Ухвала

від 17.09.2014 по справі 804/15077/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року К/800/42346/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Ситникова О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року по справі № 804/15077/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі

м. Дніпропетровська (далі - Управління)

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпробудмеханізація»

(далі - Товариство)

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Управління звернулось до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за 2006-2012 роки в розмірі 158574,95 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства на користь Управління заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за 2006 - 2012 роки в сумі 158574,95 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Товариство зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21 березня 1997 року та перебуває на обліку в Управлінні, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Органами Пенсійного фонду України за місцем обліку пенсіонерів протягом 2007-2012 років складались і направлялись Товариству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Повідомлення про покриття витрат по виплаті пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими повідомляли Товариство про необхідність сплатити зазначені в повідомленні суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій щомісячно до 25-го числа на відповідний рахунок пенсійного органу.

Товариством у 2006 - 2012 роках витрати на виплату та доставку пенсій Управлінню не відшкодовувались.

Заборгованість Товариства по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 станом на 1 грудня 2012 року склала 158574,95 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо залишення позовних вимог Управління про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій без розгляду, враховуючи наступне.

Статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентовано та встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем станом на 1 грудня 2012 року було складено та направлено відповідачу Довідку - розрахунок про заборгованість ВАТ «Дніпробудмеханізація» по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за 2006 - 2012 роки, тобто з грудня 2012 року Управлінню було відомо про заборгованість відповідача щодо відшкодування витрат на виплату пенсій.

До суду з позовом Управління звернулось лише 13 листопада 2013 року, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції суду.

Управління в касаційній скарзі вказує на те, що Товариство є платником страхових внесків, оскільки є підприємством-роботодавцем, а тому на нього розповсюджуються норми статтей 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування». Зазначає, що відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах є страховим внеском, а тому до таких виплат не застосовуються строки позовної давності.

Суд касаційної інстанції вважає посилання Управління безпідставними з огляду на наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція розроблена відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 визначено, що до роботодавців - страхувальників відносяться підприємства, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судами встановлено, що особи, по яких нараховані пільгові пенсії здобули свій пільговий стаж на відокремлених підрозділах Товариства, які самостійно вели розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції дана Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розділ 6 Інструкції визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вказаної норми страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина 15 статті 106 Закону №1058 визначає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, заборгованість перед органами Пенсійного фонду України з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та недоїмка зі сплати страхових внесків не є тотожними поняттями, оскільки страховий внесок не є пенсією, призначеною на пільгових умовах, а тому пенсійні органи, звертаючись до суду з позовами про стягнення зазначеної різниці повинні додержуватися вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про залишення позову Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська без розгляду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення , а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Ситников О.Ф.