Рішення

від 20.10.2014 по справі 927/1329/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

====================================================================================================================================================================

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" жовтня 2014 року Справа № 927/1329/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ендомедіум-Україна"

61050, пров.Ладозький,б.6, м.Харків;

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1;

про стягнення 314924,23грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Ендомедіум-Україна" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 314924,23грн. згідно контракту №21/03 від 21.03.2014р., з яких основний борг в сумі 80000,00грн., штрафні санкції в сумі 50000,00грн., неодержаний прибуток в сумі 181924,23грн., матеріальна компенсація моральної шкоди 3000,00грн., а також витрати за послуги юриста в сумі 5600,00грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.08.2014р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.09.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 24.09.2014р., 08.10.2014р. та 20.10.2014р..

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 20.10.2014р..

Представники позивача в судове засідання не з'явились.

Від позивача надійшла заява №23 від 07.10.2014р. про уточнення до позовної заяви, згідно до ст.22 ГПК України. Позивачем надано суду копію фіскального чеку №9953 від 08.10.2014р. з описом поштового вкладення до нього, на підтвердження направлення вказаної заяви відповідачу.

Відповідно до поданої заяви, позивач виклав текст та резолютивну частину позовної заяви в новій редакції та просить суд:

- стягнути з відповідача 80000,00грн. основного боргу за контрактом №21/03 від 21.03.2014р., 9262,54грн. інфляційних, 1190,14грн. 3%річних, 8779,36грн. пені, 7516,48грн. судового збору та 5600,00грн. витрат на послуги юриста;

- накласти арешт на майно та кошти на усіх рахунках у банках, що належать ФОП ОСОБА_1 в обсязі позовних вимог;

- прийняти рішення щодо розірвання контракту №21/03 від 21.03.2014р.;

- дати оцінку діям ФОП ОСОБА_1 для правоохоронних органів з метою порушення кримінальної справи.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.10.2014р. судом відмовлено з задоволенні вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач в судове засідання представників не направив, відзиву на позов не надав.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 14.10.2014р. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

Ухвали господарського суду Чернігівської області від 26.08.2014р., від 10.09.2014р. та від 24.09.2014р., направлені за юридичною адресою відповідача, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В позовній заяві позивач вказує, між ТОВ «Ендомедіум-Україна» та ФОП ОСОБА_1 було досягнуто домовленість про укладення контракту №21/03 від 21.03.2014р.

Відповідно до п.1. Контракту №21/03 від 21.03.2014р. ФОП ОСОБА_1 (Продавець) мав поставити ТОВ «Ендомедіум-Україна» лісозаготівлю хвойних порід (ялиця, смерека) згідно з умовами вказаного Контракту.

Як зазначає позивач, редакція контракту №21/03 від 21.03.2014р., що наявна в матеріалах справи, була запропонована ФОП ОСОБА_1 та підписана позивачем, а після була надіслана 15.08.2014р. на адресу ФОП ОСОБА_1 для підпису, що підтверджується копією фіскального чеку №7669 від 15.08.2014р. про направлення цінного листа з описом вкладення до нього.

Доказів вчинення пропозиції про укладення контракту №21/03 від 21.03.2014р. в письмовій формі, а також доказів письмової відповіді від ФОП ОСОБА_1 позивач суду не надав.

Разом з позовною заявою позивачем подано суду контракт №21/03 від 21.03.2014р., який підписаний позивачем, однак не підписаний ФОП ОСОБА_1

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, в силу ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем не надано суду оригінал контракту №21/03 від 21.03.2014р., підписаний двома сторонами, тому відповідно до вищезазначених норм суд не може прийняти його як належний доказ.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивачем здійснено передоплату в сумі 80000,00грн. за платіжним дорученням №15 від 11.04.2014р.

Позивачем надано суду лист ФОП ОСОБА_1 від 07.05.2014р. за №1 (арк. справи 30).

З даного листа відповідача вбачається, що відповідач підтвердив свій обов'язок щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматисявід певної дії, а кредитормає право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Як зазначає позивач, ним було здійснено передоплату за поставку відповідачем лісозаготівлі на суму 80000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №15 від 11.04.2014р. (акр.справи №40).

Відповідно до відповіді Чернігівського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» від 03.10.2014р. на запит за ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.09.2014р., на ім'я ФОП ОСОБА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, у Прилуцькому відділенні ПАТ «Укрсоцбанк» 14.02.2011р. було відкрито рахунок №26006000051436. На рахунок №26006000051436, що відритий на ім'я відповідача, 11.04.2014р. було зараховано 80000,00грн. з рахунку платника №2600318309090011, ТОВ «Ендомедіум-Україна», АТ «Укрсиббанк», МФО 351005.

