Постанова

від 09.07.2009 по справі 22-а-5829/08

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                         ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А

Н О В А

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

09

липня 2009 року                                                                                     

№ 22-а-5829/08/9104

Колегія суддів Львівського

апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді                                    

Ліщинського А.М.,

суддів:                         Онишкевича Т.В.,

Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання         Тарнавська Л.Л.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1на

постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2008 року

по справі за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в місті

Рівне про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася з позовом до суду

в грудні 2007 року про скасування рішення відповідача про відмову у перерахунку

пенсії за віком та зобов'язання прийняти рішення про перерахунок пенсії за

віком за період з 01.01.2000 року по 01.09.2004 року у відповідності до ст.46

Конституції України, а саме на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму.

Постановою Рівненського окружного

адміністративного суду від 08 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач по справі постанову  суду першої інстанції оскаржила, не

погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу,

зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального

та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного

адміністративного суду від 08 лютого 2008 року 

та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування покликається на те, що суд при винесенні

постанови не вирішував справу по суті позовних вимог, не було забезпеченого

повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Крім того апелянт звертає увагу на те що, строк позовної

давності не може бути застосований до дій положень законів, якими визначено

конституційні права і свободи громадян відповідно до ст. 21 Конституції

України. Не погоджується з визначенням 

закінчення строку позовної давності у вересні 2005 року.

Особи, які беруть участь у справі, в

судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи

у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає

за необхідне її задовольнити.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної

інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне

з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких

обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм

матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

чи питання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд

першої інстанції виходив з того, що позивач є непрацездатним з часу досягнення

пенсійного віку, вищезазначені постанови Кабінету Міністрів України щодо

обрахування розміру пенсії нечинними не визнавалися, а тому підлягали до

застосування органом Пенсійного фонду при визначенні пенсію позивачу.

Проте, колегія суддів вважає, що

даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно

до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення

відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України, а

статтею 8 цього Закону  Пенсійний фонд

України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу

державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються

підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю

громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального

страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності,

шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків

громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових

внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Як

встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивачу відповідно до

статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» була призначена пенсія за

віком та встановлена в розмірі 9898.20 крб. З 01.09.1996 року розмір пенсії

позивача становив 49.86 гривень. Відповідно до постанови КМУ №279 від

13.03.2002 р. пенсія позивача з 01.04.2002 р. по 30.06.2003 р. складала 141.90

гривень. Відповідно до постанови КМУ №544 від 15.04.2003 р. розмір пенсії

позивача становив 150.00 гривень.

З

01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування» №1058, яким не передбачене обмеження максимального

розміру пенсії. Таким чином з 01.01.2004 року позивачу органом Пернсійного

фонду України було проведено перерахунок пенсіії за матеріалами справи

відповідно статті 43 зазначеного Закону.

Відповідно

до постанови КМУ №312 від 11.03.2004 р. з 01.01.2004 р. пенсія позивача була

збільшена на 12 відсотків.

Відповідно

до Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» №704 від

11.05.2004 року, постанови КМУ №1215 від 18.09.2004 року, розмір пенсії за

віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили

працездатність, а прожитковий мінімуму для непрацездатних осіб з 27.05.2004

року встановлений в розмірі 284.69 гривень.

Відповідно

до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом

пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також

особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до

цього Закону.

Відповідно

до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,

а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види

соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають

забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого

законом.

За

таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої

інстанції прийшов до неправильного висновку, про те, що нарахування та виплата

пенсії позивачу проводилась у відповідності до чинного на той час пенсійного

законодавства, оскільки норми Конституції України, це норма прямої дії, а тому

позивачці слід було виплачувати пенсію не нижче прожиткового мінімуму,

встановленого законом.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної

скарги являються суттєвими і  складають

підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення

справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205,

207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу

ОСОБА_1задовольнити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду

від 08 лютого 2008 року по справі №2-а-904/08 - скасувати та винести нову, якою

позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову

управління Пенсійного фонду в м.Рівне у проведенні перерахунку пенсії за

віком  ОСОБА_1 у відповідності до розміру

прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зобов'язати управління Пенсійного

фонду України в м.Рівне провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з

01.01.2000 року по 01.09.2004 року не нижче прожиткового мінімуму,

встановленого законом, з урахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили з

моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду

України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо

до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений

13.07.2009 року.

    Головуючий

суддя:     А.М.Ліщинський

    Судді:    

Т.В.Онишкевич

    В.В.Ніколін