Рішення

від 22.10.2014 по справі 908/3316/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/84/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 Справа № 908/3316/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.,

За участю представників: від позивача - Касьяненко М.І., довіреність від 23.09.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3316/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (72364, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Константинівка, вул. Горького, 34, скорочено ТОВ "Техносервіс");

до відповідача: Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 18-20) в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (69095, Запорізька обл., Запорізький район, с. Біленьке, вул. Пролетарська, 30, скорочено Запорізька філія ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу");

про стягнення суми,

Сутність спору:

ТОВ "Техносервіс" заявлено позовні вимоги до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізького філіалу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення за договором купівлі-продажу товару № 21/2 від 03.05.2013 р. 35489,90 грн. основного боргу, 1291,83 грн. неустойки, 4258,45 грн. інфляційних втрат, 802,17 грн. 3% річних, а всього 41842,31 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3316/14, присвоєно справі номер провадження 34/84/14, розгляд якої призначено на 24.09.2014 р., розгляд справи відкладено до 22.10.14 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Техносервіс" за договором купівлі-продажу товару № 21/2 від 03.05.2013 р. передав товар у власність Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», а відповідач прийняв товар на загальну суму 35489, 90 грн. Порядок розрахунків між продавцем та покупцем передбачений п. 5 договору купівлі-продажу товару №21/2 від 03.05.2014 р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити повну оплату за придбаний товар до 01 грудня 2013 року. Між тим, по закінченню вищезазначеного строку платежу, відповідач в порушення умов договору своє грошове зобов'язання не виконав і до теперішнього часу не оплатив придбаний товар. Отже, у нього виникла заборгованість в розмірі 35489, 90 грн. У зв'язку з порушення умов договору відповідачеві нараховано також 1291,83 грн. неустойки, 4258,45 грн. інфляційних втрат, 802,17 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представник Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізького філіалу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в судове засідання не з'явився, натомість 24.09.2014 р. до канцелярії господарського суду надійшла заява, в якій відповідач по справі просив відкласти розгляд справи у зв'язку з відрядження в м. Київ та зазначив, що згоден укласти мирову угоду та виплатити борг у повному обсязі.

В судове засідання 22.10.14 р. представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносервіс» (продавець) та Запорізькою філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару № 21/2 (далі договір № 21/2).

Відповідно до п/п. 1.1 договору № 21/2 продавець зобов'язався виготовити та передати у власність відповідача запасні частини до дощувальних машин ДМ «Фрегат» (надалі товар) у комплектації згідно специфікації додатку №1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Асортимент, ціна, кількість товару визначена підписаною сторонами специфікацією № 1 до договору № 21/2.

Згідно п. п. 2.1, 2.4, 5.3 договору № 21/2 ціна одиниці товару включає вартість товару, упаковку на умовах EXW пгт. Якимівка, вул. Заводська, 1. Вартість товару складає 35585,32 грн. Товар відвантажується самовивозом за рахунок покупця.

Пунктом 10.1 договору № 21/2 встановлено строк його дії - до повного виконання.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 5 договору № 21/2 відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити повну оплату за придбаний товар до 01 грудня 2013 року на підставі рахунку продавця.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На виконання умов договору № 21/2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35489,90 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними: № 440 від 03.05.2013 р. на суму 31976,28 грн., № 490 від 10.05.2013 р. на суму 451,13 грн., № 493 від 10.05.2013 р. на суму 734, 96 грн., № 453 від 07.05.2013 р. на суму 298,42 грн., № 466 від 08.05.2013 р. на суму 963,10 грн., № 563 від 18.05.2013 р. на суму 526,01 грн., № 547 від 17.05.2013 р. на суму 540 грн. (а.с. 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28). Вказаний товар отримано уповноваженим представником відповідача за довіреностями: № 20 від 03.05.2013 року; № 22 від 07.05.2013 року; № 23 від 17.05.2013 року (а.с. 31-32).

Відповідач свої зобов'язання за договором № 21/2 не виконав, оскільки за поставлену продукцію не розрахувався, чим порушив умови п. 5 договору № 21/2.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення 35489,90 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період: з 01.12.2013 р. по 01.09.2014 р. 3 % річних в сумі 802,17 та інфляційні втрати за період: грудень 2013 р. - липень 2014 р. в сумі 4258,41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних, втрат від інфляції, та встановлено, що суму 3% річних розраховано позивачем вірно. За підрахунками суду правильною сумою втрат від інфляції є 4462,25 грн., але з урахуванням того, що суд не може виходити за межі заявлених вимог, стягненню підлягає заявлена сума втрат від інфляції - 4258,41 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1291,83 грн. пені за період: 01.12.2013 р. по 31.05.2014 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 9.4. договору № 21/2 яким передбачено, що за прострочення платежу відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі 0,02% від вартості несвоєчасної сплати за неоплачений товар, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок позивача відповідає вимогам закону та договору № 21/2, розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячний період нарахування.

Таким чином, позов підлягає задоволенню, з покладенням судових витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (69095, Запорізька обл., Запорізький район, с. Біленьке, вул. Пролетарська, 30, ідентифікаційний код юридичної особи: 38104223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (72364, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Константинівка, вул. Горького, 34, ідентифікаційний код юридичної особи: 20474705) 35489 (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 83 коп. неустойки, 4258 (чотири тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 802 (вісімсот дві ) грн. 17 коп. 3 % річних, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2014 р.

Суддя А.О. Науменко