Відповідач товар на вказану суму не поставив.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся листом від 06.05.2014р. за №11 до відповідача про повернення суми передоплати, у зв"язку з невиконанням зобов"язань по поставці товару.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки позивачем здійснено попередню оплату, а відповідачем товар не поставлений, отже у позивача з 14.05.2014р. виникло право вимоги попередньої оплати в сумі 80000,00грн. та нарахування інфляційних та річних.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 80000,00грн., обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про розірвання контракту №21/03 від 21.03.2014р., суд зазначає наступне:

Згідно до ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однак, у суду відсутні докази щодо укладення між позивачем та відповідачем контракту №21/03 від 21.03.2014р., отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання такого контракту задоволенню судом не підлягає.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8779,36грн. пені.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч.2 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів щодо укладення між позивачем та відповідачем договору в письмовій формі, в якому передбачається такий вид забезпечення виконання зобов'язання як неустойка, отже вимога позивача про стягнення пені в сумі 8779,36грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.3. ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3%річних за період з 11.04.2014р. по 08.10.2014р. в сумі 1190,14грн. та інфляційних за період з квітня 2014р. по вересень 2014р. в сумі 9262,54грн..

Суд зазначає, що 3% річних та інфляційні мають нараховуватись з 14.05.2014р., згідно до ст.530 ЦК України. За перерахунком суду 3% річних період з 14.05.2014р. по 08.10.2014р. складають 973,15грн., а інфляційні за період з травня 2014р. по вересень 2014р. складають 7341,03грн., які підлягають задоволенню.

В іншій частині заявлених позивачем до стягнення 3%річних та інфляційних слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 5600,00грн. послуг юриста.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК Україн, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. за №6-рп/2013 щодо офіційного тлумачення ст.59 Конституції України, ч.1 ст.44 ГПК України, та відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України за №01-06/1238/2013 від 29.08.2014р., встановлено, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Позивачем надано суду копію договору №1/ЮУ від 12.05.2014р. про надання юридичних інформаційно-консультаційних послуг, що укладений між ТОВ «Ендомедіум-Україна» та ФОП ОСОБА_2, а також копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 15.05.2014р. на суму 5600,00грн.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2014р. суд зобов'язав позивача надати суду письмові пояснення щодо витрат на юридичні послуги, які були надані ФОП ОСОБА_2; обґрунтований розрахунок вартості витрат на юридичних послуг в сумі 5600,00грн.; копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_2.

Однак, належних доказів щодо надання позивачу послуг адвоката суду не надано.

А отже, враховуючи вище наведене, вимоги про стягнення з відповідача 5600,00грн. послуг юриста задоволенню не підлягають.

В позовній заяві позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 50000,00грн. штрафу за п.4.4. контракту від 21.03.2014р., 181924,23грн. неодержаного прибутку, 3000,00грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2014р. суд зобов'язав позивача надати суду нормативно-правове обґрунтування вимоги щодо стягнення 181924,23грн. неодержаного прибутку, з доказами реального одержання прибутку, в разі поставки відповідачем товару позивачу, а також докази неправомірності дій відповідача, що призвели до недоотримання доходів позивачем на зазначені суми, а також нормативно-правове обґрунтування вимоги щодо стягнення 3000,00грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2014р. суд зобов'язав позивача надати суду письмові уточнення/пояснення щодо підтримання чи відмови від позовних вимог, викладених в позовній заяві, а саме про стягнення з відповідача 50000,00грн. штрафу, 181924,23грн. неодержаного прибутку, та 3000,00грн. моральної шкоди.

Письмового підтвердження вимог про стягнення штрафу та недержавного прибутку, а також доказів на їх обґрунтування, витребуваних судом, позивач не надав, в судове засідання представник позивача не з'явився.

Відповідно п.5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про залишення вимог позивача про стягнення з відповідача 50000,00грн. штрафу, 181924,23грн. неодержаного прибутку, 3000,00грн. моральної шкоди без розгляду.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1766,28грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.75, ст.81, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Вимоги позивача про стягнення 50000,00грн. штрафу, 181924,23грн. неодержаного прибутку, 3000,00грн. моральної шкоди залишити без розгляду.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Укрсоцбанк» м.Чернігв, МФО 300023, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ендомедіум-Україна" (61050, пров.Ладозький, б.6, м.Харків, код ЄДРПОУ 33673485, відомості про рахунки відсутні) 80000,00грн. передоплати, 973,15грн. 3%річних, 7341,03грн. інфляційних, а всього 88314,18грн., а також 1766,28грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

.