Ухвала

від 16.12.2014 по справі 810/5607/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5607/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Нова Лінія» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 18 квітня 2014 року №0000842201 та від 18 квітня 2014 року №0000852201.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Інтерпластика» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 березня 2014 року по 24 березня 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Нова Лінія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерпластика» за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 31 березня 2014 року №137/22-03/30728887, в якому встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму у розмірі 201764,00 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 33040,00 грн., за травень 2012 року - 71460,00 грн. та за червень 2012 року на суму 97264,00 грн., та як наслідок до завищення залишку від'ємного значення (р.24 Декларації) за червень 2012 року на суму 201764,00 грн.; пп.пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі 1008820,00 грн., в тому числі: півріччя 2012 року - 1008820,00 грн.; три квартали 2012 року - 1008820,00 грн.; 2012 рік на суму - 1008820,00 грн.

На підставі акту перевірки №137/22-03/30728887 від 31 березня 2014 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2014 року №0000842201, згідно якого за порушення пп.пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1008820,00 грн., та №0000852201, згідно якого за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 201764,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із скаргами до ГУ Міндоходів у Київській області та Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду яких рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 17 липня 2014 року №1729/10/10-36-10-01-04/498 та рішенням Державної фіскальної служби України від 17 вересня 2014 року №3608/6/99-99-10-01-15 скарги залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтерпластика» (постачальник) укладено договір №5406/161111 від 21 листопада 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, в період дії цього договору, товари разом з усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору. Ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки) для здійснення оплати та складаються на підставі кількості поставленого товару, зазначеного у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями (коригуваннями) згідно актів розбіжностей (Повідомлення про розбіжності) (п.2.4)

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення щодо перерахування коштів на рахунок контрагента, витяги з журналів реєстрації виданих довіреностей, транспортні накладні, акти про розбіжність.

Позивачем, основним видом діяльності якого є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надано копії транспортних накладних, з яких вбачається, що товар, придбаний у ТОВ «Інтерпластика», поставлявся до різних господарських одиниць позивача в різні області України, а також зведений реєстр фіскальних чеків, що підтверджує роздрібну реалізацію поставленого ТОВ «Інтерпластика» товару кінцевим споживачам протягом перевіреного періоду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №2060/2240/37091182 від 30 травня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерпластика» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», ТОВ «Ерітаж», ПП «Хармарт», ТОВ «Юсаем», ПП «ОВД-Трейд» за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року», в якому зазначено, що ТОВ «Інтерпластика» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому операції з даним підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Також перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Інтерпластика» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, найманих працівників, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Під час складання даного акту податковим органом використано акт Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» з питань дотримання податкового законодавства за період лютий 2012 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Електродизель», за період квітень 2012 року з питань взаємовідносин з ПП «Лайнстар» та за період травень, червень 2012 року з питань взаємовідносин з ТОВ «АЛЬФА-МЕД-2006», та яким встановлено, що господарські операції ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» з ТОВ «Електродизель», ПП «Лайнстар», ТОВ «АЛЬФА-МЕД-2006» за період лютий 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року та червень 2012 року, відповідно, носять формальний характер та не спрямовані на настання реальних подій.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №2060/2240/37091182 від 30 травня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерпластика», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інтерпластика» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Інтерпластика» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ТОВ «Інтерпластика» та позивачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у період з 30 серпня 2012 року по 31 жовтня 2012 року відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 листопада 2012 року №425/22-01/30728887, відповідно до якого перевіряючими було, зокрема, досліджено фінансово-господарські операції з ТОВ «Інтерпластика» за період, що співпадає з періодом, який перевірявся у березні 2014 року, та зроблено висновок про фіктивність укладених між позивачем та ТОВ «Інтерпластика» правочинів, однак, зазначені висновки було спростовано у рішенні ДПС України №4185/6/10-245 від 29 березня 2013 року, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0001462300, №0001472300, №0001482300, №0001492300, винесені на підставі акта від 07 листопада 2012 року №425/22-01/30728887, скасовані з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

На підставі акта від 07 листопада 2012 року №425/22-01/30728887 до ЄРДР 30 листопада 2012 року внесено кримінальне провадження за №32012100200000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах), внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин ПрАТ «Нова Лінія» з підприємствами з ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Інтерпластика», однак, в ході досудового слідства за цим кримінальним провадженням встановлено факти, що свідчать про відсутність в діях службових осіб ПрАТ «Нова Лінія» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

В рамках даного кримінального провадження встановлено, що договори з постачальниками укладались, оплата за товари проведена в повному обсязі, транспортування товару здійснювалося постачальниками власними силами та за власний рахунок, придбаний товар в подальшому реалізований кінцевому споживачеві через ТЦ ПрАТ «Нова Лінія». Також встановлено, що проведені з постачальниками господарські операції відображено в податковому та бухгалтерському обліку, товар оприбуткований на складі, виписані підприємствами-постачальниками податкові накладні належним чином оформлені. ПрАТ «Нова Лінія» протягом 2010-2012 років перераховувалися грошові кошти на рахунки постачальників, зокрема, ТОВ «Інтерпластика», як оплата по договорам поставки. Проведеним оглядом первинних фінансово-господарських документів стосовно проведених господарських взаємовідносин між ПрАТ «Нова Лінія» та ТОВ «Інтерпластика» встановлено, що вищевказаними підприємством в адресу ПрАТ «Нова Лінія» поставлено товари в повному обсязі та проведено розрахунок у безготівковій формі, тобто позивач фактично отримував товар від постачальника, документи належним чином оформлені, розрахунки проведено в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, діями службових осіб ПрАТ «Нова Лінія» не заподіяно державному бюджету збитків у вигляді несплати податків, що свідчить про відсутність суспільно-небезпечних наслідків у вигляді фактичного ненадходження до бюджету коштів, в зв'язку з чим відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, встановленого ст.212 КК України, тому кримінальне провадження №32012100200000029 закрито, що підтверджується постановою старшого слідчого СУ ФРДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області Височина В.В. про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2014 року.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Інтерпластика», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання поставленого товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2014 року №0000842201, №0000852201, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.