Ухвала

від 22.09.2015 по справі 810/5529/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/4113/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Григор'єва Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року

у справі № 810/5529/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-плюс»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія-плюс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сінергія-плюс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сінергія-плюс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток підприємства ТОВ «Сінергія-плюс» за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 27.03.2014 року № 595/10-16-22-09/33123867.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 4 961 238, 00 грн.

Так, обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган вказував на неправомірність віднесення ТОВ «Сінергія-плюс» до складу витрат відсотків, сплачених за кредитним договором від 05.07.2006 року № 3, термін якого минув 25.10.2012 року, а також завищення витрат в результаті самостійно уточнених показників у податковій декларації за 2013 рік, оскільки такі витрати не підтверджено первинними документами.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014 року № 0000902209/989, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4 961 238,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення контролюючим органом залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки відповідача, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Сінергія-плюс» та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» (правонаступник ЗАТ «Донгорбанк») укладено кредитний договір від 05.07.2006 року № 3, за умовами якого банк зобов'язується надати позивачу кредит у розмірі 400 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом за терміновою заборгованістю у розмірі 12 % річних, або сплатою відсотків за безпідставне користування кредитом по протермінованій заборгованості у розмірі 17% річних, строком повернення до 30.06.2016 року.

27.10.2011 року між ТОВ «Сінергія-плюс» та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» укладено додаткову угоду № 30 до вказаного кредитного договору, на підставі якої було внесено зміни до умов договору, а саме - банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 28 660 915,75 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням (придбання нерухомості та ведення фінансово-господарської діяльності), сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором. Пунктом 6.1 статті 6 додаткової угоди № 30 визначено строк кредитування, за яким позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 25.10.2012 року.

В той же час, умовами вказаної додаткової угоди передбачено, що нарахування відсотків за користуванням кредитом продовжується до повного погашення основної суми заборгованості, що підтверджується довідкою від 18.02.2014 року № MPL-55.6/4, де зазначено суму нарахованих ТОВ «Сінергія-плюс» відсотків за кредитним договором в період з січня 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 4 811 506,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач правомірно відносив до валових витрат у 2013 році кошти, сплачені в рахунок погашення нарахованих банком відсотків за користування кредитом.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 21-68а11.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за результатами взаєморозрахунків між позивачем та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» щодо нарахування процентів за кредитним договором, виявлено помилку в розрахунках відсотків, а саме - в січні 2012 року за даними банку сума нарахованих відсотків складає 408 948,08 грн., а за даними підприємства - 247 504,68 грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як вбачається з матеріалів справи, виявлена помилка була виправлена позивачем шляхом подання розрахунку податкових зобов'язань за період у якому виявлено помилку, а саме: в Додатку ВП до рядків 24-27, 29-32 та 34-37 податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік товариством було уточнено показник витрат, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування за 2012 рік, збільшено суму фінансових витрат в сумі 161 443,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун