Постанова

від 21.10.2014 по справі 810/5607/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5607/14

10.12

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача: - Колісник С.Є., відповідача: - Кальковець В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Нова Лінія» (представник - Колісник Світлана Євгенівна) доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Нова Лінія» (представник - Колісник Світлана Євгенівна), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.04.2014 № 0000842201 та від 18.04.2014 № 0000852201 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представниками сторін під час судового розгляду справи надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Нова Лінія» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 30728887.

З матеріалів справи встановлено, що 31.03.2014 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 31.03.2014 № 137/22-03/30728887 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Нова Лінія» (код за ЄДРПОУ: 30728887) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпластика» (код за ЄДРПОУ: 37091182) за період з 01.04.2012 по 30.06.2012».

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 201 764, 00 гривень, в тому числі за квітень 2012 року на суму 33 040, 00 гривень, за травень 2012 року на суму 71 460, 00 гривень та за червень 2012 року на суму 97 264, 00 гривень, та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 Декларації) за червень 2012 року на суму 201 764, 00 гривень;

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі 1 008 820, 00 гривень, в тому числі: півріччя 2012 року - 1 008 820, 00 гривень; три квартали 2012 року - 1 008 820, 00 гривень; 2012 рік на суму - 1 008 820, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 31.03.2014 № 137/22-03/30728887, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 № 0000842201 на суму 1 008 820, 00 гривень та від 18.04.2014 № 0000852201 на суму 201 764, 00 гривень.

Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 17.07.2014 № 1729/10/10-36-10-01-04/498 та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 17.09.2014 № 3608/6/99-99-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про фіктивність правочинів та факту відсутності реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерпластика», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ «Нова Лінія» за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 перебувало в господарських відносинах з ТОВ «Інтерпластика».

Співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області встановлено, що вищезазначений контрагент-постачальник має ознаки «фіктивності», з огляду на наступне.

Згідно отриманого Акта ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 30.05.2013

№ 2060/2240/37091182 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпластика» податковий номер 37091182 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», податковий номер 34018183, ТОВ «Ерітаж», податковий номер 37263358, ПП «Хармарт», податковий номер 34018183, ТОВ «Юсаем», податковий номер 33010817, ПП «ОВД - Трейд», податковий номер 37091177 за період з 01.04.2011 по 30.06.2012», встановлено наступне.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ «Торгсервіс» код ЄДРПОУ 23762557 встановлено наступне.

На виконання умов договору ТОВ «Інтерпластика», отримані податкові та видаткові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за період квітень, травень, червень 2012 року.

Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС складено Акт документальної виїзної перевірки ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» (податковий номер 23762557), з питань дотримання податкового законодавства за період лютий 2012 року, з питань взаємовідносин з ТОВ «Електродизель» (податковий номер 32949132) за період квітень 2012 року, з питань взаємовідносин з ПП «Лайнстар» (податковий номер 36626857) та за період травень, червень 2012 року з питань взаємовідносин з ТОВ «АЛЬФА-МЕД-2006» (податковий номер 34631561). Перевіркою встановлено наступне.

Господарські операції ТОВ «ТЗП «Торг сервіс» з ТОВ «Електродизель» (податковий номер 32949132), ПП «Лайнстар» (податковий номер 36626857), ТОВ «АЛЬФА-МЕД-2006» (податковий номер 34631561) за період лютий 2012, квітень 2012, травень 2012 та червень 2012 відповідно, носять формальний характер та не спрямовані на настання реальних подій.

Таким чином, на підставі отриманих актів перевірок контрагентів ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» та баз даних ДПС, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

За результатами перевірки встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті198 Податкового кодексу України. в результаті чого до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», ТОВ «Ерітаж», ПП «ОВД - Трейд», ПП «Хармарт», ТОВ «Юсаем» товару за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 на суму ПДВ 631 868 гривень, які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, операції ТОВ «Інтерпластика», здійснені за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, не є господарською діяльністю підприємства в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.

Таким чином, відповідач, проаналізувавши вищезазначені акти перевірок дійшов висновку, що господарські відносини між ПрАТ «Нова Лінія» та ТОВ «Інтерпластика» за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Також, в Акті перевірки позивача зазначено, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Інтерпластика» (код за ЄДРПОУ 37091182), здійснені за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, на адресу ПрАТ «Нова Лінія» (код за ЄДРПОУ 30728887), що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини не створюють юридичних наслідків та мають ознаки нереальності їх здійснення.

З урахуванням вищенаведеного з'ясовано, що операції, здійснені ТОВ «Інтерпластика» за період з 01.04.2012 по 30.06.2012, не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Оскільки вищезазначеним не підтверджено здійснення ТОВ «Інтерпластика» (код за ЄДРПОУ 37091182), операцій з реалізації та придбання ТМЦ контрагентам-покупцям та продавцям, то ПрАТ «Нова Лінія» (код за ЄДРПОУ 30728887) не здійснювало операцій з придбання ТМЦ у вищезазначеного контрагента.

Суд не погоджується з даними твердженнями, наведеними в Акті перевірки позивача з огляду на наступне.

Так, в період з 30.08.2012 по 31.10.2012 відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 07.11.2012 № 425/55-01/30728887.

Відповідно до вказаного Акта, перевіряючими було, зокрема, досліджено фінансово-господарські операції з ТОВ «Інтерпластика за період, що співпадає з періодом, який перевірявся у березні 2014 року, та зроблено висновок про фіктивність укладених між позивачем та ТОВ «Інтерпластика» правочинів.

Однак, зазначені висновки було спростовано у рішенні Державної податкової служби України № 4185/6/10-245 від 29.03.2013, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акта від 07.11.2012 № 425/55-01/30728887, скасовані з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

Додатково, на підставі Акта від 07.11.2012 № 425/55-01/30728887 до ЄРДР 30.11.2012 було внесено кримінальне провадження за № 32012100200000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах), внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин ПрАТ «Нова Лінія» з підприємствами з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Інтерпластика».

В ході досудового слідства за кримінальним провадженням № 32012100200000029 встановлено факти, що свідчать про відсутність в діях службових осіб ПрАТ «Нова Лінія» ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Так, встановлено, що договори з постачальниками укладались, оплата за товари проведена в повному обсязі, транспортування товару здійснювалося постачальниками власними силами та за власний рахунок, придбаний товар в подальшому реалізований кінцевому споживачеві через ТЦ ПрАТ «Нова Лінія». Також встановлено, що проведені з постачальниками господарські операції відображено в податковому та бухгалтерському обліку, товар оприбуткований на складі, виписані підприємствами-постачальниками податкові накладні належним чином оформлені. Додатково встановлено, то ПрАТ «Нова Лінія» протягом 2010-2012 років перераховувалися грошові кошти на рахунки постачальників, зокрема, ТОВ «Інтерпластика», як оплата по договорам поставки.

Проведеним оглядом первинних фінансово-господарських документів стосовно проведених господарських взаємовідносин між ПрАТ «Нова Лінія» та ТОВ «Інтерпластика» встановлено, що вищевказаними підприємством в адресу ПрАТ «Нова Лінія» поставлено товари в повному обсязі та проведено розрахунок у безготівковій формі.

Таким чином досудовим розслідуванням встановлено, що ПрАТ «Нова Лінія» фактично отримувало товар від постачальників, документи належним чином оформлені, розрахунки проведено в повному обсязі.

Діями службових осіб ПрАТ «Нова Лінія» не заподіяно державному бюджету збитків у вигляді несплати податків, що свідчить про відсутність суспільно-небезпечних наслідків у вигляді фактичного ненадходження до бюджету коштів, в зв'язку з чим відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, встановленого статтею 212 Кримінального кодексу України.

З огляду на це, кримінальне провадження № 32012100200000029 було закрито на підставі постанови старшого слідчого СУ ФРДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області Височина В.В. про закриття кримінального провадження від 28.02.2014.

Незважаючи на вищезазначене, перевіряючими проведено повторну перевірку зазначених взаємовідносин та зроблено висновок про їх нереальний характер, що суперечить чинному податковому законодавству України, висновкам, викладеним у попередньому рішенні Державної податкової служби України, постанові старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області Височина В.В. про закриття кримінального провадження № 32012100200000029 від 28.02.2014.

Слід відмітити, що встановлення ознак фіктивності правочину передбачає дослідження документообігу, грошового потоку, товарного потоку, а також інших обставин, які у сукупності можуть вказувати на безтоварний характер такого правочин.

У зв'язку з цим суд констатує, що під час проведення перевірки у березні 2014 року, перевіряючими не вивчалась бухгалтерська звітність підприємства, стан матеріальних і речових складів, наявність товарно-матеріальних цінностей, грошових потоків тощо, які доводять реальність здійснення господарських операцій між підприємством позивача та його контрагента.

Крім того, чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу при складанні Акта перевірки одного платника податків приймати за основу акти перевірок інших платників податків як підстави для висновку про наявність порушень з боку першого.

