Постанова

від 21.10.2014 по справі 38/5005/10390/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 38/5005/10390/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рога на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 по справі № 38/5005/10390/2012 за заявою Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання банкрутом Малого приватного підприємства "Вікам", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 року (суддя Калиниченко Л.М.) відмовлено у задоволенні скарги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу за № 5979/10/16 від 12.05.2014р. на дії ліквідатора Малого приватного підприємства "Вікам", м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Мусоргського, буд. 13А (ЄДРПОУ 21882955) Лукашук Л.С. та відхилено грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу до Малого приватного підприємства "Вікам", м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Мусоргського, буд. 13 А (ЄДРПОУ 21882955) у сумі 4401, 7 грн., які виникли за період з 01.03.14р. по 31.03.14р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 (колегія суддів : Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 та прийняти нове рішення, яким визнати спірні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу до Малого приватного підприємства "Вікам" за березень 2014р. по Списку № 1 в розмірі 2962,76грн., по Списку № 2 в розмірі 1438,94грн. та задовольнити скаргу управління на дії ліквідатора банкрута.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, зокрема, ст.ст.1,38, 41,98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України".

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 04.12.2012р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство малого приватного підприємства "Вікам", м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Мусоргського, буд. 13А (ЄДРПОУ 21882955)(далі - боржник, банкрут).

Ухвалою суду першої інстанції від 20.12.2012р. введена процедура розпорядження майном боржника малого приватного підприємства "Вікам", м. Кривий Ріг та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Лукашука М.В.

В газеті "Голос України" від 09.01.2013р. №4(5504) опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство.

19.03.2013р. господарським судом затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство малого приватного підприємства "Вікам" на загальну суму 7 408 339, 44 грн.

Згідно протоколу від 29.03.2013р. зборів кредиторів Малого приватного підприємства "Вікам" обрано комітет кредиторів у складі: 1) ПАТ "Промінвестбанк"; 2) УПФ України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.13р. відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором малого приватного підприємства "Вікам", м. Кривий Ріг, Жовтневий район, вул. Мусоргського, буд. 13А (ЄДРПОУ 21882955) призначено арбітражного керуючого Лукашук Любов Сергіївну.

17.04.2014р. до господарського суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу з заявою № 4597/10/16 від 04.04.2014р. про визнання грошових вимог на суму 4401,7 грн., що складаються з відшкодування витрат на оплату та доставку пільгових пенсій, які виникли за період з 01.03.14р. по 31.03.14р., за списком № 1 - у сумі 2962,76 грн., за Списком № 2 - 1438,94 грн., які станом на 01.04.2014р. в загальному розмірі становлять суму 398994,15 грн.

Ухвалою від 18.04.2014р. господарський суд зобов'язав ліквідатора Лукашук Л.С. у строк до 19.05.2014р. розглянути вказану вище заяву та про результати розгляду повідомити у письмовій формі.

06.05.2014р. ліквідатор повідомив господарський суд Дніпропетровської області про те, що грошові вимоги на суму 4401,7 грн. не визнані у повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)).

19.05.2014р. Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу звернулось до суду зі скаргою від № 5979/10/16 від 12.05.14р. на дії ліквідатора банкрута - Лукашук Л.С., у зв'язку з тим, що остання неправомірно відмовила у задоволенні кредиторських вимог на суму 4401, 70 грн., в якій скаржник просив зобов'язати ліквідатора Малого приватного підприємства "Вікам" арбітражного керуючого Лукашук Л.С. визнати кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу за березень 2014р. в розмірі 4401, 70 грн. та визнати збільшену загальну суму кредиторських вимог станом на 01.04.14р. в сумі 398 994,15 грн.

Відмовляючи УПФ України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу в задоволенні скарги на дії ліквідатора та відхиляючи грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу у сумі 4401, 7 грн., які виникли за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р., суд першої інстанції послався на те, що ці вимоги виникли в ході ліквідаційної процедури, а відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 1 Розділу X Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, виходячи з дати прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом (24.09.2013р.), заходи ліквідаційної процедури по даній справі повинні здійснюватись у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, частиною 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено припинення виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

У межах повноважень, визначених частиною 2 статті 41 вказаного Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими та заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 1 статті 37 Закону.

Таким чином, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу до боржника на суму 4401,7 грн. складаються із заборгованості з відшкодування пільгових пенсій за списком № 1 у сумі 2962,76 грн. та за списком № 2 у сумі 1438,94 грн., виплачених кредитором у березні 2014р., тобто не пов'язані з ліквідаційною процедурою.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, спірна сума вимог була нарахована управлінням як невідшкодовані боржником витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), а також "пункту "а" цієї ж статті (список № 1). Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначені, як об'єкт оподаткування для платників збору відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Натомість, п. 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм ст. 38, ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування, а у банкрута не виникає жодних нових зобов'язань.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїх постановах від 27.05.2014 року та від 13.05.2014 року у справі № 5021/321/12 та від 18.03.2014 року у справі № 6/108-09.

Згідно ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відхиляючи грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу до боржника у сумі 4401, 7 грн., які виникли за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р., суди попередніх інстанцій виходили з того, що ці вимоги не є поточними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів банкрута, оскільки виникли після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, що не узгоджується з вимогами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про необхідність застосування загальних норм пенсійного законодавства про відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій спростовуються висновками судів про необхідність застосування щодо боржника, як юридичної особи, яка перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві, спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в процедурі ліквідації.

Отже, оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 винесені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014 по справі № 38/5005/10390/2012 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й. Погребняк В.Я.