Ухвала

від 22.10.2014 по справі 522/9032/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7456/14

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Дрішлюка А.І., Гірняк Л.А.,

за участю секретаря - Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Бульвар» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору недійсним, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року про забезпечення позову,

встановила:

У травні 2014 р. об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Бульвар» (далі - ОСББ) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. Одночасно позивач надав суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, накладення заборони вчинення відповідачами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, будь-яким іншими фізичними і юридичними особами будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки, в тому числі, щодо оформлення дозвільної документації на будівництво об'єктів на спірній земельній ділянці, фактичного здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці, оформлення документів, що посвідчують будь-які права на спірну земельні ділянку, вчинення будь-яких інших юридичних і/або фактичних дій щодо спірної земельної ділянки.

30.05.14 р. Київський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою частково задовольнив заяву ОСББ про забезпечення позову. Наклав арешт на земельну ділянку площею - 0,0300 га., що зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1, кадастровий номер - 5110137500:29:005:0030, заборонивши провадити її відчуження, передачу в оренду, під заставу. Заборонено відповідачам та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на вказаній земельній ділянці. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову Посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Судова повістка була направлена за вказаною нею адресою, однак повернулася з відміткою - «Не проживає» (ст. ст. 74 - 77 ЦПК України).

ОСББ в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважало необхідним скаргу відхилити, ухвалу залишити без змін. Посилалося на те, що відповідачі незаконно користуються земельною ділянкою, що безумовно порушує право ОСББ користуватися земельною ділянкою. Незаконне проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці приведе до порушення комунікацій та інженерних мереж, які на ній розташовані. Представник ОСББ в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.

Одеська міська рада письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. ЇЇ представник в судовому засіданні вважала необхідним апеляційну скаргу відхилити, ухвалу залишити без змін. Посилалась на необґрунтованість скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідачі можуть розпорядитися спірною земельною ділянкою, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (а. с. 26 - 27).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, цих висновків він дійшов без порушень норм діючого законодавства (ст. ст. 151, 152 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм ст. ст. 152, 153 ЦПК України, а саме щодо неспівмірності заходів забезпечення позову з предметом позову, відсутності доказів імовірного утруднення виконання або невиконання рішення суду не спростовують вищевказаних висновків суду першої інстанції, є неспроможними..

ОСББ в позові просить визнати договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки недійсним, скасувати державний акт на право власності на спірну земельну ділянку та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (а. с. 1 - 6).

Статтями 151, 152 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, вжиті судом заходи забезпечення позову не повинні порушувати права інших осіб, вони повинні бути співмірними з позовними вимогами.

Відповідно до п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосування відповідних заходів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви ОСББ про забезпечення позову. Оскільки, у випадку можливого задоволення позову, необхідно буде відновлювати становище, яке існувало до укладання спірного договору купівлі-продажу, вирішувати питання щодо побудованих на спірній земельній ділянці будівель. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позову відповідають положенням вищевказаних норм діючого процесуального законодавства та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України. Доводи апеляційної скарги не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Ураховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. І. Дрішлюк

Л. А. Гірняк