Ухвала

від 21.01.2015 по справі 390/1505/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/68/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко І. А.

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.01.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Карпенка О.Л., Фомічова С.Є.

при секретарі - Аліксійчук І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2014 року, за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: управління Держземагенства у Кіровоградському району Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельної ділянки в порядку спадкування і

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 44,19 га. для ведення фермерського господарства «Переверзєва І.Г.», розташованого на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградській області, яка належала йому на праві постійного користування.

Він є спадкоємцем першої черги, але нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку,

Після смерті батька, який був головою та засновником ФГ«Переверзєва І.Г.», діяльність господарства не припинилася, він став його засновником, а тому просив визнати за ним право на безстрокове і безплатне користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2014 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, управління Держземагенства у Кіровоградському району, які належним чином були оповіщеними про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не прибули.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, які не погодилися із доводами скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає .

Судом установлено та убачається з матеріалів справи, що відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства «Переверзєва І.Г.» його головою та засновником був ОСОБА_3

Відповідно до державного акта серія Б №051987 на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської районної ради Кіровоградської області в 1991 році, за ОСОБА_3 закріплено в безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку, площею 50 га, яка знаходиться на території Червоноярської сільської ради Кіровоградського району та області, в межах згідно з планом землекористування, для селянського (фермерського) господарства (а.с.10-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, спадщину після його смерті прийняв його син - позивач у справі, який згідно вчинених відповідних змін до статуту ФГ «Переверзєв І.Г.» є його засновником. (а.с.15,47)

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має передбачені законом підстави на успадкування права постійного користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 7 ЗК України (у редакції 1990 року), який діяв на час отримання позивачем державного акта на право постійного користування на землю, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Статтею 22 ЗК України (у редакції 1990 року), передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до положень ст. 23 ЗК України (у редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно зі ст. 92 ЗК України (який набрав чинності з 01.01.2002 року), право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи.

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України (у редакції 2002 року) визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано ці положення неконституційними і тому норма п. 6 Перехідних положень ЗК України втратила юридичну силу, а право постійного користування земельною ділянкою залишилося у фізичних осіб, незважаючи на вичерпний перелік, закріплений у ст. 92 Кодексу.

Цим же рішенням Конституційного Суду України визначено, що використання терміну «набувають», що означає, «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь» після набрання чинності статтею 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування ділянками, набуте громадянами, в установлених законодавством випадках, станом на 01 січня 2002 року.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Отже, оскільки спадкодавець за життя набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства площею 44,19 га, то відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України таке право не втрачається і може бути передане у спадок

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав. (ч.3 ст. 12 ЗК України)

Відповідачем у справі, за відсутністю інших спадкоємців, обґрунтовано визначено головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, яке згідно п.4.29 Положення про головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, передає відповідно до вимог закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Із матеріалів справи, зокрема, роз'яснення нотаріуса, убачається, що ОСОБА_2 було фактично відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою у зв'язку із тим, що земельна ділянка була переданою спадкодавцю у постійне користування.(а.с.19)

Питання видачі свідоцтв на право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 .

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Натомість, відсутність у переліку суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою, згідно ст. 92 ЗК України, фізичних осіб, не може бути підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки чинним законодавством передбачено можливість успадкування права користування земельною ділянкою, яка надавалася для сільськогосподарських потреб - ведення фермерського господарства і право на користування якою у встановленому порядку посвідчене за особою, спадкоємцем якої є позивач.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що право користування земельною ділянкою не може входити до складу спадщини не ґрунтуються на законі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню не підлягає так як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржениою шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: