Постанова

від 16.10.2014 по справі 826/3951/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3951/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2014 року № 0000952201 та 0000972201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2012 року по 31 березня 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вергус».

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 26 лютого 2014 року № 338/26-53-22-01-21-34426720.

Перевіркою встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в загальній сумі 12 908,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року № 0000952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 16 135 грн., в тому числі 12 908 грн. за основним платежем та 3 227,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0000972201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 866,00 грн., в томі числі 16 693,00 грн. за основним платежем та 4 173, 00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем не підтверджено реальності проведення господарських операцій з контрагентом.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, TOB «ВВЛ-Інтер» перебувало у господарських правовідносинах з TOB «Вергус».

Так, 01 серпня 2012 року між TOB «ВВЛ-Інтер» (Замовник) та TOB «Вергус» (Виконавець) укладено Договір № 1/08-12 про надання маркетингових послуг з пошуку покупців та укладання договорів на продаж товару.

Згідно п. 1.1. вищевказаного Договору, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення досліджень ринку збуту товарів Замовника, визначення граничних обсягів збуту зазначених товарів та сприяння підписанню Замовником, як постачальником, договорів поставки зазначених товарів в мережу роздрібної торгівлі на умовах, визначених за погодженнях між Замовником та покупцями на суму, не меншу, ніж 500 000 грн. за календарний рік.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що товарами, щодо яких проводяться маркетингові дослідження та щодо яких мають укладені договори поставки, є будівельні матеріали, згідно Додатку до Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору, від TOB «Вергус» позивачем отримано послуги на загальну суму 25 260,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4 210,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг № 79 від 20 серпня 2012 року на суму 13 260,00 грн. та № 95 від 30 серпня 2012 року на суму 12 000,00 грн.

На підтвердження оплати отриманих послуг, позивачем надано копії платіжних доручень № 1297 від 21 серпня 2012 та № 1315 від 18 вересня 2012 року.

Так, отримання податкового кредиту за Договором № 1/08-12 підтверджується податковими накладними № 66 від 20 серпня 2012 року (в тому числі ПДВ в сумі 2 210,00 грн.) та № 77 від 30 серпня 2012 року (в тому числі ПДВ в сумі 2 000,00 грн.), які містяться в матеріалах справи.

Крім того, 01 жовтня 2012 року між TOB «ВВЛ-Інтер» (Замовник) та TOB «Вергус» (Виконавець) укладено договір № 1/10-12 про виготовлення рекламної продукції на надання рекламних послуг.

Згідно п. 1 вищевказаного Договору, Виконавець зобов'язується самостійно або з залученням третіх осіб здійснити виготовлення для Замовника друкованої рекламної та/або рекламно-сувенірної продукції для клієнтів-рекламодавців Замовника та передати її замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію на умовах даного Договору.

Так, на виконання умов вищевказаного Договору, позивачем отримано від TOB «Вергус» каталоги будівельних матеріалів торгівельної марки «Sheetrock» на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2 500,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі поліграфічної продукції № 694 від 24 жовтня 2012 року на суму 15 000,00 грн.

На підтвердження проведення оплати каталогів, позивачем надано платіжне доручення № 1343 від 24 жовтня 2012 року.

Так, отримання податкового кредиту підтверджується податковими накладними № 128 від 24 жовтня 2012 року (в тому числі ПДВ в сумі 2 083,33 грн.) та № 238 від 24 жовтня 2012 року (в тому числі ПДВ в сумі 416,67 грн.).

Також, судом встановлено, що 01 листопада 2012 року між TOB «ВВЛ-Інтер» (Замовник) та TOB «Вергус» (Виконавець) укладено Договір № 1/11-12 про надання маркетингових послуг з пошуку покупців та укладання договорів на продаж товару.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з проведення досліджень ринку збуту товарів Замовника, визначення граничних обсягів збуту зазначених товарів та сприяння підписанню Замовником, як постачальником, договорів поставки зазначених товарів в мережу роздрібної торгівлі на умовах, визначених за погодженням між Замовником та покупцями на суму, не меншу ніж 250 000 грн. за календарний рік.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що товарами, щодо яких проводяться маркетингові дослідження та щодо яких мають укладені договори поставки, є оздоблювальні матеріали, згідно Додатку до Договору.

Отримання послуг за даним Договором на суму 12 500,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2 083,33 грн., підтверджується актом приймання-передачі послуг № 803 від 23 листопада 2012 року на суму 12 500,00 грн., а отримання податкового кредиту підтверджується податковою накладною № 117 від 23 листопада 2012 року (ПДВ в сумі 2 083,33 грн.).

Здійснення оплати отриманих послуг підтверджується платіжним дорученням № 1367 від 23 листопада 2012 року.

Також, 01 грудня 2012 року між TOB «ВВЛ-Інтер» (Замовник) та TOB «Вергус» (Продавець) укладено Договір № 1/12-12 про виготовлення рекламної продукції на надання рекламних послуг.

Згідно р. 1 Договору, Виконавець зобов'язується самостійно або з залученням третіх осіб здійснити виготовлення для Замовника друкованої рекламної та/або рекламно-сувенірної продукції для клієнтів-рекламодавців Замовника та передати її замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію на умовах даного Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору від TOB «Вергус» були отримані каталоги будівельних матеріалів торгівельної марки «Sheetrock» на суму 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 500,00 грн., згідно акту приймання-передачі поліграфічної продукції № 1106 від 24 грудня 2012 року на суму 21 000,00 грн.

Здійснення оплати каталогів підтверджується платіжними дорученнями № 1388 від 27 грудня 2012 року та № 1398 від 16 січня 2013 року, а отримання податкового кредиту підтверджується податковою накладною № 152 від 24 грудня 2012 року (ПДВ в сумі 3 500,00 грн.).

Крім того, 05 січня 2013 року між ТОВ «ВВЛ-Інтер» (Замовник) та TOB «Вергус» (Виконавець) укладено Договір № 5/01-13 про виготовлення рекламної продукції на надання рекламних послуг.

Так, на виконання умов зазначеного договору від TOB «Вергус» були отримані каталоги будівельних матеріалів торгівельної марки «Sheetrock» на суму 18 900,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 3 150,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі поліграфічної продукції від 16 січня 2013 року № 81.

Отримання податкового кредиту підтверджується податковою накладною № 49 від 16 жовтня 2013 року (ПДВ в сумі 3 150,00 грн.), а здійснення оплати за Договором № 5/01-13 підтверджується платіжним дорученням 1414 від 18 лютого 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції про те, що позивачем не надано підтверджуючих документів на виконання п. 2.1.3 та п. 4.5 Договорів з ТОВ «Вергун», оскільки в матеріалах справи містяться акти прийому-передачі отриманих послуг (Т.1 а.с. 76-77, 79) та акти приймання-передачі поліграфічної продукції (Т.1 а.с. 78, 80-81, 86).

Перелік, кількість і вартість товарів, щодо яких ТОВ «Вергус» здійснювало роботи з дослідження ринку, вбачається зі змісту специфікацій та додатків до договорів, укладених між ТОВ «ВВЛ-Інтер» та TOB «Вергус».

Крім того, отримані від ТОВ «Вергус» послуги позивачем використовувались у господарській діяльності з ТОВ «Леруа Мерлен Україна», що підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції Додатком № 2 від 02 серпня 2012 року та Додатком №3 від 22 листопада 2012 року до Договору поставки товару № 010187, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 (Т.1 а.с. 167-172, Т.2 а.с. 53-58).

Також, до суду апеляційної інстанції позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару ТОВ «Леруа Мерлен Україна» (Т.2 а.с. 27-52).

В матеріалах справи також містяться копії банківських виписок, які підтверджують придбання послуг отриманих від ТОВ «ВВЛ-Інтер» та подальший продаж даних послуг ТОВ «Леруа Мерлен Україна».

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані первинні документи складені у відповідності до вимог податкового законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Посилання суду першої інстанції на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у кримінальній справі № 761/22932/13-К, в якому зазначено, що ТОВ «Вергус» було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки даним вироком не було надано оцінки господарській діяльності позивача та контрагента за період, що перевірявся.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року не може свідчити про умисел щодо вчинення неправомірних дій від імені ТОВ «Вергус» саме під час здійснення господарських операцій з позивачем.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у період господарських правовідносин з ТОВ «ВВЛ-Інтер».

Колегія суддів також зазначає, що матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між придбанням послуг у контрагента позивача та його подальшим використанням у господарській діяльності з іншим суб'єктом господарювання з метою отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток та протиправність податкових повідомлеь-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м.Києві від 12 березня 2014 року № 0000952201 та 0000972201.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер", а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛ-Інтер" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м.Києві від 12 березня 2014 року № 0000952201 та 0000972201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.