Рішення

від 20.10.2014 по справі 916/3803/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2014 р.Справа № 916/3803/14

За позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Приватного малого підприємства „А М Т"

про виселення

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Левін М.М. -довіреність;

Данилова І.П. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 20.10.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Данилова І.П. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом про виселення на свою користь Відповідача, Приватного малого підприємства „А М Т" з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 950,3кв.м, що розташовані за адресою м. Одеса, Малиновського, 49.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2014р. було порушено провадження у справі №916/3803/14 призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного малого підприємства „А М Т" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65074, м. Одеса, Малиновського, 49.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 20.10.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

24.09.1999р. між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватним малим підприємством „А М Т" (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №5024 (далі -договір).

Відповідно до Положення „Про департамент комунальної власності Одеської міської ради", яке затвердження рішення Одеської міської ради, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради.

Згідно п.1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення загальною площею 950,3кв.м підвалу та першого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 49, з метою розміщення магазину.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що цей договір діє з 24.09.1999р. до 26.08.2014р.

10.07.2014р. позивач в порядку ст. 764 ЦК України, ст. 17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" направив на адресу відповідача повідомлення за №01-13/5021, в якому повідомляв відповідача що строк дії договору оренди №5024 від 24.09.1999р. закінчується 26.08.2014р.та те, що Департамент не має наміру пролонгувати вищезазначений договір на новий термін та необхідність у строк до 10.09.2014р. передати Департаменту ключі та нежитлові приміщення, загальною площею 950,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Малиновського, 49., за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

На підставі чого, позивач зазначає, що договір оренди №5024 від 24.09.1999р. припинив свою дію, у зв'язку з закінченням строку його дії 26.08.2014р.

Повідомлення позивача про не пролонгацію договору оренди та повернення об'єкта оренди було залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин, на підставі 785 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", п.4.6. Договору оренди, позивач просить суд виселити відповідача з об'єкту оренди нежитлового приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 950,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, Малиновського, 49.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. При цьому, згідно зі ст.284 ГК України, строк оренди є істотною умовою договору оренди. Згідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. При цьому, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені також ст.764 Цивільного кодексу України, та нормою частини четвертої ст.284 Господарського кодексу України.

У відповідності до зазначених норм, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Враховуючи, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до орендаря із повідомленням від 10.07.2014р. №01-13/5021 про закінчення строку дії договору та про відсутність наміру щодо його продовження, договір припинив свою дію 26.08.2014р.

Частиною 1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, в період з 27.08.2014р. по теперішній час відповідач самовільно без правових підстав займає нежитлові приміщення підвалу та першого поверху, загальною площею 950,3кв.м, що розташоване за адресою м. Одеса, Малиновського, 49..

Незаконне зайняття нежитлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та перешкоджає ефективному використанню, та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про припинення дії договору оренди внаслідок закінчення строку його дії та відсутність наміру Орендодавця на його продовження, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення Приватного малого підприємства „А М Т" з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 950,3кв.м, що розташоване за адресою м. Одеса, Малиновського, 49.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Виселити Приватне мале підприємство „А М Т" (65074, м. Одеса, Малиновського, 49. код 20933952) з нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, загальною площею 950,3кв.м, що розташоване за адресою м. Одеса, Малиновського, 49. та передати вказане приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595).

3.Стягнути з Приватного малого підприємства „А М Т" (65074, м. Одеса, Малиновського, 49. код 20933952) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595) 1218 (тисяча двісті вісімнадцять) грн. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.10.2014р.

Суддя К.Ф. Погребна