Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/17437/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17437/14 28.10.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрова"

про стягнення 35 407,48 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: Карпенко І.В. за дов.

Від відповідача: Ясінська В.В. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про стягнення 30 061,32 грн. основного боргу - заборгованості по договору поставки № 452/13 від 01.11.2013р., 2647,71 грн. пені, 293,51 грн. річних, 2404,91 грн. інфляційних втрат.

16.09.2014р. через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого у зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу, просить стягнути 2647,71 грн. пені, 293,51 грн. 3% річних, 2404,91 грн. інфляційних втрат, яке прийняте судом до розгляду.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем були прийняті умови відповідача, викладені у листі за вих. № 24ю від 23.04.2014р. щодо розірвання договору № 452/13 від 01.11.2013р. та вивезення товару згідно пп.4.2, 4.3 договору. Стверджує про відсутність заборгованості перед позивачем та безпідставність нарахування штрафних санкцій.

02.10.2014р. представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо розірвання договірних відносин, оскільки п.9.3 договору визначено, що договір вважається достроково розірваним за умови взаємної згоди сторін, про що складається відповідна угода, проте сторонами додаткової угоди про розірвання договору № 452/13 від 01.11.2013р., що було б підставою для припинення договірних відносин та застосування п.4.2 договору, а саме призупинення виконання грошових зобов'язань та виключення відповідальності за наявності передбачених обставин, підписано не було.

У засіданнях суду 16.09.2014р., 30.09.2014р. оголошувались перерви на 30.09.2014р., 02.10.2014р. відповідно.

У зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному, судове засідання 02.10.2014р. не відбулося.

Ухвалою суду від 13.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Ярмак О.М., справу № 910/17437/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2014р.

У судовому засідання представник позивача свої вимоги підтримав, представник відповідача подав пояснення щодо дії договору, у задоволенні вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013р. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 452/13, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначених договором. До договору сторонами було підписано Протокол розбіжностей.

Згідно з п. 2.6 договору, моментом здійснення поставки товарів постачальником є підписання уповноваженою особою покупця супроводжувальної первинно обліково-видаткової документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Відповідно до п.5.2 договору в редакції Протоколу розбіжностей, покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання умов договору у період з 02.12.2013р. по 22.07.2014р. за видатковими накладними поставив відповідачу товар на суму 160 752,31 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, з урахуванням повернення товару, постачальнику було сплачено кошти у розмірі 130 690,95 грн., що підтверджено наданими до справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті вартості поставленого за видатковими накладними № РН-0003573 від 10.02.2014р. на 3933,07 грн., № РН-0003973 від 12.02.2014р. на 7037,42 грн., № РН-0004257 від 14.02.2014р. на 4457,59 грн., № РН-0004671 від 18.02.2014р. на 3935,95 грн., № РН-0005083 від 24.02.2014р. на 5036,62 грн., № РН-000320 від 25.02.2014р. на 6885,00 грн., № РН-0005657 від 28.02.2014р. на 1942,85 грн. товару на загальну суму 30 061,36 грн.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар по договору за вказаними накладними станом на час звернення до суду становила 88 040,28 грн.

У процесі розгляду справи позивачем було повідомлено про оплату відповідачем за платіжним дорученням № 1001008425 від 04.09.2014р. суми 30 061,36 грн. основної заборгованості та надано докази оплати.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 2647,71 грн. пені, 293,51 грн. 3% річних, 2404,91 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару по договору по кожній видатковій накладній.

Відповідач факт прострочення свого зобов'язання щодо оплати вартості товару на заявлену суму заперечує, зазначаючи про розірвання договірних відносин, відсутність підстав для застосування відповідальності по договору, посилаючись на пп.4.2, 4.3 договору та лист за вих. № 24ю від 23.04.2014р. щодо розірвання договору № 452/13 від 01.11.2013р. та вивезення товару.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує, що фактично позивачем було прийнято умови щодо розірвання договору, що засвідчується Актом звірки розрахунків, відповідно до якого позивач 20.06.2014р. здійснив вивезення товару на суму 2251,98 грн. та 23.06.2014р. на суму 9665,84 грн. Пояснює, що оскільки позивач всупереч договору не виконав свої зобов'язання щодо остаточного вивезення товару, відповідач в подальшому з власної волі здійснив оплату невивезеного товару за платіжним дорученням т№ 1001008425 від 04.09.2014р. суми 30 061,36 грн., проте згідно умов п.7.3 договору, якщо постачальником порушуються умови поставки, повернення, вивозу та обміну товару або умови подання відповідних корегуючи документів, покупець призупиняє виконання грошових зобов'язань на період дії таких обставин, при цьому, відповідальність, передбачена умовами цього договору, на покупця не поширюється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем підтверджено факт поставки позивачем та оплати відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0003573 від 10.02.2014р. на 3933,07 грн., № РН-0003973 від 12.02.2014р. на 7037,42 грн., № РН-0004257 від 14.02.2014р. на 4457,59 грн., № РН-0004671 від 18.02.2014р. на 3935,95 грн., № РН-0005083 від 24.02.2014р. на 5036,62 грн., № РН-000320 від 25.02.2014р. на 6885,00 грн., № РН-0005657 від 28.02.2014р. на 1942,85 грн. товару на загальну суму 30 061,36 грн.

При цьому умовами п.5.2 договору в редакції Протоколу розбіжностей визначено, що покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар, тобто підписання видаткової накладної.

Відповідно до наданих матеріалів, остання поставка товару за заявлену суму у спірний період була здійснена позивачем за видатковою накладеною № РН-0005657 на суму 1942,85 грн. - 28.02.2014р.

05.05.2014р. відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. № 24ю від 23.04.2014р., в якому повідомив про дострокове розірвання договору № 452/13 від 01.11.2013р. з 25 квітня 2014р., зазначаючи про умови пп. 4.2, 4.3 договору просив здійснити вивіз поставленого товару та надати коригуючу документацію з відповідним зменшенням грошових зобов'язань.

Згідно умов п.4.2 договору, на який посилається відповідач, покупець має право повернути постачальнику поставлену продукцію, у т.ч. у випадку дострокового розірвання даного договору. У випадках, передбачених п.4.2 договору, постачальник зобов'язаний протягом 5 діб з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця здійснити вивіз товару (своїми силами і за власний рахунок) (п.4.3 договору).

Відповідно до п.7.3, у разі, якщо постачальником порушуються умови поставки, повернення, вивозу та обміну товару або умови подання відповідних корегуючих документів, покупець призупиняє виконання грошових зобов'язань на період дії таких обставин, при цьому, відповідальність, передбачена умовами цього договору, на покупця не поширюється.

Проте, пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку встановлення недоцільності або неможливості подальшого співробітництва або встановлення неминучого настання негативних результатів, зацікавлена сторона вносить пропозицію про дострокове розірвання договору.

Відповідно до пп. 9.5, 9.6, договір вважається достроково розірваним за умови взаємної згоди сторін, про що складається відповідна угода. Договір вважається також достроково розірваним за умови, якщо між сторонами відсутні грошові зобов'язання і дотримано умови подання заяви (повідомлення про розірвання договору), хоча й відповіді (заперечень, зауважень) на неї в визначені строки надано не було (п.9.6).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Доказів припинення договірних відносин сторін шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору № 452/13 від 01.11.2013р., суду не надано.

Умови п.9.6 договору у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки судом встановлено, що станом на час отримання позивачем листа за вих. № 24ю від 23.04.2014р., у відповідача була наявна заборгованість за отриманий товар.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що відповідачем не доведено обставин звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, застосування умов п.7.3 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за видатковими накладними на суму 30 061,36 грн. встановлений судом та відповідачем не спростований, нараховані позивачем 2647,71 грн. пені, 293,51 грн. 3% річних, 2404,91 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару по договору по кожній видатковій накладній є обґрунтованими.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75 ,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрова" (04566, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, оф.320-Б, код ЄДРПОУ 38887920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 31566495) 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 71 коп. пені, 293 (двісті дев'яносто три) грн. 51 коп. 3% річних, 2404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак