Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/3951/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/56237/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року

у справі №826/3951/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВЛ-Інтер» (надалі - ТОВ «ВВЛ-Інтер»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 року №0000952201 та №0000972201.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції залишив позов без задоволення оскільки, на його думку, позивачем не було підтверджено реальності проведення господарських операцій з контрагентом, а отже, висновки податкового органу щодо порушень ТОВ «ВВЛ-Інтер» податкового законодавства є обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 12 березня 2014 року №0000952201 та №0000972201.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та просить залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 квітня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВВЛ-Інтер» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ВЕРГУС» за період з 01.08.2012 року по 31.03.2013 року, про що складено акт №338/26-53-22-01-21-34426720 від 26.02.2014 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 12908,00грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року - 4421,00грн. та за 4 квартал 2012 року - 8487,00грн.,

- п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 16693,00грн., в т.ч. у серпні 2012 року - 4210,00грн.; жовтні 2012 року - 2500,00грн.; листопаді 2012 року - 2083,00грн.; грудні 2012 року - 3500,00грн.; січні 2013 року - 3150,00грн.; березні 2013 року - 1250,00грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 року №0000952201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 16135,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції -3227,00грн. та №0000972201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20866,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 4173,00грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «ВВЛ-Інтер» та ТОВ «ВЕРГУС».

Задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України , податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Визначальною підставою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат та формування податкового кредиту є наявності реально вчинених господарських операцій на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВВЛ-Інтер» та ТОВ «ВЕРГУС» було укладено ряд правочинів, а саме:

- договір №1/08-12 від 01.08.2012р. про надання маркетингових послуг з пошуку покупців та укладання договорів на продаж товару.

- договір №1/10-12 від 01.10.2012р.про виготовлення рекламної продукції на надання рекламних послуг.

- договір №1/11-12 від 01.11.2012р. про надання маркетингових послуг з пошуку покупців та укладання договорів на продаж товару.

- договір №1/12-12 від 01.12.2012р.про виготовлення рекламної продукції на надання рекламних послуг.

- договір №5/01-13 від 05.01.2013 року про виготовлення рекламної продукції на надання рекламних послуг.

На підтвердження належного виконання вищезазначених правочинів, позивачем до суду апеляційної інстанції були надані: акти приймання-передачі послуг, копії платіжних доручень, податкові накладні, ати приймання-передачі поліграфічної продукції, каталоги будівельних матеріалів торгівельної марки «Sheetrock».

Також, судом апеляційної інстанції було досліджено, що послуги, отримані позивачем від його контрагента, були використані ним в подальшій господарській діяльності, а саме, з ТОВ «Леруа Мерлен Україна».

Зазначені обставини були підтверджені під час розгляду справи: Додатками №2 від 02.08.2012 року та №3 від 22.11.2012 року до Договору поставки товару №010187; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361; копіями видаткових накладних на відвантаження товару ТОВ «Леруа Мерлен Україна»; копіями банківських виписок, які підтверджують придбання послуг отриманих від ТОВ «ВВЛ-Інтер» та подальший продаж даних послуг ТОВ «Леруа Мерлен Україна».

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначила, що вищевказані первинні документи складені у відповідності до вимог податкового законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Щодо вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у кримінальній справі № 761/22932/13-К, в якому зазначено, що ТОВ «Вергус» було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності, слід зазначити наступне.

Частиною 4 статті 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є, зокрема, вирок суду в кримінальній справі.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі не є обов'язковою для адміністративного суду, тобто, висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок.

Крім того, слід також зазначити, що відповідачем не було надано доказів, що контрагент позивача на час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин не був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не мав дійсного Свідоцтва платника податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов