Рішення

від 26.08.2014 по справі 390/1505/14-ц

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1505/14-ц

Провадження № 2/390/436/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Цапушел І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право користування землею надано і закріплено за ним в безстрокове користування земельну ділянку, площею 50 га, яку він використовував для ведення селянського (фермерського) господарства. Із вказаної земельної ділянки 5,81 га ОСОБА_2 було приватизовано, а земельна ділянка площею 44,19 га залишилась у користуванні селянського (фермерського) господарства.

Після смерті ОСОБА_3 позивач, який є спадкоємцем за заповітом, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте в оформленні спадщини на право володіння земельною ділянкою нотаріусом йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу. Для продовження ведення фермерського господарства позивач звернувся до суду для визнання за ним права безоплатного та безстрокового користування вказаною земельною ділянкою в порядку спадкування.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник Головного управління Держземагенства в Кіровоградській області в письмовому запереченні просив справу розглядати без його участі і відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач, в якості землекористувача, має лише право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, своєчасно повідомлялась про місце і час розгляду справи, проте свого представника в судове засідання не направило, письмових клопотань чи заперечень щодо позову від нього не надійшло, а тому справу розглянуто без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі державного акта серія Б №051987 на право користування землею, ОСОБА_2 надано у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку, площею 50 га, яка знаходиться на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району та області, в межах згідно з планом землекористування, для селянського (фермерського) господарства (а.с.10-13). Зідно виписки від 14.02.2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 16.12.1991 року ОСОБА_2 зареєстровано одноіменне фермерське господарство (а.с.14), основними напрямками якого визначено сільськогосподарське вирощування культур (а.с.14, 15).

13.01.2014 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_2 позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,81 га, розташованої на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району (а.с.17, 18) та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, якою за життя користувався спадкодавець згідно державного акта серія Б № 051987, через відсутність правовстановлюючого документу встановленої форми та зразка (а.с. 19). З тих же підстав відмовлено у державній реєстрації прав на вказану земельну ділянку фермерському господарству ОСОБА_2 державним реєстратором прав на нерухоме майно Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.16).

Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 р., який діяв на час отримання ОСОБА_2 земельної ділянки, передбачалось право громадян на довічне успадковуване володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 р. № 889 «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок» (втратила чинність) затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

З введеним в дію 15.03.1992 р. Земельним кодексом Української РСР надання такого права не передбачалось, але, підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990р. № 562 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» передбачалося, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р. № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990р. № 563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004р. № 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01.01.2008р.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення зазначеного рішення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов'язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, зареєстрованого Кіровоградською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 є засновником та головою селянського (фермерського) господарства.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Проте, ні Земельним кодексом України, діючим на час правомірного набуття права користування, ні нормами діючого законодавства (ст.140-149 Земельного кодексу України, ст. 412 ЦК України) смерть особи користувача земельної ділянки не є підставою припинення її права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, зважаючи, що право користування земельною ділянкою підтверджене Державним актом на право постійного користування (відповідно до ч.3 ст. 126 Земельного кодексу України) та з урахуванням положень норм діючого законодавства про спадкування, за яким до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, спірна земельна ділянка являється матеріальною основою фермерського господарства, оскільки надана ОСОБА_2 саме для ведення фермерського господарства, яка успадковане позивачем, тому до останнього, як до спадкоємця першої черги за законом, відповідно до ст. 1216 ЦК України, перейшло таке ж право користування земельною ділянкою, яка входить до складу спадщини.

Відповідно до вимог статей 1217, 1218 та 1225 ч.1 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно вимог ст.15 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання, крім цього ст.16 ЦК України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Діяльність фермерського господарства не припинена, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач продовжує фермерську діяльність, прийняв спадщину, відтак є підстави визнання за ним права власності на селянське фермерське господарство в порядку спадкування.

Зваживши у сукупності наведені вище обставини, суд вважає, що наявні достатні підставі для задоволення заявленого позову про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування, оскільки, позивач позбавлений можливості у позасудовому порядку оформити спадщину.

На підставі ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1217, 1218, 1225 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання довічного спадкового права володіння земельною ділянкою в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 безстрокове і безоплатне право користування та довічного спадкового володіння земельною ділянкою, кадастровий № 3522587900:02:000:2263, площею 44,19 га для ведення селянського фермерського господарства, яка знаходиться на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району та області в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя