Ухвала

від 15.01.2015 по справі 810/5529/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5529/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Коновал Д.В., Гордійчук О.О.,

від відповідача Чех А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-плюс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - податковий, контролюючий орган), в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.04.2014 № 0000902209/989.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток ТОВ «Сінергія - плюс» за 2013 рік.

Результати перевірки відображено в акті від 27.03.2014 № 10-16-22-09/33123867 (а.с.16-19), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем положень пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на 4 961 238, 00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ним завищено фінансові витрати на суму 4 811 507,00 грн. внаслідок віднесення до валових витрат сплачених відсотків за Кредитним договором від 05.07.2006 № 3, строк дії якого минув 25.10.2012.

Крім того, виходячи з позиції податкового органу, позивачем завищено валові витрати у розмірі 161 443,00 грн. в результаті самостійного уточнення показників за 2012 рік у Податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік, оскільки дані витрати не підтверджується документально.

У ході проведення перевірки посадовими особами податкового органу було використано дані поданої податкової звітності ТОВ «Сінергія - плюс» з податку на прибуток за 2013 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.04.2014 № 0000902209/989, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 4 961 238,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 27.03.2014 № 595/10-16-22-09/33123867, висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат у 2013 році на суму 4811507,00 грн. ґрунтуються на тому, що платник податків безпідставно сформував дані витрати за рахунок віднесення коштів на сплату відсотків за Кредитним договором від 05.07.2006 № 3, строк дії якого минув 25.10.2012.

Перевіряючи наведені висновки податкового органу, колегія суддів встановила наступне.

05 липня 2006 року між ТОВ «Сінергія - плюс» та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», який є правонаступником ЗАТ «Донгорбанк» було укладено кредитний договір № 3, у відповідності до умов якого банк зобов'язується надати позивачу кредит у розмірі 400000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом за терміновою заборгованістю у розмірі 12 % річних, або сплатою відсотків за безпідставне користування кредитом по протермінованій заборгованості у розмірі 17% річних, строком повернення до 30.06.2016.

27 жовтня 2011 року між ТОВ «Сінергія - плюс» та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» укладено додаткову угоду № 30 до кредитного договору № 3, на підставі якої було внесено зміни до умов договору.

Пунктом 1.1 статті 1 Додаткової угоди № 30 передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 28660915,75 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 додаткової угоди № 30, позичальник зобов'язується використати кредит виключно для придбання нерухомості та ведення фінансово - господарської діяльності.

Згідно із пунктом 6.1 статті 6 Додаткової угоди № 30, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 25.10.2012.

За змістом підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Додаткової угоди № 30, проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 12,8 % річних. У випадку невиконання чи неналежного виконання, ненастання/недотримання з будь-яких підстав будь-якого зобов'язання/умов, встановлених підпунктами 10.3.6.1, 10.3.6.2, 10.3.6.6, 10.3.6.7, 10.3.6.8, 10.3.6.10, 10.3.6.11, 10.3.6.12,10.3.6.13,10.3.6.14 пунктами 10.3 договору, незважаючи на положення пункту 7.2.1 договору, процентна ставка за користування кредитом становить 16,8% річних.

Згідно із даними довідки Регіонального центру в м. Маріуполь відділення ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» від 18.02.2014 № MPL-55.6/4, сума нарахованих ТОВ «Сінергія - плюс» відсотків за договором за період з січня по грудень 2013 року складає 4 811 506,80 грн.

Суму зазначених витрат на сплату відсотків за вказаним договором товариством було віднесено до складу валових витрат та відображено у податковій звітності з податку на прибуток за 2013 рік.

Позиція податкової інспекції ґрунтується на тому, що у платника податків відсутні правові підстави для віднесення сплаченої про кредитному договору суми відсотків до валових витрат у 2013 році у зв'язку з тим, що строк дії договору минув 25.10.2012 року.

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать інші витрати, визначені п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками.

З аналізу наведених норм слідує, що право платника податку на включення до складу витрат витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, обумовлюється тим, що такі витрати мають бути понесенні у зв'язку із провадженням господарської діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, за користування кредитними коштами нараховувалися відсотки. Факт, що кредитні кошти були використані позивачем з метою у господарській діяльності відповідачем не оспорюється.

Крім того, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Додаткової угоди № 30 встановлено, що позичальник зобов'язується використати кредит виключно для придбання нерухомості та ведення фінансово - господарської діяльності.

Посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що строк дії договору минув 25.10.2012 року, а тому сплачені відсотки за вказаним договором не підлягають включення до валових витрат 2013 року, колегія суддів вважає помилковим у зв'язку з тим, що умовами Додаткової угоди від 27.10.2012 № 30 передбачено, що відсотки за користування кредитом продовжують нараховуватися до повного погашення основної заборгованості.

Та обставина, що банк продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом після сплину строку договору підтверджується даними довідки Регіонального центру в м. Маріуполь відділення ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» від 18.02.2014 № MPL-55.6/4 (а.с.54-58), а тому висновок відповідача про неправомірність віднесення до валових витрат у 2013 році коштів, сплачених в рахунок погашення нарахованих банком відсотків за користування кредитом, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат у розмірі 161443,00 грн. в результаті самостійного уточнених показників за 2012 рік у Податковій декларації з податку га прибуток за 2013 рік, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в результаті проведення звірки взаєморозрахунків по нарахованих процентах за кредитним договором із ЗАТ «Донгорбанк» у лютому 2014 року, позивачем було виявлено помилку в розрахунках відсотків, а саме: в січні 2012 року за даними банку сума нарахованих відсотків складає - 408948,08 грн., а за даними підприємства - 161443,40 грн.(а.с.114).

Вказана помилка була виправлена шляхом подання до податкового органу в порядку, визначеному ст. 50 Податкового кодексу України, розрахунку податкових зобов'язань за період у якому виявлено помилку, а саме: в Додатку ВП до рядків 24-27, 29-32 та 34 -37 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік товариством було уточнено показник витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік, зокрема збільшено суму фінансових витрат у розмірі 161443,40 грн., відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до від'ємного результату значення об'єкта оподаткування за 2012 рік у розмірі 149731,00 грн., що відображено позивачем у рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

З акта камеральної перевірки вбачається, що висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у розмірі 161443,00 грн. в результаті самостійного уточнених показників за 2012 рік ґрунтується на тому, що вказані витрати не підтверджені документально.

Згідно з вимогами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження уточнених показників податкової звітності з податку на прибуток за 2012 рік позивачем надано суду довідку банку про нарахування відсотків за 2012 рік, виписки з банку про сплату відсотків за 2012 рік ( а.с. 117-135).

Згідно з вимогами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідачем не надано доказів не прийняття уточнюючого розрахунку позивача.

Позивачем надано первинні документи на підтвердження правильності формування показників податкової звітності.

При цьому посилання відповідача на не підтвердження вказаних показників первинними документами колегія суддів оцінює критично, оскільки в ході камеральної перевірки, що згідно з підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та яка була проведена у даному випадку, не відбувається дослідження первинної документації платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права позивача на формування податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 19.01.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.