Постанова

від 15.10.2014 по справі 810/5529/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року 810/5529/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представників позивача: Коновал Д.В., Гордійчук О.О., Задорожної І.В.

представників відповідача: Завальської С.В., Борисової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - плюс"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління

Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія - плюс» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.04.2014 № 0000902209/989, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 4961238,00 грн. (з урахуванням зменшених позовних вимог).

В основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем у 2013 році до валових витрат суми коштів, сплачених на погашення відсотків у розмірі 4811507,80 грн. за Кредитним договором від 05.07.2006 № 3, строк дії якого минув 25.10.2012 та завищення валових витрат у розмірі 161443,00 грн. в результаті самостійно уточнених показників у складі податкової декларації за 2013 рік, оскільки такі витрати не підтверджені документально.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дійсно, відповідно до умов додаткової угоди до вказаного кредитного договору термін повернення кредиту було встановлено до 25.10.2012, але умовами договору було передбачено, що банк нараховує відсотки на фактичну суму і за весь час користування кредитом до повернення основної суми кредиту, незалежно від кінцевого строку повернення. Оскільки товариство не повернуло кредитні кошти у встановлений договором строк, упродовж 2013 року банк продовжував нараховувати відсотки, які позивачем було включено до складу валових витрат. Також позивач зазначив, що у 2013 році ним самостійно було виявлено суми витрат у розмірі 161443,00 грн. (сума коштів, сплачених по відсоткам за вказаним кредитним договором), не враховані в минулих періодах. У зв'язку з чим, при поданні податкової декларації з податку за прибуток за 2013 рік товариство уточнило вказані показники на зазначену суму. Таким чином, вважає, що ним правомірно сформовані валові витрати на суму 4961238,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Сінергія - плюс» є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською державною адміністрацією 06.10.2004 за № 13421020000000138. Взято на податковий облік в органах ДПС 26.10.2004 за № 2248. Перебуває на обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

05 липня 2006 року між ТОВ «Сінергія - плюс» та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», який є правонаступником ЗАТ «Донгорбанк» було укладено Кредитний договір № 3, у відповідності до умов якого банк зобов'язується надати позивачу кредит у розмірі 400000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом за терміновою заборгованістю у розмірі 12 % річних, або сплатою відсотків за безпідставне користування кредитом по протермінованій заборгованості у розмірі 17% річних, строком повернення до 30.06.2016.

27 жовтня 2011 року між ТОВ «Сінергія - плюс» та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» укладено Додаткову угоду № 30 до Кредитного договору № 3, на підставі якої було внесено зміни до умов договору.

Так, пунктом 1.1 статті 1 Додаткової угоди № 30 передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 28660915,75 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в обсязі в порядку та строку, обумовлені цим договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Додаткової угоди № 30, позичальник зобов'язується використати кредит виключно для придбання нерухомості та ведення фінансово - господарської діяльності.

Згідно із пунктом 6.1 статті 6 Додаткової угоди № 30, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 25.10.2012.

За змістом підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Додаткової угоди № 30, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 12,8 % річних. У випадку невиконання чи неналежного виконання, ненастання/недотримання з будь-яких підстав будь-якого зобов'язання/умов, встановлених підпунктами 10.3.6.1, 10.3.6.2, 10.3.6.6, 10.3.6.7, 10.3.6.8, 10.3.6.10, 10.3.6.11, 10.3.6.12,10.3.6.13,10.3.6.14 пунктами 10.3 Договору, незважаючи на положення пункту 7.2.1 Договору, процентна ставка за користування кредитом становить 16,8% річних.

Згідно із даними довідки Регіонального центру в м. Маріуполь відділення ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» від 18.02.2014 № MPL-55.6/4, сума нарахованих ТОВ «Сінергія - плюс» відсотків за договором за період з січня по грудень 2013 року складає 4811506,80 грн.

Суму зазначених витрат на сплату відсотків за вказаним договором товариством було віднесено до складу валових витрат та відображено у податковій звітності з податку на прибуток за 2013 рік.

Крім того, в результаті проведення звіряння взаєморозрахунків по нарахованим процентам за кредитним договором з ЗАТ «Донгорбанк» у лютому 2014 року, товариством було виявлено помилку в розрахунках відсотків, а саме: в січні 2012 року за даними банку сума нарахованих відсотків складає - 408948,08 грн., а за даними підприємства - 161443,40 грн.(а.с.114).

Виявлена позивачем помилка була виправлена шляхом подання до податкового органу Розрахунку податкових зобов'язань за період у якому виявлено помилку, а саме: в Додатку ВП до рядків 24-27, 29-32 та 34 -37 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік товариством було уточнено показник витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за 2012 рік, зокрема збільшено суму фінансових витрат у розмірі 161443,40 грн., відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Збільшення фінансових витрат на вказану суму, в свою чергу, призвело до від'ємного результату значення об'єкту оподаткування за 2012 рік у розмірі 149731,00 грн., що відображено позивачем у рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

У березні 2014 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ТОВ «Сінергія - плюс» за 2013 рік, за результатами якої складено Акт від 27.03.2014 № 10-16-22-09/33123867 (а.с.16-19).

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на 4961238, 00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ним завищено фінансові витрати на суму 4811507,00 грн. внаслідок віднесення до валових витрат сплачені відсотки за Кредитним договором від 05.07.2006 № 3, строк дії якого минув 25.10.2012.

Крім того, на думку податкового органу, позивачем завищено валові витрати у розмірі 161443,00 грн. в результаті самостійного уточнення показників за 2012 рік у Податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік, оскільки дані витрати не підтверджується документально.

У ході проведення перевірки, посадовими особами податкового органу було використано дані поданої податкової звітності ТОВ «Сінергія - плюс» з податку на прибуток за 2013 рік.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.04.2014 № 0000902209/989, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 4961238,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн, зокрема, витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із положеннями підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства свідчить про те, що витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками враховуються платником податків для визначення об'єкта оподаткування.

Як убачається з Акту перевірки від 27.03.2014 № 595/10-16-22-09/33123867, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат у 2013 році на суму 4811507,00 грн. ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно сформував дані витрати за рахунок віднесення коштів на сплату відсотків за Кредитним договором від 05.07.2006 № 3, строк дії якого минув 25.10.2012.

Проте, дані твердженнями податкового органу суд вважає помилковими та такими, що не грунтуються на нормах Податкового кодексу.

Так, право платника податків на віднесення до валових витрат банківських процентів за користування кредитом закріплене статтею 138 Податкового кодексу.

При цьому, законодавець не встановлює будь-яких обмежень на віднесення таких відсотків до валових витрат у випадку закінчення строку кредитного договору та за умови їх фактичного нарахування.

Суд звертає увагу, що умовами Додаткової угоди від 27.10.2012 № 30 передбачено, що відсотки за користування кредитом продовжують нараховуватися до повного погашення основної заборгованості. У зв'язку з чим, банк продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом навіть після сплину строку договору, що підтверджується даними довідки Регіонального центру в м. Маріуполь відділення ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» від 18.02.2014 № MPL-55.6/4 (а.с.54-58).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат у 2013 році кошти, сплачені в рахунок погашення нарахованих банком відсотків за користування кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 21-68а11.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат у розмірі 161443,00 грн. в результаті самостійного уточнених показників за 2012 рік у Податковій декларації з податку га прибуток за 2013 рік, оскільки дані витрати не підтверджується документально, суд зазначає наступне.

Так, положенями пункту 138.11 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що

суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання відносяться до валових витрат підприємства.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загально виробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Згідно із пунктом статтею 50.1 статті 50 Податкового кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як убачається з бухгалтерської довідки ТОВ «Сінергія - плюс» від 25.09.2014 № 01/10-14, в результаті проведення звірки взаєморозрахунків по нарахованих відсотках за Кредитним договором від 05.07.2006 № 3, позивачем самостійно виявлено помилку в розрахунках відсотків, а саме: в січні 2012 року за даними банку сума нарахованих відсотків складає - 408948,08 грн., а за даними підприємства - 161443,40 грн.(а.с.114).

Виявлена позивачем помилка була виправлена шляхом подання Розрахунку податкових зобов'язань за період у якому виявлено помилку, а саме: в Додатку ВП до рядків 24-27, 29-32 та 34 -37 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік товариством було уточнено показник витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за 2012 рік, зокрема збільшено суму фінансових витрат у розмірі 161443,40 грн., відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Збільшення фінансових витрат на вказану суму, в свою чергу, призвело до від'ємного результату значення об'єкту оподаткування за 2012 рік у розмірі 149731,00 грн., що відображено позивачем у рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Наведене свідчить, що уточнення показників в податковій звітності позивачем здійснювалося у відповідності до вимог норм чинного законодавства.

Разом з тим, в акті камеральної перевірки податковий орган посилається на те, що дані фінансові витрати за минулий звітний період не підтверджено документально.

При цьому, залишається незрозумілим висновок посадових осіб податкового органу про те, що витрати не підтверджені документально, оскільки відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Це означає, що при проведенні такого виду перевірки податковий орган ніяким чином не перевіряє документальне підтвердження формування валових витрат. Право на дослідження первинних бухгалтерських документів у податкового органу виникає лише за умови проведення документальних та фактичних перевірок.

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучені: довідка банку про нарахування відсотків за 2012 рік, виписки з банку про сплату відсотків за 2012 рік ( а.с. 117-135).

А відтак, твердження податкового органу про документальне не підтвердження фінансових витрат позивача, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, які не були відображені в попередніх періодах у розмірі 161443,40 грн., є також безпідставними.

За таких обставин, суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем положень пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України помилковими, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014 №0000902209/989, підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 15.04.2014 № 0000902209/989.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія - плюс» (код ЄДРПОУ: 33123867) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім ) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 жовтня 2014 р.