Досліджуючи суть взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, судом встановлено, між ПрАТ «Нова Лінія» (покупець) та ТОВ «Інтерпластика» (постачальник) було укладено договір № 5406/161111 від 21.11.2011.

Відповідно до умов вказаного Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця в період дії цього Договору, товари разом з усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у Специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього Договору. Замовлення можуть надаватися постачальнику у письмовій формі засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у іншій спосіб, прийнятний для покупця. На кожне замовлення покупця постачальник оформлює окрему транспортну накладну. Ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки) та складаються на підставі кількості поставленого товару, зазначеного у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями (коригуваннями) згідно Актів розбіжностей (Повідомлення про розбіжності). Додатково умовами Договорів передбачено надання податкових накладних на кожну окрему партію товару (замовлення).

Зважаючи на вищевикладене, кожна господарська операція у перевірених відповідачем періодах, підтверджена податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, витягами з журналів реєстрації виданих довіреностей, транспортними накладними та актами про розбіжність.

Слід зазначити, що копії видаткових та податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Що стосується довіреностей, то їх оригінали було передано постачальникам в момент здійснення відповідних поставок, тому надати їх копії позивач не зміг.

В той же час, позивач надав витяги з журналів реєстрації виданих довіреностей, де було зареєстровано відповідні довіреності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з поставки товарів від ТОВ «Інтерпластика» підприємство позивача сформувало на підставі первинних документів та належним чином складеними податковими накладними.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, постачальником товарів - ТОВ «Інтерпластика» були виписані покупцю товарів - ПрАТ «Нова Лінія» податкові накладні, зауважень до заповнення яких податковий орган під час перевірки не мав та в Акті перевірки не зазначив. Тому, вказане у висновках Акта перевірки про заниження ПрАТ «Нова Лінія» сум податкового кредиту є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству України та не відповідає фактичним обставинам справи.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, витягами з журналів реєстрації виданих довіреностей, транспортними накладними та актами про розбіжність тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Отже суд зазначає, що всі вищезгадані господарські операції, здійснені між позивачем і його контрагентом ТОВ «Інтерпластика» мали реальний характер, були направлені на досягнення певного, передбаченого укладеним договором та цілями діяльності сторін, економічного ефекту і призвели до змін майнового стану сторін правочину. Таким чином висновки відповідача спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами безтоварних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та формування валових витрат.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерпластика» спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Інтерпластика», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Виходячи з наведеного, висновки відповідача були спростовані документально підтвердженими твердженнями позивача, зокрема, останнім було надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтерпластика» щодо придбання товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерпластика».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Інтерпластика» товарів з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Об'єктом перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, внаслідок чого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були взаємовідносини позивача та ТОВ «Інтерпластика» щодо придбання товарів.

Згідно Витягу з ЄДРПОУ, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 41.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах; 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Суд зазначає, що придбані позивачем товари (зокрема, полікорбанат та профілі) у ТОВ «Інтерпластика» були використані у власній господарській діяльності ПрАТ «Нова Лінія» та відповідають видам економічної діяльності позивача.

Позивачем надано суду копії транспортних накладних, з яких вбачається, що товар, придбаний у ТОВ «Інтерпластика», поставлявся до різних господарських одиниць позивача в різні області України.

Також позивачем надано суду зведений реєстр фіскальних чеків, що підтверджує роздрібну реалізацію поставленого ТОВ «Інтерпластика» товару кінцевим споживачам протягом перевіреного періоду.

Здійснення ПрАТ «Нова Лінія» реальної господарської діяльності, що підтверджується первинними документами, свідчить про відсутність порушення вимог податкового законодавства.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності ТОВ «Інтерпластика».

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерпластика» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нереальний характер господарських операцій по взаємовідносинах позивача та його контрагентом ТОВ «Інтерпластика», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним правочином.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товарів згідно договору, наявного в матеріалах справи, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту придбання товарів під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав відсутності реальності господарських операцій, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві.

Тим більше, підставою для нарахування податкових зобов'язань стали взаємовідносини контрагента позивача з його контрагентами, хоча позивач не мав жодних взаємовідносин з цими підприємствами. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Натомість відповідач жодних доказів на спростування тверджень позивача суду не представив.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, відповідачем також суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення відповідних рішень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.04.2014 № 0000842201 та від 18.04.2014 № 0000852201.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» понесені ним судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 жовтня 2014 р.