Ухвала

від 16.10.2014 по справі 815/3046/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м.Київ К/800/63435/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду України від 17 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Степовий» до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи: Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2, про скасування розпоряджень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Степовий» звернулося до суду з позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просило скасувати розпорядження від 07 листопада 2011 року № 1049/А-2011 щодо передачі земельної ділянки площею 138,8 га із земель сумісного використання ВАТ «Степовий» у землі запасу Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області та скасувати розпорядження від 28 травня 2012 року № 505/А-2012 про надання дозволу гр.ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 115,5 га для ведення фермерського господарства із земель спільної сумісної власності ВАТ «Степовий».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних розпоряджень відповідача, оскільки вони прийняті без припинення у встановленому законом порядку права власності на зазначену у розпорядженнях земельну ділянку, яка була та залишається власністю ВАТ «Степовий».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду України від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю; скасовано розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 07 листопада 2011 року № 1049/А щодо передачі земельної ділянки площею 138,8 га із земель сумісного використання ВАТ «Степовий» у землі запасу Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області; скасовано розпорядження Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 28 травня 2012 року № 505/А-2012 про надання дозволу гр.ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 115,5 га для ведення фермерського господарства із земель спільної сумісної власності ВАТ «Степовий».

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із протиправності дій відповідача під час прийняття оскаржуваних розпоряджень через відсутність факту припинення права власності ВАТ «Степовий» на спірну земельну ділянку на підставах та у порядку, визначених нормами Земельного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове судове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ «Степовий» відмовити у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області 17 сесії ХХІІІ скликання від 26 жовтня 2001 року № 89 Відкритому акціонерному товариству «Степовий» передано в колективну власність земельну ділянку загальною площею 2679,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у тому числі: рілля - 1884 га, багаторічних насаджень - 132 га, пасовища - 381,8 га, господарських будівель, дворів - 48,2 га, господарських шляхів - 44,8 га, лісовкритих площ - 88,7 га, та видано державний акт на право колективної власності на землю від 20 грудня 2001 року серії ОД 20-203.

Вказана земельна ділянка розпайована колективу ВАТ «Степовий», в результаті чого: рілля - 1884 га та багаторічні насадження 132 га були передані у приватну власність членам ВАТ «Степовий» згідно списку, який є невід'ємною частиною державного акту від 20 грудня 2001 року серії ОД 20-203; землі пасовища 381,8 га, господарських будівель 48,2 га, господарських шляхів 44,8 га, лісовкритих площ 88,7 залишилися в спільній сумісній власності ВАТ «Степовий».

07 листопада 2011 року Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження № 1049/А-2011 про переведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 160 га до земель запасу Степової сільської ради, у тому числі 138,8 га земель сумісного використання «колишнього» ВАТ «Степовий».

28 травня 2012 року Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження №505/А-2012 щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 115,5 га для ведення фермерського господарства на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області.

Як встановлено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній з 08 квітня 2012 року) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після її вилучення (викупу) в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виходячи зі змісту вищевказаних положень закону, у користування чи у власність особи може бути надана лише вільна земельна ділянка.

Як встановлено ст.140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; конфіскації земельної ділянки; примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність підстав припинення права власності ВАТ «Степовий» на земельну ділянку, визначених нормами Земельного кодексу України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, яким керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Оскаржувані розпорядження вищезазначеним вимогам не відповідають. При винесенні оскаржуваних розпоряджень відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України.

Судами попередніх інстанцій вірно відзначено про безпідставність посилань відповідача у розпорядженні від 07 листопада 2011 року №1049/А-2011 на те, що землі 138,10 га є землями сумісного використання колишнього ВАТ «Степовий», оскільки станом на момент видання розпорядження, так і на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, ВАТ «Степовий» перебуває в стані припинення, а запис про припинення юридичної особи ВАТ «Степовий» до ЄДР не внесений.

За вказаними обставинами судами попередніх інстанцій винесені обґрунтовані рішення щодо задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних розпоряджень Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду України від 17 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді