ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/52751/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011
у справі №2270/558/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Зафт"
до 1) Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, 2) Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області
про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість, яке за результатами поданих податкових декларацій з ПДВ за квітень-серпень 2010 року підлягає відшкодуванню, у сумі 144967 грн..
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено документальні невиїзні та документальні виїзні перевірки щодо правильності визначення заявлених до відшкодування сум ПДВ з бюджету, за результатами яких було частково підтверджено відшкодування з бюджету, а також винесене податкове повідомлення-рішення форми «В2» №0000202304/0/5959 від 31.08.2010.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, став висновок податкового органу про неможливість підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ через відсутність відомостей за результатами обов'язкових перевірок з питань правових відносин по ланцюгу постачання до виробника (імпортера) всього в сумі 144967 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 26997 грн., за травень 2010 року в сумі 21700 грн., за червень 2010 року в сумі 24133 грн., за липень 2010 року в сумі 24657 грн., за серпень 2010 року в сумі 47480 грн.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем була проведена перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень-серпень 2010 року, якою не встановлено порушень при визначенні позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню.
При цьому судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, до того ж податковим органом не надано доказів отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку позивача.
Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідачем не встановлено під час перевірки відсутності фактичної поставки товару позивачеві за спірними операціями, та не проведення ним розрахунків за отриманий товар, а також не надано таких доказів і в суді.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті на підставі повно встановлених обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та не підлягають скасуванню з викладених в касаційній скарзі мотивів.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 20.10.2014 |
Оприлюднено | 30.10.2014 |
Номер документу | 41088585 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Мельник-Томенко Ж. М.
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Мельник-Томенко Ж. М.
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Мельник-Томенко Ж. М.
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Ланченко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні