісною власністю.

Згідно  ст.  372 ЦК України,  у разі поділу майна,  що є у спільній сумісній власності,  вважається, 

що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,  якщо інше не встановлено домовленістю між

ними або законом.

Згідно  ст.  392 ЦК України,  власник майна може пред'явити

позов про визнання його права власності, 

якщо це право оспорюється,  або не

визнається іншою особою,  а також в разі

втрати ним документа,  який засвідчує

його право власності.

Суд приходить до висновку,  що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу та

відповідачу,  як колишньому

подружжю,  на праві приватної спільної

сумісної власності з рівними частками у праві цієї спільної сумісної

власності,  тобто кожному з них належить

по 1/2 частці у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру без

виділення часток в натурі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат,  суд приходить до наступних висновків:

загальний розмір судового збору складає один відсоток від 1/2 частини

інвентарної вартості спірної квартири, 

тобто 127,  88 грн.; позивач

сплатила судовий збір у розмірі 51.00 грн. та 30.00 грн. - витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду; відповідно до  ст.  88

ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 81.00 грн. для

відшкодування вищезазначених судових витрат, 

та в дохід держави додатково - судовий збір в розмірі 76.88 грн.

На підставі викладеного, 

керуючись  ст.  ст. П, 13-16, 316, 317, 321, 325, 328, 334,

355, 356, 357, 368,  370, 372, 382, 392 ЦК України;  ст.  ст. 

60,  61, 67 СК України;  ст. 

ст.  60, 61, 79,  88,  222-228,  212-215, 

294 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,  що є об'єктом права спільної сумісної

власності подружжя,  з врахуванням

внесених до позову змін та уточнень, 

задовольнити в повному обсязі.

Виділити ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2

р. народження,  уродженці м.  Дніпродзержинська,  Дніпропетровської області,  і/к № НОМЕР_5,  яка фактично мешкає по АДРЕСА_2,  зареєстрована за місцем проживання по

АДРЕСА_1,  та ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження,  уродженцю м. 

Дімітров,  Донецької області,  і/к №НОМЕР_6, 

працюючого черговим електриком в філії ВГМК ЗАТ «Кримський Титан»,  який мешкає та зареєстрований за місцем

проживання по АДРЕСА_1,  в їх праві

спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1,  кожному в приватну часткову власність по 1\2

частки без виділення їх в натурі.

Визнати за ОСОБА_1, 

право приватної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

4

Покласти судові витрати у справі на відповідача -

ОСОБА_3,  та стягнути з нього на користь

позивача - ОСОБА_1 81.00 грн. для відшкодування понесених судових витрат в виді

судового збору 51.00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи - 30.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір (державне

мито) в розмірі 76.88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, 

якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження,  але

апеляційна скарга не була подана у строк, 

встановлений статтею 294 ЦПК України, 

рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі

подання апеляційної скарги рішення,  якщо

його не скасовано,  набирає законної сили

після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути

подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення

рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в строк,  установлений для подачі заяви про апеляційне

оскарження,  через Вільногірський міський

суд.

Копію рішення протягом п'яти днів з часу його

проголошення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про

вручення.